Адам Сміт (1723—1790)

Шотландський економіст і філософ, вважається засновником «сумної (хмурої, тиснучої) науки». Після завідування кафедрою логіки та мора­льної філософії в університеті у Глазго Сміт став репетитором Герцого Баклойчу, що позбавило його можливості їздити до Франції та Женеви і розвивати свої економічні теорії. У «Теорії моральних почуттів» (1759) Сміт розробив теорію мотивації, яка намагалась узгодити егоїзм із не- регульвоаним суспільним порядком. Його найвідоміша праця «Дослі­дження про природу і причину багатства народів» (1776) була першою систематичною спробою пояснити роботу економіки в умовах ринку, робила акцент на важливості поділу праці. Хоча Сміт часто вважається теоретиком вільного ринку, він усвідомлював недоліки laissez-faire (не­втручання).

Сміт розглядав економіку як ринок, як сукупність взаємопов'язаних ринків. Він вважав, що ринок діє згідно з бажаннями та рішеннями незалежних індивідів. Сво­бода в межах ринку означає свободу вибору: здатність підприємств, обирати які то­вари виробляти, можливість працівників — обирати роботодавця, а також здатність споживача обирати який товар чи сервіс придбати. Тому добровільні та договірні взаємини всередині такого ринку — між роботодавцями та службовцями, між по­купцями та продавцями — здійснюють егоїстичні індивіди, для яких задоволення прирівнюється до надбання та споживання багатства. Тому економічна теорія спи­рається на утилітаризм у формуванні ідеї «економічної (економної, практичної) людини», поняття про те, що люди егоїстичні від природи і зосереджені на матеріа­льному накопиченні. Привабливістю класичної економіки було те, що, попри мер­кантильність кожної особи, вважається, що сама економіка діє згідно з рядом об'єктивних чинників — ринкових механізмів, які природно сприяють процвітанню та добробуту. Наприклад, окремий виробник не може встановлювати ціну на товар, оскільки ціни на нього встановлюються ринком, кількістю товарів, виставлених на продаж, та кількістю покупців, що воліють їх придбати. Це закони попиту і пропо­зиції. Ринок— саморегульований механізм: він не має потреби в керуванні ззовні. Ринок має бути «вільним» від державного втручання, бо він регулюється як «неви­дима рука». Ідея саморегулятивності ринку відбиває ліберальне переконання в іс­нуванні природної гармонії між к