10.2. Структура та інфраструктура ринку

магниевый скраб beletage

Ринок як складне полісистемне утворення має надзвичайно багату і складну

структуру (рис. 10.4).

За економічним призначенням виділяють сім взаємозалежних типів ринку, кожен

з яких поділяється на дрібніші. Серед них:

-          ринок засобів виробництва (спрямований на задоволення виробничих потреб). Його суб'єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяль­ністю (рис. 10.5);

-          ринок предметів споживання і послуг (призначений для задоволення фізіологіч­них та соціальних потреб людини) (рис. 10.6);

-         ринок нерухомості (призначений для торгівлі землею, об'єктами, що на ній збу­довані);

-         на ринку науково-технічних розробок та інформації відбувається купівля- продаж науково-технічної продукції, технічних засобів інформації та інформа­тивних систем;

-          фінансовий ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів (рис. 10.7; 10.8; 10.9);

-         ринок праці (робочої сили) - одна з найважливіших ланок у розвинутій еконо­мічній системі. Його існування означає, що кожна людина має право на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором (рис. 10.10).

За ступенем зрілості ринкових відносин виділяють:

-         розвинутий ринок;

-         ринок, що формується;

-         ринок із різним ступенем обмеженої конкуренції (монопольний, олігопольний). За регіональним розміщенням:

-         місцевий ринок;

-         національний ринок;

-         світовий ринок.

За характером власності:

-         приватний;

-         державний;

-         колективний.

За суб'єктами товарного обігу:

-         оптовий;

-         роздрібний.

Відповідно до чинного законодавства класифікують ринки на:

-         офіційні (легальні);

-         нелегальні (тіньові).

Нелегальний ринок - це ринок, який заборонений законом. Він обслуговує потре­би тіньової економіки, що є несанкціонованою господарською діяльністю.

Тіньова економіка - це фактично неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ, цінностей та послуг.

Це та частина економіки, яка не обраховується національною статистикою, не включається до ВНП, а доходи від її діяльності приховуються від оподаткування.

Тіньова економіка посідає помітне місце в економіці багатьох країн. Наприклад, у США в різні роки тіньовий сектор становив 8-12%, в Канаді, Франції - 5-8, Норвегії та Швеції - 6-7. Деякі латиноамериканські держави досягають критичної відмітки - 30%. В Україні, за експертними оцінками, цей показник становить 50-60%.

Тіньова економіка - це необов'язково кримінал і злочинність. Тіньова економіка - це результат недосконалої законодавчої бази і всього господарського механізму. Усі види тіньової економіки можна розподілити на такі блоки:

1)      неформальна економіка - легальне, але нерегламентоване державою виробни­цтво товарів і надання послуг (оренда квартир, гаражів тощо);

2)       неофіційна економіка - всі види індивідуальної та кооперативної діяльності, що приховуються від контролю;

3)       незаконна (кримінальна) економіка - здійснення заборонених видів діяльності (торгівля зброєю, наркотиками);

4)       фіктивна економіка - порушення норм і стандартів, незаконне підвищення цін. Тіньова економіка, як і будь-яке інше соціально-економічне явище, має свої причини:

а)  соціально-економічні причини:

•         суперечності між зростаючими потребами підприємців і обмеженими можливос­тями легального суспільного виробництва;

•         суперечності в системі розподільчих відносин (пільги, ліміти, квоти);

•         недосконалість податкової системи та податкової політики;

•         низький рівень державного і суспільного контролю;

б)  соціально-політичні причини:

•         нестабільність політичної ситуації в країні;

•         політико-правова незахищеність малого і середнього бізнесу;

•         недооцінка суспільної небезпеки існування тіньового сектору;

•         неадекватність форм і методів правоохоронних органів у зв'язку з якісними змі­нами в економічній злочинності;

•         ослаблення авторитету деяких соціальних і моральних інститутів, культивуван­ня споживацьких настроїв.

