4. ГЛОБАЛІЗМ ЯК ІДЕОЛОГІЯ?

Неважко уявити, що загроза політичній ідеології постає в процесі глобалізації. Адже глобалізація мала значний вплив на ряд ідеологічних традицій, враховую­чи соціалізм, націоналізм і релігійний фундаменталізм, але вона має ширші зна­чення для ідеології в цілому. Одним із ключових аспектів глобалізації є зрос­тання «субтериторіальних» відносин між людьми: фізична географія стає менш доречною, оскільки з'явився комплекс веб- чи інтер-зв'язку, що не залежить від традиційних кордонів. Це очевидно як у нових транснаціональних структурах економічної співпраці і торгівлі, так і в появі нових форм інформаційних і ко­мунікаційних технологій, створюючи, наприклад, феномен «кіберпростору». Це краще ніж жити в географічно обмежених спільнотах, що характеризуються обмеженою сферою особистих, соціальних і робочих взаємовідносин. Ми жи­вемо в глобальному світі, наше життя постійно перебуває під дією стресів, що трапляються, і рішень, прийнятих далеко від нас. Такий розвиток є основною проблемою для ідеології. В цілому глобальний інтер-зв'язок значно зміцнив те­нденцію до ризику, невпевності і нестабільності, маючи на увазі, що раніше стійкі реалії «розчинилися в повітрі». В цьому світлі можна побачити, що ідео­логія належить до більш ранніх і простих часів, часів, коли вона все ще могла домінувати над логічно послідовними вирішеннями певних проблем.

Глобалізація — це не стабільне та ілюзорне поняття. Основною ідеєю глоба­лізації, за словами Кенічі Омая (1989), є «світ без кордонів», спростування тен­денції традиційних політичних кордонів, що ґрунтується на національних та ре­гіональних межах. Глобалізація перекреслила соціальний простір. Це означає, що територія має не таке велике значення, тому що постійно розширюються безкордоні зв'язки. Наглядним прикладом цього можуть бути: легкість з якою транснаціональні корпорації можуть переміщувати продукцію та інвестиції; той факт, що фінансовий ринок майже негайно реагує на економічні події будь-де на землі; і ще поява глобальних товарів, таких фірм як «Кока-кола», «Макдо- нальдс», «Найк», які доступні практично всьому світу.

Глобалізація впливає на політичні ідеології різними шляхами. По-перше, во­на робить основний вклад у націоналізм та в інші ідеологічні проекти, які спи­раються на нації. Наприклад, політичний націоналізм, який пов'язаний із націо­нальним самовизначенням, може стати непотрібним у світі, в якому держави- нації функціонують у постсуверенних умовах. З іншого боку, форми культурно­го, етнічного та релігійного націоналізму можуть бути зміцнені тим, що держа­ва втрачає свою здатність породжувати політичну і громадянську лояльність. Сучасний лібералізм і соціальна демократія були скомпрометовані низькою діє­здатністю національних економічних стратегій, а консерватизм веде боротьбу з тенденцією глобалізації до послаблення традицій і національної ідентичності. По-друге, глобалізація, незважаючи ні на що, є нейтральною ідеологічною си­лою зі своїм правом на існування. Замість того, щоб іти в ногу з неолібераліз­мом, вона зміцнила ринок за рахунок держави. По-третє, глобалізація спричи­нила ряд опозиційних рухів. Вони включають зміцнений релігійний фундаменталізм, де глобалізація, як правило, розглядається як форма західного, або американського, імперіалізму.

Антиглобалістичні та антикапіталістичні рухи в розвинутому світі привели до появи таких ідей, як соціалізм, анархізм, фемінізм та екологізм. Однак важко описати глобалізацію як ідеологічно нейтральну. Існують дві альтернативних версії глобалізму. Перша — неоліберальний глобалізм — пов'язана з експансі­єю структур і цінностей ринкової економіки. З цієї точки зору, сутність глобалі­зації полягає в побудові глобальної капіталістичної економіки, яка пристосову­ється до інтересів транснаціональних корпорацій і по суті послаблює силу держави, особливо її здатність трансформувати соціальну сферу. Однак глоба­лізація таким чином є механізмом, який у світлі фінального тріумфу лібераль­ного капіталізму покладе «кінець історії». Другою версією глобалізму є ідея державної безпеки. Багато в чому це було наслідком появи глобального терори­зму і відповіді на нього західних держав, особливо США. Так звана «війна з те­рором» — це «війна без кордонів», тому що її ворогом є коаліція внутрішньо­державних структур, які діють через транснаціональні організації. Глобалізм державної безпеки розглядав