10.5. Ціна як економічна категорія ринкової економіки

магниевый скраб beletage

Центральним елементом, серцевиною ринкового механізму, найважливішою складовою практики управління сучасною ринковою економікою є ціна (рис. 10.16).

Ціна є «нервом» економіки , найважливішою ланкою ринкового механізму і еле­ментом програми маркетингу.

Без її економічного обґрунтування неможливе нормальне функціонування суб'єктів гос­подарювання і цілих галузей економіки та забезпечення матеріального добробуту населення.

В умовах командно-адміністративної системи ціноутворення ігнорувало об'єктивні економічні закони, мало, як правило, відбиток суб'єктивізму і волюнта­ризму органів виконавчої влади. Насамперед це виявилося у відриві цін багатьох товарів від їхньої суспільно необхідної вартості, що призводило до необґрунтованої збитковості виробництва, зростання дотацій у цінах виробника і споживача.

Ціни не були вільними, їх величина залежала переважно від верхніх ешелонів влади, вони ігнорували попит і пропозицію. А тому ціни перестали давати об'єктивну характерис­тику стану національної економіки, втратили роль економічних орієнтирів її розвитку.

Відсутність вільних ринкових цін породжувала економіку кривих дзеркал, що не давало змоги ефективно регулювати виробництво, більш повно задовольняти потреби населення.

У ціноутворенні значною мірою переважали перерозподільчі процеси. Ціни но­сили, як правило затратний характер і не сприяли ресурсозбереженню. В умовах рин­кової економіки ціни, як правило, формуються під впливом попиту і пропозиції на товари, їх корисності і унікальності з урахування їх справжньої вартості. Цінова по­літика продавця в умовах ринку залежить не від вказівок чиновників, спеціальних ці- ноутворювальних органів, а від типології ринку, його конкретної моделі, зумовленої особливостями форм конкуренції між учасниками товарно-грошового обміну. Тому сучасний ринок характеризується множинністю цін (рис. 10.17).

В умовах ринку чистої (досконалої, вільної) конкуренції ціни повністю залежать від співвідношення попиту і пропозиції. Коливання цін незначне. Продавець не може маніпулювати цінами. Спеціальна цінова стратегія в цих умовах не потрібна.

Протилежна ситуація з ціноутворенням на ринку чистої монополії, де панує єдиний у конкретній галузі товаровиробник і продавець продукту і який не має замінників. Функція ціноутворення реалізується тут самим господарським суб'єктом - виробником (фірмою) або посередницькими структурами, що доставляють товар на ринок. Межі монопольної ціни ви­значаються рівнем реалізації ринкової влади (можливістю впливати на ринкові ціни).

Монопольна ціна, як правило, перебуває між двома протилежними граничними точ­ками. Одна з них - ціна та обсяг виробництва, які максимізують монопольний прибуток. Друга - ціна та обсяг виробництв, що не дають жодного додаткового продукту понад нор­мальний. Першому варіанту надає перевагу монополія, яка йде на ризик потенційного суперництва і має перевагу порівняно з новими продавцями, другий варіант обирається монополією, яка намагається уникнути потенційної конкуренції. В кожному випадку ціно­утворення в ринкових умовах реалізується через цінову стратегію продавця а не покупця. Від споживача залежить тільки кількість продукції купленої за цю ціну (рис. 10.18).

Цінова стратегія складається з таких елементів: 1. Завдання ціноутворення: забезпечення діяльності фірми у конкурентному серед­овищі; максимізація поточних прибутків; завоювання лідерства щодо збуту або

якості товару. Залежно від обраної мети формується подальша цінова стратегія.

2.        Визначення попиту. Фірма (підприємство) виводить криву попиту, яка показує ту ймовірну кількість товару, який можна продати на ринку за певний проміжок часу.

3.        Оцінювання витрат. Підприємство аналізує, як зміниться сума витрат за різних умов виробництва.

4.        Співвідношення цін і товарів конкурентів - встановлюють для використання їх як основи формування власної ціни.

Загальними напрямами цінової стратегії є:

-          визначення місця ціни в системі засобів конкурентної боротьби на ринку;

-          вибір методу розрахунку цін;

-          характер цінової адаптації нових товарів на ринку;

-          зв'язок цін з життєвим циклом товару;

-          моделювання відношення покупця до ціни товару;

-          аналіз обмежень ринкового і позаринкового впливу на ціну.

