2. ІДЕЙНИЙ АБСОЛЮТИЗМ : Філософія політичної ідеології : B-ko.com : Книги для студентів

2. ІДЕЙНИЙ АБСОЛЮТИЗМ

У найширшому розумінні фундаменталізм зводиться до відданості ідеям та ціннос­тям, які розглядаються як базові. Оскільки фундаментальні переконання розгляда­ються як ядро теоретичної системи, на відміну від менш важливих та більш перехі­дних переконань, вони зазвичай мають тривкий та незмінний характер і пов'язані з оригінальною або класичною формою системи. Отже, фундаменталізм можна роз­глядати як систему, протилежну релятивізму, який відкидає існування будь-яких об'єктивних або «абсолютних» стандартів. З цієї точки зору окремі політичні ідео­логії, особливо фашизм та комунізм, можна розмістити ближче до фундаменталізму в спектрі фундаменталізм—релятивізм. У той час як лібералізм, зокрема наближе­ний як такий до скептицизму завдяки власній прихильності розуму та терпимості, можна поставити ближче до релятивізму. Всі ідеології, однак, мають елементи фу- ндаменталізму. В тому сенсі, що фундаменталізм має на увазі вірність першочерго­вим або «класичним» ідеям, всередині кожної ідеології можна класифікувати деякі традиції як фундаменталістські, а інші — як не фундаменталістські. В цьому від­ношенні фундаменталізм є протилежним ревізіонізму. Класичний марксизм, який намагається ліквідувати або замінити капіталізм, розглядається як соціальна демок­ратія, малюється як ревізіоністський соціалізм через те, що він пом'якшив свою не­приязнь приватної власності, ринку, матеріальних стимулів і т.д.

Ось чому релігійний фундаменталізм незмінно характеризується ознаками хари- зматичного лідерства, що наділяють його прихованим авторитарним характером. Велика сила фундаменталізму, що підтверджується великою різноманітністю рухів фундаменталізму з кінця ХХ ст., — це його здатність до вироблення політичної ак­тивності його членів та об'єднання віруючих для досягнення суспільної мети. Та­ким чином, фундаменталізм діє і на психологічному, і на соціальному рівнях.

На психологічному рівні, його привабливість ґрунтується на здатності переко­нувати людей у їхній впевненості в цьому невизначеному світі. Будучи релігійним по суті, фундаменталізм звертається до найглибших та найскладніших проблем, з якими стикається людство; будучи фундаменталістським вченням, він пропонує вирішення цих проблем, шляхом прийняття рішення, які не підлягають оскаржен­ню, вони є абсолютні. На соціальному рівні, в той час як його популярність розпо­всюдилася серед освічених та вже отримавших професію прошарків населення, ре­лігійний фундаменталізм мав особливий успіх, звертаючись до устремлінь еконо­мічно та політично пригнічених прошарків населення (безправних). Пропонуючи надійне почуття самосвідомості разом із перспективою соціального порядку, особ­ливо в країнах, що розвиваються, він замінив соціалізм як вчення про політичне оновлення (удосконалення) та соціальної справедливості. Однак одним з обмежень фундаменталізму є той факт, що його простота й відкритий характер заважають йому мати справу зі складними проблемами та виробляти всеохоплюючі способи їх вирішення. Не маючи політичної схеми (плану), фундаменталістам, що прийшли до влади, як в Ірані, доводиться імпровізувати та брати вже існуючі політичні тради­ції, де лідерам фундаменталізму не вдавалося виробити узгоджену, добре організо­вану систему «економіки фундаменталізму».