ЗАГАЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ В СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ІДЕОЛОГІЇ

Сучасні фахівці політичної науки і практики-політологи досить часто критично відноситься до успадкованих знань про ідеологію. Особливо це стосується марксо- вого положення про «фальшиву свідомість» і мангеймівське протиставлення ідео­логії і утопії. Разом із тим пристальний аналіз цих двох положень, особливо їх спі­льно-подібного раціонального елемента, а саме — ідеї про те, що різні типи «фальшивої свідомості» в процесі своєї внутрішньої еволюції і динаміки спроможні виконувати певні соціальні функції, приводять до висновку про те, що вони так або інакше використовуються усіма дослідниками політичних ідеологій. На цю причи­ну вказав К. Мангейм, який у праці «Ідеологія і утопія» писав:

«Світовідчуття політичного діяча і його уявлення про реальності все більше виштовхують схоластично-спостережене сприйняття і мислення»... На перших порах (первоначально) дослідники «спотворе­ної свідомості» у своїх пошуках істинного і реального зверталися до Бога або до ідей, які можна осягнути шляхом чистого споглядання, то віднині одним із критеріїв реального все більше стають закони бут­тя, які вперше осягнуті в політичній практиці. Цю специфічну рису поняття ідеології зберегло, не дивлячись на всі зміни змісту, яких во­но зазнавало впродовж усієї своєї історії від Наполеона до марксизму... У своїй боротьбі «зверху донизу» Наполеон, іменуючи своїх супротив­ників «ідеологами», намагався дезавуювати і знищити їх.

На більш пізніших стадіях розвитку ми знаходимо зворотне: слово «ідеологія» використовується як зброя дезавуювання опозиційним «силам» суспільства, насамперед пролетаріатом... А тому немає ні­чого дивного в тому, що поняття ідеології пов'язували насамперед з марксистсько-пролетарською системою мислення, навіть більше то­го, ототожнювали з нею.

Одначе в ході розвитку історії ідей і соціальної історії ця стадія була подолана. Оцінка «буржуазного мислення» з точки зору його іде­нтичності не є більше виключним привілеєм соці