Загальні принципи і методи утворення цін можуть використовуватися залежно від конкретної сфери ринкових відносин, характеру і місця застосування цін, того способу їх використання, який відповідає інтересам фірм (рис. 10.19).

Найпростіший метод ціноутворення полягає в розрахунку ціни за формулою: середні витрати виробництва плюс прибуток. Другий доданок іноді називають на­цінкою. Її розмір залежить від виду товару, попит на нього, вартості товарної оцінки, обсягу продажу тощо.

Для багатьох підприємців зручним є метод ціноутворення на основі рівноваги по­питу і пропозиції, про досягнення якої свідчить стійкий попит на певний вид товару.

Застосовують також метод розрахунку ціни на основі аналізу беззбитковос­ті та забезпечення цільового прибутку. Цей метод ґрунтується на вивчені графіка беззбитковості. Покриття валових витрат виробництва потребує певного обсягу ви­робництва товарних одиниць. Такий метод ціноутворення передбачає аналіз різних варіантів цін, їхнього впливу на обсяг збуту. Він потрібний для подолання рівня без­збитковості та отримання валового прибутку.

У ринковій економіці дедалі ширше застосовується метод установлення цін на основі відчутності та цінності товару. Сутність його полягає в тому, що головним чинником ціноутворення є не витрати продавця, а купівельне бажання продавця, врахування обставин, у яких здійснюється купівля-продаж. Наприклад, чашка кави у престижному ресторані коштує дорожче, ніж у звичайних закусочних.

Метод установлення цін з урахуванням рівня поточних цін користується ши­рокою популярністю. На думку підприємств, рівень поточних цін відображує справ­жню норму прибутку, гарантує певну рівновагу в межах галузі.

В окремих випадках ціни встановлюють на закритих торгах. Цей метод ціноут­ворення зумовлений конкурентною боротьбою, прагненням отримати замовлення.

Установлення цін на новий товар також належить до методів ціноутворення. Якщо ціна встановлюється на товар, який раніше не вироблявся, то спочатку вона ви­сока. Проте це можливо тільки за певних умов: існування великого попиту на товар, відповідність рівня цін якості товару, відсутність деякий час конкурентів.

У реальному житті, а особливо за умов сучасного недосконалого ринку в Україні, за­вжди діють сили, які заважають реалізації цінової стратегії, руйнують дію ринкових меха­нізмів. Враховуючи це, держава повинна розробляти і приймати закони, якими регламен­туються правила ціноутворення, не порушуючи принципів підприємницької діяльності.

РИНОК ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

Ринок - складова частина, компонент ринкового господарства. Ринкове господарство є середовищем, «атмосферою» в рамках яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва

 

ч. попит

п О

КУПЕ

ц Ь

ПРО- — ПОЗИЦІЯ \

один

ДЕКІЛЬКА

БАГАТО

п

 

К ДВОСТОРОННЯ

ОБМЕЖЕНА

ДОСКОНАЛА

р

один

У МОНОПОЛІЯ

МОНОПОЛІЯ

МОНОПОЛІЯ

о

д

А в

Е

ц

ь

ДЕКІЛЬКА

К ОБМЕЖЕНА V МОНОПОЛІЯ

ДВОСТОРОННЯ МОНОПОЛІЯ

ОЛІГОПОЛІЯ ПРОПОЗИЦІЇ

БАГАТО

J) МОНОПОЛІЯ

отгошшя

ПОПИТУ

ДОСКОНАЛА КОНКУРЕНЦІЯ

Рис. 10.1. Ринок як спосіб організації товарного виробництва

КОНЦЕПЦІЯ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Законами, декретами, указами будь-якої владної структури ввести ринок нікому і ніколи не вдавалося. Ринок є об'єктивною економічною категорією. Проте суспільство і держава можуть і повинні створювати сприятливі умови для його відтворенняРівноправність розвитку усіх форм власності (при­ватної, колективної, дер­жавної, спільної)

Існування розвинутої сис­теми підприємництва, а також горизонтальних, у тому числі зовнішньоеко­номічних зв'язків, що пе­реважають над верти­кальними економічними зв'язками

Реальна дієздатність това­рно-грошового інструмен­тарію і контрагентів рин­кових відносин впливати на ринок цін

Панування еквівалентних (економічно справедливих зв'язків) відносин між гос­подарюючими суб'єктами

Наявність достатньої кі­лькості продавців і покупців на ринку товарів, можливість вибору конт­рагентів і конкуренції між ними

