6. РІЗНОВИДИ ФУНДАМЕНТАЛІЗМУ

Значна частина дослідників виходять із того, що різні види фундаменталізму можна розглядати як складові умовної «родини». Проте члени цієї родини відрізняються одна від іншої щонайменше в трьох ключових моментах. По-перше, вони походять від різних релігій. Хоча усі релігії породили рух фундаменталізму або течії подіб­ного типу, деякі з них є окремими прихильниками фундаменталізму або менше пе­решкоджають його виникненню. У цьому відношенні це найбільш помітно в ісламі і протестантизмі, тому що вони кожна окремо засновані на єдиному Священному Писанні і дотримуються думки, що віруючі мають прямий доступ до духовної муд­рості, до Всевишнього більшою мірою, ніж якщо вони зосереджені в руках посере­дників. Згадаймо при цьому доводи Мартіна Лютера про необхідність прямого спі­лкування з Богом.

По-друге, рухи фундаменталізму виникають у дуже різних між собою суспільс­твах. Їхній вплив і сутність, насамперед зумовлені соціальною, економічною і полі­тичною організацією того суспільства, в якому вони виникають. По-третє, види фундаменталізму розрізняються відповідно до політичних причин, з якими вони асоціюються. Їх можна розділити на 3 категорії: релігійний фундаменталізм можна використовувати як засіб досягнення всебічного політичного удосконалення, що особливо привабливо для безправних і пригноблених народів; як спосіб підтримати непопулярного лідера або уряд, створивши єдину політичну культуру; або як спосіб зміцнити національну або етнічну свідомість, що знаходиться під загрозою. Основ­ні форми фундаменталізму включають:

•  ісламський фундаменталізм;

•  християнський фундаменталізм;

•  інші види фундаменталізму.

Ісламський фундаменталізм. Іслам — це друга в світі за масштабами релігія і така, що дуже швидко розвивається у світі. На сьогоднішній день у більше ніж 70 країнах світу нараховується майже 1,3 мільярди мусульман. Основні сили ісламу географічно зосереджені в Азії й Африці. Наприклад, установлено, що більше по­ловини всього населення Африки незабаром будуть мусульманами. Однак мусульманство також поширилося в Європі і не тільки. Іслам — це не просто релігія. Це цілком сформований спосіб життя з настановами з моральної, політичної й еконо­мічної поведінки людей, так само, як і націй.

«Ісламський спосіб життя» ґрунтується на навчанні пророка Мухаммеда (близь­ко 570—632 року до н.е.), суть якого показана в Корані, священній книзі усіх мусу­льман. Вони вважають себе послідовниками Аллаха і Сунні, яка являє собою «про­кладений шлях», тобто традиції і звичаї, дотримувані благочестивими мусульманами, які засновані на власному житті пророка.

У самому ісламі розрізняють дві основні секти, що виникли за 50-річний період зі смерті Мухаммеда в 632 р. до н.е. Секта сунітів представляє більшість мусуль­ман, у той час як до шиїтів належить не більше ніж 1/10 мусульман, зосереджених в Ірані та Іраку.

Ісламський фундаменталізм виявляється в радикальному та войовничому неприйнятті прихильниками традиційного ісламу прин­ципів, форм та цілей будь-якої його модернізації, неухильному відсто­юванні ісламських традицій. Характерні його риси — протидія проце­сам загальної відкритості мислення, діяльності, життєвих форм протиставлення їм абсолютної переконаності у власній непогрішимо­сті, непорушності сповідуваних ідеалів, засудження будь-яких альтер­натив цим ідеалам, відсторонення від решти суспільства. Сучасний ісламський фундаменталізм постає як категорична й непримиренна вимога радикальної ісламізації суспільства на всіх рівнях: політичному, економічному, духовно-культурному.

Розрізняють три категорії ісламських фундаменталістських течій.

Радикальний фундаменталізм. Представники його вдаються до військової боротьби проти наявної влади, насильства, терору та ін. Об'єктами їхньої боротьби є не тільки уряди, а й іноземці: журналісти, дипломати.

Поміркований фундаменталізм. Вплив його прибічників найбільш помітний у сільській