Беніто Муссоліні

Італійський фашистський диктатор. Викладач та журналіст у минулому, Муссоліні став видатним членом Соціалістичної партії, з якої його було виключено за те, що він схвалював втручання Італії в Першу світову війну. В 1919 р. Муссоліні заснував Фашистську партію, в 1922 р. його було призначено прем'єр-міністром, і ще через 3 роки він установив в Італії однопартійний фашистський режим.

Муссоліні подобалося зображувати себе як засновника фашизму, хоча його праці та промови частіше готували для нього вчені. Основ­ним положенням його політичної філософії було переконання в тому, що людське існування тільки тоді має сенс, коли воно підтримується та визначається спільнотою. Однак це означало, що держава розглядала­ся як «універсальна моральна воля», уявлення втілене в тоталітаризмі. За межами держави «не може існувати жодна людина або духовна цін­ність, набагато менше речей мають цінність».

Оскільки Муссоліні вже очолював уряд, то його владу легко було ототожнювати з владою держави. Якщо держава — втілення «етичної ідеї», то фашизм міг подаватися, як форма високого політичного ідеа­лізму, на противагу самозваному матеріалізму марксистів, і як мораль­на чи релігійна концепція суспільства — на противагу класовій боротьбі й політичному лібералізму, потрактованому як виключно егоїстичний і антисоціальний індивідуалізм. Це була, по суті, лінія, якої Муссоліні до­тримувався у своїй енциклопедичній статті.

Дж. Джанітіле намагався довести і доводив, що прихильники фашизму нині і завжди вірять у святість і героїзм; тобто — у дії, що не зумовлені безпосередньо чи опосередковано економічним мотивом. І якщо заперечити економічну концепцію історії, згідно з теорією якої люди — не більше, ніж маріонетки, що носяться туди й сюди на хвилях випадку, тоді як справжні рушійні сили абсолютно їм не підвлад­ні, то це означає заперечити також існування постійної і незмінної класової війни — природного наслідку економічної концепції історії. І насамперед фашизм постає проти того, що класова війна здатна бути домінуючою силою в перебудові суспіль­ства. Фашизм заперечує можливість матеріалістичної концепції щастя, залишаючи її тим, хто її винайшов, — економістам першо