Адольф Гітлер

Німецький нацистський диктатор. Син працівника австрійської митної служби, Гітлер вступив до Німецької Робітничої Партії (пізніше Націо- нал-соціалістична Німецька Робітнича Партія) в 1919 р., став її лідером в 1921 р. В 1933 р. Гітлера було призначено на посаду німецького кан­цлера і він проголосив себе фюрером Німеччини наступного року. Для нього режим характеризувався неослабним військовим експансіоніз­мом та намаганням знищити євреїв у Європі.

Аж ніяк не будучи оригінальним мислителем, Гітлер, однак, у своїй праці «Мєіп Kampf» (Моя боротьба) об'єднав експансіоністський німе­цький націоналізм, расистський антисемітизм та віру в нескінченну бо­ротьбу в майже систематизовану нацистську програму. Характерною рисою його світобачення була історично обгрунтована теорія довічної боротьби та протистояння між німцями та євреями, які, відповідно, вті­лювали сили добра та зла.

До слабкостей та безсилля не слід ставитися з терпимістю, їх потрібно знищувати. Таке бачення більш наочно було проілюстровано програмою євгенів, прихильників так званого «вибіркового (англ. selective — селекцій­ний, добірний, вибірковий) розведення» (англ. breeding — розведення, ви­ведення породи), запропонованою нацистами в Німеччині. За цією програ­мою, людей з розумовими та фізичними вадами спочатку насильно стерилізували, а потім у період з 1939 по 1941 р. систематично винищува­ли. Спроба нацистів знищити всіх європейських євреїв, починаючи з 1941 р., в такому контексті була проявом расистської євгеніки.

Зрештою, фашистська концепція життя як «постійної боротьби» нада­ла цій ідеології характеру невгамовного експансіонізму. Національні якості можуть бути розвинуті тільки через конфлікт та продемонстровані через завоювання та перемогу. Це було чітко відображено в зовнішньополітичних цілях Гітлера, як він зазначив в «Mein Kampf: Lebensraum» (життєвий прос­тір) на сході та кінцева мета — світове панування. Отримавши владу в 1933 p., Гітлер розпочав програму переозброєння як частину підготовки до експансії, розпочатої наприкінці 1930-х pоків. Австрія була анексована в ре­зультаті аншлюсу {Anschluss) 1938 p., Чехословаччина розділена на части­ни навесні 1939 р. У вересні 1939 р. Німеччина вдерлася до Польщі, тим самим спровокувавши війну з Великою Британією та Францією. В 1941 p. Гітлер розпочав реалізовувати план Барбаросса — програму вторгнення до Радянського Союзу. Навіть відчуваючи неминучу поразку в 1945 p., Гіт­лер не відмовився від теорії соціального дарвінізму. Він заявив, що німець­ка нація його підвела, та віддавав накази, які ніколи не були виконані до кі­нця, накази битися до кінця, що в дійсності означало б повне знищення Німеччини.

Культ особистості (вождизм) та елітизм. Фашизм також суттєво відрізняється від традиційних політичних вчень своїм радикальним відкиданням рівності. Фа­шизм є глибоко елітарною (елітизованою) та надзвичайно патріархальною ідеологі­єю, основні ідеї якої ґрунтуються на твердженні, що абсолютна влада та правління обраної еліти є природними та бажаними. Кожна людина народжується з цілком відмінними від інших властивостями та можливостями. Народжені з такою рідкіс­ною здібністю, як здатність до лідерства (лідерські якості), відокремлюються від тих, хто здатен тільки підкорюватися, через боротьбу. Фашисти вважали, що суспі­льство взагалі складається з трьох категорій людей. По-перше, є найвищий, всеба- чущий лідер, який володіє безперечною владою. По-друге, існує «військова» еліта, яка складається виключно з чоловіків видатних, на відміну від традиційних еліт, своїм героїзмом, передбачливістю та здатністю до самопожертви. В Німеччині роль «військової» еліти приписували загонам СС, які були сформовані для особистої охорони фюрера, але протягом нацистського правління перетворилися на державу в державі. Третій шар суспільства — це народні маси, слабкі, інертні та неосвічені, їх доля в абсолютному підпорядкуванні. Таке песимістичне бачення можливостей звичайних людей різко відрізняло фашизм від ліберальних ідей демократії (хоча час від часу фашисти використовували політику виборів для досягнення власних цілей). Також слід зазначити, що в фашистському розумінні абсолютна влада вождя асоціювалася з демократичним правлінням.

Порівняльна характеристика поглядів на владу

Ліберали вважали, що влад