ЕКОЛОГІЗМ

«... Екологія досліджує, об'єктивує життя на Землі у формі знань з позицій зовнішнього спостерігача, тоді як екологізм охоплює взаємозв'язки і взаємовідповідність між суб'єк­том і біосферою як безпосереднє переживання цих зв'язків із середини, як певну характе­ристику людської екзистенції. У цьому сенсі екологізм відповідає критеріям світогляду й ідеології».

Р. Кіркман

«... Екологізм може бути визначений як світогляд, що спонукає діяльність людини та су­спільства до гармонійного співіснування зі світом природи.

... Екологізм, спираючись на теоретичні й прикладні дослідження в галузі екології, прагне зробити на їх засадах висновки, значущі для збереження природи, і поєднує в собі критич­но-філософську, світоглядну та ідеологічну функцію...».

«... Ідеологія екологізму спрямована на об'єднання людей заради збереження життя на планеті Земля та досягнення збалансованості між природою та людським суспільством. Тому синонімом ідеології екологізму є «зелена ідеологія».

«Екологізм охоплює складну систему суспільних рефлексій і світоглядно-філософських на­станов, що вибудовуються як над науковими екологічними знаннями, так і над безпосереднім проблемним полем у координатах «людина—природа» та «суспільство—довкілля».

«...Відмінність екологізму від екології полягає в тому, що екологізм не лише прагне пояс­нити явища і процеси, що відбуваються в навколишньому середовищі, спираючись на дані науки, а й шукає відповіді на гострі проблеми, що постають перед людиною і суспільст­вом через глобальну екологічну кризу, спричинену деградацією водних і земельних ресур­сів, втратою біорозмаїття, скороченням площ, вкритих лісами, накопиченням шкідливих відходів, глобальними змінами клімату, витонченням озонового шару тощо, а також кри­зу гуманітарну як наслідок дисгармонії між людиною та світом, що її оточує».

Кисельов М.М. та ін. «Екологічні виміри глобалізації»

1.                                     Витоки та сутність поняття.

2.                                     Повернення до природи — центральне питання.

3.                                     Природа та політика.

4.                                     Екологізм у ХХІ столітті.

Ключові слова, поняття і категорії: екологія, екологізм, еко- політика, екокультура, екосвідомість, екомораль, екоосвіта.

1. ВИТОКИ ТА СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ

Першоосновою формування екологізму є сама екологія.

Термін «екологія» запровадив німецький зоолог Ернст Геккель у 1866 р. Виво- дячи термін з грецького «ойкос», що означає «домогосподарство або середовище», він використовував його для означення як «наукове дослідництво сукупності від­носин тваринного світу з органічним та неорганічним навколишнім середовищем». На початку ХХ ст. екологія була визнана як гілка біології, яка вивчає взаємовідно­сини між живими організмами та навколишнім середовищем. Згодом і сама люди­на стала об'єктом екологічних досліджень, а галузь дослідження отримала назву екологія людини. Із середини ХХ ст. відбувається істотне розширення меж і збага­чення предметного поля екологічних досліджень, яке спричинюється тим, що лю­дина значно активніше й кардинальніше ніж у попередні історичні епохи, змінює довкілля, що вносить суттєві зміни у співвідношення між природними та трансфо­рмованими системами, впливаючи на природний баланс і загальний перебіг приро­дних процесів. Одночасно екологія, особливо з 60-х років ХХ ст., набуває політич­ного змісту, який концентрується навколо суспільно-політичного руху «зелених».

Упродовж останніх десятиліть ми є свідками того, що до інших установлених по­нять і термінів почали приєднувати частку «еко-», утворюючи нові за формою і ча­сом за змістом поняття, а саме: екополітика, екокриза, екокультура, екомораль, еко- свідомість, екоосвіта. Цей перелік можна продовжувати й далі. Він свідчить, що екологічні проблеми вийшли далеко за межі природничо-наукових досліджень, а но­воутворенні поняття описують ті проблеми, які постали перед суспільством унаслі­док деградації стану довкілля й зниження якості життя людей. При цьому неабияко­го значення набуває також з'ясування змісту нововведених понять.

Більше того, на побутовому рівні, в розмовах, повідомленнях масової інфор­мації, реклами і навіть у промовах політиків досить високого рівня можна почу­ти вирази на кшталт «погана екологія» чи «наша екологія нам шкодить», «треба вжити заходів для поліпшення екології» тощо, що викликає велику занепокоє­ність фахівців-науковців щодо беззмістовності подібних фраз.

У зв'язку з цим існує значний обсяг вітчизняних та закордонних філософсь­ко-методологічних досліджень, присвячених з'ясуванню статусу сучасної еко­логії в системі науково-природного і соціо-гуманітарного знання, а також його аналізові світоглядних, гуманістичних, евристичних, кумулятивних та інших функцій екологічних знань у сучасному суспільстві. При цьому особливо під­креслимо розробки українських дослідників, таких як М.М. Кисельов, МІ. Хилько, Л. І. Сидоренко, В. С. Крисаченко, Т.В. Гардащук, В.Л. Деркач, О. І. Сал- товський праці яких ми будемо використовувати.