Економічна підготовка кадрів і психологічна го­товність населення до ри­нкового середовища та правил поведінки у ньому2 .3

5 .Я

Р

ш u

S Я

В о

І ч

s

І § е

Я н А

1-а ^ а і S а

я о о

nj rf^i <L>

It & §s a

і і OQ

Рис. 10.2. Концепція переходу до ринкової економікиРОЛЬ РИНКУ ТА ЙОГО наслідки

«Ринок не гарантує обов'язкового забезпечення спочатку більш важливих потреб, а потім менш важливих. В цьому і скривається головна причина, через що заперечують проти ринку»

Ф. ХайєкРозподільча

за допомогою ринкових цін ди­ференціює доходи товаровироб­ників, виявляє переможців і пе­реможених;

Стимулювальна

ринок сприяє заохоченню тих хто найбільш раціонально викорис­товує фактори виробництва;

Інтегрувальна

ринок „зшиває" економіку в єдине ціле, розвиваючи систе­му горизонтальних і вертика­льних зв'язків; ринок сприяє проникненню товарів у різні країни та куточки світу

Регулювальна

забезпечує постійність зв'язків між контрагентами виробництва та споживачами; забезпечує пропорційність про­цесу відтворення і його ціліс ність;

активно впливає на рівень ви­трат та виробництво будь- якого товару, науково- технічний прогрес, на задово­лення платоспроможного по­питу населення; сприяє вирівнюванню прибутків підприємств різних галузей робництва, утворенню середньої норми прибутку; забезпечує структурні зміни в економіці, диверсифікацію ви­робництва

Ринок забезпечує ефективний розподіл ресурсів

Характеризується гнучкістю, адаптивністю до умов, які швидко змінюються

Незалежність вибору вчинків виробників та споживачів

Здатний до задоволення різ­номанітних потреб, підви­щення якості товарів та по­слуг

Ринок не допускає зрівнялівки та утриманства. Він виключає можливість рівного розподілу грошових доходів та богатства суспільства

Визнає першочергове значен­ня професійності та компетен­тності

Рис. 10.3. Роль ринку та його наслідки

Ринкова економіка не завжди може врахувати всі вигоди та витрати, пов'язані з деякими суспільними або колективни­ми потребами. Вона враховує лише індивідуальні потреби

Ринок не забезпечує активної мотивації фундаментальних досліджень у науці

Дуже часто ігнорує потенцій­но негативні наслідки прийня­тих рішень

Ринкова система не гарантує повної зайнятості населення, стійкості валютно-фінансової та грошової систем

Ринковій економіці властиве марнотратство ресурсів, недо­вантаження виробничих по­тужностей

Ринок засобів виробництва

Ринок продуктів інтелектуальної праці

Ринок науково-технічних розробок та інформації

Ринок споживчих товарів та послуг:

-   державна торгівля;

СТРУКТУРА РИНКУ

Інституціональна політика України зосереджуватиметься на утвердженні комплексного національного ринку. Лише такий ринок зможе забезпечити надійну економічну основу цілісності нашої держави і її національну безпеку

-   кооперативна торгівля;

-   торгово-побутове обслу­говування

Ринок фізичної праці

Ринок природних ресурсів

Ринок нерухомостіВідповідність ринку чинному законодавству

- офіційний ринок; тіньовий ринок

За суб'єктами товарного обігу

  •    оптовий ринок;
  •    роздрібний ринок

За регіональним розміщенням

  • - місцевий ринок; - національний ринок; світовий

Кожний з елементів ринку здатний функціонувати в автономному режимі і тому має свою

структурну побудову. Разом з тим усі вони взаємодіють як частина єдиної системи. Порушеня цього взаємозв'язку - серйозна перешкода існування повноцінного ринкового

середовища

Рис. 10.4. Структура ринку

РИНОК ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА (ЗВ)

Підприємство існує лише тоді і там, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництваРозвинута торгівля засобами виробництва (через товарні біржі)

Централізоване матеріально-технічне постачання (фондування, карткова система)

tW

ш

s g

в 31

S-S

о

'2 &

'2

.а £

о

ч:

&V

V

Характеристика ринку засобів виробництваПокупцями засобів виробництва є окремі особи і організації, яким товари та послуги потрібні для виробництва, а також посередницькі організації, які придбали товари з метою їх перепродажу або передачі в оренду.

