14.2. Монополії і конкуренція. Антимонопольне законодавство

Перші монополістичні об'єднання виникли ще в ХУ-ХУІ ст. Проте на той час вони функціонували переважно у сфері обігу і не впливали суттєво на процес від­творення. Панівне становище монополії як господарські структури капіталістичного суспільства стали займати наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.

З цього часу становлення монополій економісти поділяють на три етапи:

1 етап - зародження монополій (період розвитку вільної конкуренції);

2 етап - активний розвиток монополій (цей процес охоплює період після економіч­ної кризи 1873);

3  етап - утвердження монополій (цей процес пов'язаний з економічним зростан­ням наприкінці ХІХ ст. і кризи 1900-1903рр.).

Сучасна теорія виділяє три типи монополій:

1)       монополія окремого підприємства.

2)       монополія як форма змови (угоди)

3)       монополія, що грунтується на диференціації продукту.

Крім них, існують і адміністративні монополії (панування на ринку державних структур). Ці типи монополій називають економічним монополізмом, або штучними монополіями. Монополізм - це домінуюче становище того чи іншого господарюючо­го суб'єкта, який диктує свою волю щодо інших суб'єктів, регулює, контролює певну сферу чи видвиробництва. Його основними організаційними формами економічного монополізму є:

-          картелі;

-          синдикати;

-          трести;

-          концерни.

Картель - це об'єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учас­ники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, ма­ють виробничу і комерційну самостійність, але домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва і рівень цін.

Синдикат - це об'єднання ряду підприємств однієї галузі, учасники якого збері­гають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Трест - це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей, учасники якого втрачають виробничу і комерційну самостійність.

Концерн - багатогалузеве об'єднання десятків і навіть сотень підприємств (про­мисловості, транспорту, зв'язку), учасники якого втрачають власність на засоби ви­робництва і виготовлений продукт. Управління і фінансовий контроль об'єднання здійснює головна фірма.

У 60-ті роки у високорозвинутих ринкових країнах виникли і почали зростати конгломерати - монополістичні об'єднання, які не мають виробничої та технічної спільності.

Найпростішими штучними монополіями є короткострокові угоди щодо цін та розподілу ринків, зокрема конвенції, ринги, корнери, пули.

За масштабами охоплення ринку певного товару монополії бувають чистими (на ринку діє один покупець або продавець) і абсолютними (держава та її органи цілком контролюють ситуацію в певних галузях).

Крім вищенаведених, в економічній літературі виділяють:

закриті;

природні;

відкриті;

•         легальні та інші монополії.

Поєднання та взаємопроникнення різноманітних організаційних форм монопо­лій свідчить про подальший їхній розвиток, поглиблення процесів монополізації су­часної економіки, що фактично призводить до монопольної ринкової влади.

Монополія - антипод конкуренції. Це чітко видно на прикладі «чистої моно­полії», коли ринок контролюється однією фірмою. За «чистої монополії» фірма має реальну владу над реалізацією продукції, контролює і впливає на ціноутворення, змі­нює кількісні параметри пропозиції товару.

Поширення монополістичних тенденцій наприкінці минулого століття сприяло витісненню конкуренції, монополісти отримали можливість маніпулювати цінами для власної вигоди і на шкоду суспільству.

Породжені конкуренцією монополії обмежували характерну для досконалої кон­куренції ринково-конкурентну стихію, спрямовуючи свої зусилля на захист і стабілі­зацію господарської системи.