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економі­ки є ринкова інфраструктура (рис. 10.11).

Інфраструктура ринку - комплекс допоміжних сукупних інститутів і ланок, служб, підприємств, організацій, які забезпечують ефективну та безперебійну роботу ринку.

Вона містить такі підсистеми:

1.       Організаційно-технічну:

-          товарні біржі;

-          оптові ринки;

-          аукціони, в т. ч. земельні;

-          торгово-промислові палати;

-          сервісні центри;

-          ярмарки;

-          транспортні комунікації;

-          рієлтерські фірми тощо.

2.        Фінансово-кредитну:

-          банки;

-          фондові біржі;

-          валютні біржі;

-          фінансові небанківські інститути;

-          страхові та лізингові компанії;

-          інвестиційні, пенсійні та інші фонди;

-          ощадні каси, ломбарди.

3.        Державно-регулятивну:

-          законодавче регулювання ринкових відносин;

-          біржі праці (служби зайнятості);

-          ліцензійні палати;

-          податкова система;

-          митна система;

-          державні фонди (фонди підтримки малого і середнього бізнесу). 4. Науково-дослідне та інформативне забезпечення:

-          науково-дослідні установи;

-          реклама, інформаційні установи і центри, юридичні консультації.

На думку Т. І. Біленко та інших науковців, інфраструктура ринку включає дві підсистеми: загальну (грошова, фінансова і податкова системи) і спеціалізовану (бір­жі, аукціони, ярмарки, торгові дома, страхові компанії).

У розвинутих країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатока- нальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїт­тя форм регулювання товарно-грошових відносин. До останніх належать біржі.

Біржа - це такий інститут, завдяки якому оперативніше з оптимальними наслід­ками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів, реалізується страте­гія комерційної поведінки агентів цієї структури.

З практики відомо три основних типи бірж: товарні, фондові біржі і біржі праці. Товарна біржа - комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками (рис. 10.12). Мета товарної біржі:

-          укладання відповідних угод з торгівлі товарів за стандартами і зразками;

-          формування товарних цін на основі попиту та пропозиції;

-          упорядкування і поліпшення товарообороту та обмінних операцій;

-          представництво та захист інтересів членів біржі;

-          вирішення спорів щодо операцій.

Товарні біржі бувають публічні та приватні, універсальні та спеціалізовані. На публічних біржах угоди можуть укладати як їх члени, так і підприємці, які не є члена­ми біржі. Діяльність цих бірж регулюється законами та урядовими актами.

Приватні біржі організовують у формі акціонерних компаній і закритих корпора­цій. Укладати угоди на таких біржах можуть лише акціонери. Члени біржі, як правило, не отримують дивідендів на вкладені кошти, їхній прибуток утворюється за рахунок винагород, отриманих від клієнтів, тобто біржа виступає в ролі брокера. Універсальні біржі - це біржі, які торгують товарами різних груп (об'єктом продажу, наприклад, Ки­ївської універсальної біржі є продукти харчування, худоба та інші товари).

Спеціалізовані біржі - це біржі, об'єктом торгівлі яких є окремі товари або їхні групи. У свою чергу, їх поділяють на спеціалізовані широкого профілю та вузько спе­ціалізовані біржі.

Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів.

На ній продають та купують акції, облігації акціонерних компаній та облігації державних позик.

Фондова біржа - це ринок капіталів. Вона створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів і їх спрямування на довгострокові інвестиції, а також фінансу­вання перспективних програм.

Фондові біржі мають організаційно-правову форму приватних акціонерних то­вариств або державних інститутів, на них діють цивілізовані правила та примуси, які зумовлюють певні гарантії страховим компаніям та окремим організаціям.

Фондова біржа - це акціонерне товариство, яке утворено на основі статуту, роз­робленого її засновниками і узаконеного державними правовими актами.