Покупцями можуть виступати представники органів влади, які застосовують товари для виконання своїх функцій. Від попиту на засоби виробництва залежить задоволення попиту на предмети споживання

Попит на засоби виробництва меншою мірою залежить від коливання цін, ніж на споживчі товари. Він змінюється епізодично та плавно. Інакше це може впливати на стійкість функціонування підприємства.

Па ринку засобів виробництва діє вузьке коло добре відомих один одному та інформованих партнерів. Між виробником і споживачем засобів виробництва стоять посередники- дистриб'ютори, брокери тощо        Рис. 10.5. Ринок засобів виробництваРИНОК СПОЖИВЧИХ ТОВАРІВ

Свої фізіологічні та соціальні потреби людина задовольняє на ринку предметів споживання. Він безпосередньо відображає виробництво, споживчий попит і пропозицію товарівПокупцем товарів для задово­лення власних потреб виступають

окремі особи або домашні господарства. Продавцем - фірми і окремі особи-виробники

Попит на продукцію Щ називається природним, ц натуральним (він визваний III природними потребами)

Попит на ринку більш гнучкий, він залежить від коливання оп­тових та роздрібних цін

Проведення активної деіндустріалізації, фізичний розпад продуктивних сил, руй­нування науково-технічного та інтелек­туального потенціалу суспільства. Катастрофічне поглиблення структурних диспропорцій, невизначеність галузевої

пріоритетності. Великі втрати товарів народного спожи­вання при їх виробництві, переробці і транспортуванні

Всебічний розвиток наукомістких та ви- сокотехнологічних галузей виробництва, які визначають облік споживчого ринку. Розвиток підприємництва у сфері торгівлі та демонополізація.

Фінансова підтримка малого та середнього бізнесу у виробництві товарів широкого вжиткуПроведення політики ппучної консервації доходів населення і втілення в практику неконтролтованого підвищення цін.

Непослідовна і суперечлива політика еко­номічної лібералізації внутрішньої і зов­нішньої торгівлі.

Послаблення реального впливу держави на розвиток економічних процесів і посилення впливу тіньового ринку

Поступове скасування дотацій збитковим підприємствам.

Перехід до нової системи ціноутворення.

Поширення асортименту і підвищення якості продукції, скорочення витрат при зберіганні та її споживанніРис. 10.6. Ринок споживчих товарівФІНАНСОВИЙ РИНОК

Це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Це фінансовий барометр економіки- Організований ринок(фінансова біржа).

- Неорганізований або розподілений (вуличний) ринок

- Ринок зобов'я­зань за боргами (облігації). -Ринок власності акції, привати­заційні серти - фікати та інші цінні папери)

Ринок грошей

(монетарний ринок)

Ринок капіталів

(кредитний ринок, ринок кредитних ресурсів).

Ринок цінних паперів

Ринок дорогоцінних металів

Ринок дорогоцінного каміння.

Національні фінансові ринки.

Регіональні фінансові ринки.

Місцеві фінансові ринки.

Міжнародні фінансові ринки.

Світовий фінансовий ринок

Валютний ринокПобудова реального й ефективного фінансового ринку вимагає закладення в його основу певних принципів. До них належать: вільний доступ до ринкової інформації та ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку й реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентність та ефективність; відповідність міжнародним стандартам

Рис. 10.7. Фінансовий ринокРИНОК ГРОШЕЙ (МОНЕТАРНИЙ РИНОК)«Гроші, що реалізують себе у функціях міри вартості та масштабу цін, і гроші, які є об'єктом купівлі та продажу на монетарному ринку, не можна ототожнювати...».

А. С. ГальчинськийРинок грошей — це ринок, на якому здійснюються короткострокові депозитні операції, обслуговування

Облігації і бони

Банківські векселі

Депозитні сертифікати

руху обігових коштів підприємств і організацій, короткострокових коштів банків, організацій держави і населення

Казначейські

короткострокові

зобов'язання

Комерційні векселі

Банківські акцептиЦіною „товару", що продається і купується на ринку грошей, є позичковий

відсоток

Сектори ринку грошей 1

 

Міжбанківський ринок

||>

Ослуговує угоди з приводу короткострокових (незабеспечених) кредитів, за допомогою яких банки можуть балансувати поточну ліквідність

 

 

Відкритий ринок

||>

На відкритому ринку відбувається купівля-продаж короткострокових зобов'язань держави (цінних паперів) Національним банком