3. ПАРАДИГМАЛЬНИЙ ВИМІР

Під парадигмою (грец. paradeigma — зразок, приклад) розуміється система світо­глядних, методологічних, нормативно-ціннісних установок, які спрямовують тео­ретичну свідомість вирішувати наукові проблеми строго визначеним чином. Це свого роду раціональні методологічні моделі високого рівня узагальнення які мають імперативну силу для дослідників. Ці парадигми націлювали і продовжують наці­лювати розробку конкретних проблем суспільної науки в лоні визначених вихідних світоглядних і пізнавальних принципів.

Переважна більшість сучасних дослідників суспільної і особливо філософської політичної науки схиляються до існування таких основних парадигм, які в своєму історичному розвитку пройшли такі етапи: протокласика, класика, протомодерн, модерн, постмодерн. Графічно їх можна зобразити у формі умовно історичного ма­ятника:

84


Парадигмальний етап

і

і

 

і

 

і

і

протокласика

класика

протомодерн, посткласика

модерн, неокласика

постмодерн, неомодерн

Ці теоретичні умовності, які підлягають окремому детальному аналізу і відпові­дній критиці, наочно показують, що функціональна своєрідність парадигми полягає в їх здатності до паралельного існування в соціокультурному часі-просторі з пере­мінним домінуванням якої-небудь із них.