4. РАДИКАЛІЗМ : Філософія політичної ідеології : B-ko.com : Книги для студентів

4. РАДИКАЛІЗМ

Приймаючи традиційний, сфокусований на державі погляд на політику, релігійні фундаменталісти здійснюють найвищою мірою характерну для них політичну дія­льність: енергійну, радикальну і часом з елементами насильства. Фундаменталісти звичайно раді бачити себе в ролі радикалів, у тому сенсі, що радикалізм має на ува­зі заподадливість і жагучу захопленість вступаючих у боротьбу. Що є джерелом цього і які наслідки? Радикалізм фундаменталістів має ряд джерел. Насамперед, це схильність до конфліктів, у яких значну роль відіграє релігія, тому що вона стосу­ється основних цінностей і переконань. Тих, хто діє в ім'я релігії, надихає, як вони переконані, призначення, понад усе, звичайно ж, затьмарює всі інші розуміння і є першочерговим. Можливо, це допомагає пояснити, чому релігійні війни були зви­чайним явищем у ході історії людства.

Другий фактор — це те, що фундаменталізм, зокрема, є однією з форм політики національної самосвідомості, він слугує для того, щоб визначити, ким є народ, і дає людям колективну самосвідомість. Усі форми політики самосвідомості, засновані вони на соціальних, національних, етнічних чи релігійних розходженнях, схильні ґрунтуватися на поділі між «ними» і «нами», між «аутсайдерами» і «своїми». Зви­чайно, релігійний фундаменталізм асоціюється з існуванням ворожості і погрози «чужим», що є і засобом створення загостреного почуття колективної самосвідомо­сті і засібом зміцнення опозиційного і войовничого духу.

Ці «чужі», що наділяються демонічними рисами, можуть набувати різних ви­глядів, від секуляризму і потурання, до конкуруючих релігій, впливу Заходу, США, марксизму й імперіалізму.

Третім, зумовленим попереднім фактором, є те, що фундаменталісти звичайно мають погляди на світ, тобто зосереджують увагу на конфлікті світла і пітьми, або добра і зла. Якщо «ми» — це обраний народ, що діє відповідно до волі Божої, то «вони» — це не просто люди, з якими ми не погоджуємось, а сукупність людей, що активно перешкоджають місії Бога на Землі, уособлюючи не що інше, як «темні си­ли зла».

Отже, політичний конфлікт для фундаменталістів — це битва або війна, і в оста­точному підсумку або віруючі або «невірні» повинні узяти верх.

Одним з наслідків цього радикалізму є прагнення бути задіяними в протизакон­них, антиконституційних політичних діях.

Проте, хоча Закон Божий і перевершує людські закони, це не означає, що фун- даменталісти не рахуються з ними, як показує активна підтримка закону і правопо­рядку Новим Християнським Правом. Та й найсуперечливішим питанням є вико­ристання насильницьких методів фундаменталістами. Розхожі уявлення про фун- даменталістів як підривників, смертників і терорисів є однобічними і вводять в оману, тому що вони ігнорують той факт, що протест фундаменталістів переважно мирний і звичайно не виходить за рамки закону, однак неможливо заперечувати іс­нування зв'язку з тероризмом і насильством.