ЗАГАЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ В СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ІДЕОЛОГІЇ

Сучасні фахівці політичної науки і практики-політологи досить часто критично відноситься до успадкованих знань про ідеологію. Особливо це стосується марксо- вого положення про «фальшиву свідомість» і мангеймівське протиставлення ідео­логії і утопії. Разом із тим пристальний аналіз цих двох положень, особливо їх спі­льно-подібного раціонального елемента, а саме — ідеї про те, що різні типи «фальшивої свідомості» в процесі своєї внутрішньої еволюції і динаміки спроможні виконувати певні соціальні функції, приводять до висновку про те, що вони так або інакше використовуються усіма дослідниками політичних ідеологій. На цю причи­ну вказав К. Мангейм, який у праці «Ідеологія і утопія» писав:

«Світовідчуття політичного діяча і його уявлення про реальності все більше виштовхують схоластично-спостережене сприйняття і мислення»... На перших порах (первоначально) дослідники «спотворе­ної свідомості» у своїх пошуках істинного і реального зверталися до Бога або до ідей, які можна осягнути шляхом чистого споглядання, то віднині одним із критеріїв реального все більше стають закони бут­тя, які вперше осягнуті в політичній практиці. Цю специфічну рису поняття ідеології зберегло, не дивлячись на всі зміни змісту, яких во­но зазнавало впродовж усієї своєї історії від Наполеона до марксизму... У своїй боротьбі «зверху донизу» Наполеон, іменуючи своїх супротив­ників «ідеологами», намагався дезавуювати і знищити їх.

На більш пізніших стадіях розвитку ми знаходимо зворотне: слово «ідеологія» використовується як зброя дезавуювання опозиційним «силам» суспільства, насамперед пролетаріатом... А тому немає ні­чого дивного в тому, що поняття ідеології пов'язували насамперед з марксистсько-пролетарською системою мислення, навіть більше то­го, ототожнювали з нею.

Одначе в ході розвитку історії ідей і соціальної історії ця стадія була подолана. Оцінка «буржуазного мислення» з точки зору його іде­нтичності не є більше виключним привілеєм соціалістичних мислите­лів; тепер цим методом користуються повсюдно, і тим самим ми пе­ребуваємо на новій стадії розвитку».

К. Мангейм. Ідеологія і утопія

У сучасну епоху ми стали свідками того, що одна й та сама за формою ідеологі­чна система, яка народжується як обґрунтування необхідності повалення існуючих порядків і виконує критичну функцію, здатна з часом перетворитися на виправдан­ня повноважень і привілей нових правлячих кіл, які прагнуть зберегти своє пану­вання. Дещо подібне відбулося з ідеологією марксизму-ленінізму в СРСР і прохо­дить у сучасній Україні та інших посткомуністичних країнах. Цю закономірність, яка потребує окремого наукового дослідження, помітили сучасні науковці. Зокрема, відомий дослідник політичного життя суспільства Льюїс Фейєр у своїй праці «Іде­ологія та ідеологи» (1975) підкреслив, що «догма — це революційна ідеологія по­переднього покоління, коли колишні революційні фанатики стають консерваторами і охоронцями». Він запропонував «закон крил», згідно з яким будь-яка політична ідея у своєму еволюційному розвитку проходить усі фази політичного спектра — зліва направо або навпаки, — обслуговуючи полярні політичні сили. Інший амери­канський політолог, Мартін Селінжер, у праці «Ідеологія та політика» (1976) об­ґрунтовує таку особливість функціонування ідеології, а саме — її асиметричність. Суть її полягає в тому, що одні й ті самі за своїм змістом ідеї і принципи здатні входити до складу різних ідеологій. Вони можуть висуватися різними політичними силами і обслуговувати їхні інтереси, але виконують при цьому неоднакові функції. Це проявляє окрему рису при інтерпретації і тлумаченні таких загальнолюдських принципів, як «економічна свобода», «політична свобода», «соціальна справедли­вість», «права людини і громадянина» й інші та їх реалізацію в реальному житті.

Уявлення про ідеологію як про спотворену форму свідомості, які тепер поши­рюються, несуть у собі одну важливу деталь: ствердження того, що характер і зміст деформованого образу реальності зумовлені конкретними соціальними обставина­ми, в яких перебувають виробник і транслятор ідеології (тобто сам ідеолог) і які або приховують від нього або свідомо ним спотворен