Для створення біржі потрібно не менше трьох суб'єктів: той, хто випускає цінні папери; той, хто їх купує; хто об'єднує покупця і продавця ЦП (брокерська фірма).

Купівля-продаж ЦП на фондовій біржі здійснюється на основі біржового курсу. Узагальнюючим показником динаміки курсу цінних паперів є індекс Доу-Джонса.

Отже, товарна і фондова біржі - це ринкові структури, де укладаються угоди (бір­жові, форвардні, ф'ючерсні, онкольні, хедж, опціони).

Біржова угода - домовленість про взаємну передачу прав та зобов'язаня стосов­но біржового товару і письмово оформлена фінансовим документом. Вона буває двох видів - з реальним товаром і строкова.

У першому випадку товар переходить від продавця до покупця, тобто це реаль­ний товарообіг. Товар має перебувати у приміщенні біржі (на складах), або бути представленим у строк від одного до п'ятнадцяти днів після укладання угоди. Такі угоди називаються «СПОТ».

Строкова угода поділяється на форвардну і ф'ючерсну.

Форвардна угода - це зобов'язання продавця здійснити постачання конкретної кількості товару певної якості в зазначений час. Такі угоди поділяються на позабір- жові (без офіційного гаранта) та біржового обороту (наявність посередника).

Ф'ючерсні угоди - це угоди про купівлю та продаж фінансових інструментів або товарів згідно з попередньо укладеними контрактами і узгодженими цінами.

Онкольні угоди - це система купівлі реального товару або цінних паперів, за якого ціна не фіксується аж до вимоги покупця. Продавець страхує себе хеджуванням про­дажу. Ціна, за якою він закриває хедж, стає ціною закупівлі реального товару.

Опціон - це договірне зобов'язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленою на момент підписання угоди ціною в межах певно­го періоду.

Біржа праці (центри зайнятості) - елемент ринкової інфраструктури, що ре­гулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Вона виконує декілька важливих функцій:

-          аналізує стан ринку праці;

-          прогнозує попит і пропозицію робочої сили;

-          веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням;

-          сприяє працевлаштуванню працездатних;

-          здійснює професійну орієнтацію молоді;

-          виплачує допомогу з безробіття.

Поряд з державними біржами праці існують і приватні агентства (контори), а та­кож посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін.

Надзвичайно важливими елементами в ринковій інфраструктурі також є:

-          аукціони;

-          торгово-промислові палати;

-          торгові дома;

-          ярмарки.

Аукціони - форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, які як правило користуються підвищенним попитом. Цей продаж відбувається на основі конкурсу покупців. В Україні та світі аукціони відбуваються з продажу таких товарів, як нафта, газ, державне майно, алмази, валюта, золото, антикваріат тощо.

Торгово-промислові палати - це державні комерційні організації, головним за­вданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв'язків з партнера­ми зарубіжних країн. В Україні торгово-промислові палати надають низку основних послуг, зокрема: інформаційні, влаштовують ярмарки, виставки, аукціони, надають сертифікати відповідальності на товари українського походження, проводять екс­пертизи якості, влаштовують ділові зустрічі між українськими та зарубіжними суб'єктами господарювання тощо.

Торгові доми - це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродають за кордон або на місцевому ринку. Торгові доми об'єднують багатьох виробників і виступають посередником або їх представни­ком у певному регіоні або країні.

Ярмарки - надзвичайно важливий елемент ринкової інфраструктури. Вони бу­вають всесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві. Ярмарки - це ринки товарів і послуг які періодично організовуються в установленому місті. В сучасних економічних умовах вони діють як ярмарки-виставки, представляючи продукцію чи послуги всіх виробників тієї чи іншої галузі.

В Україні, згідно з чинним законодавством, створено і функціонують й інші важ­ливі елементи інфраструктури які сприяють розвитку підприємництва, піднесенню економіки країни. Вони будуть розглянуті в наступних темах.