КОНСЕРВАТИЗМ

«Я далекий заперечувати в теорії, — й не менше моя душа противиться перешкоджати цьому на практиці (аби ж я був у змозі дозволяти чи забороняти) — справжні права лю­дей. Заперечуючи фальшиві правові вимоги, я не хотів би нашкодити справжнім, які та­кими й залишаються, коли надумані права повністю зникнуть. Якщо громадянське суспі­льство було створене для блага людини, то всі ці новостворені блага стають її правами. Це — інституція для доброчинності; закон же сам по собі є доброчинністю, яка діє як правило. Люди мають право жити за цим правилом; вони мають право належним чином поводитися, наприклад, серед своїх співгромадян, незалежно від того, чи їхні спів­громадяни здійснюють громадські функції, а чи займаються приватними справами. Вони мають право на плоди своєї праці, а також на засоби, які сприяють їх примноженню. Вони мають право на надбання своїх батьків, на те, щоб пестити й виховувати нащадків; право на напучування в житті та заспокоєння в годину смерті. Хоч би що робила осібно кожна людина, не завдаючи шкоди іншим, вона має право робити сама для себе; і вона має право на справедливу частку всього, що тільки спроможне зробити для неї суспільс­тво, застосовуючи притаманне йому поєднання вміння та сили. У цьому партнерстві всі люди мають однакові права, але не на однакові речі. Той, хто увійшов до цього партнер­ства із п'ятьма шилінгами, має право на свою, більшу частку. Але жоден із них не має права на однакові дивіденди від підсумкового продукту. Я повинен також заперечити те, ніби частка влади, авторитету та відповідного впливу кожного індивіда в управлінні державою належить до прямих природних прав людини в громадянському суспільстві; адже я розглядаю тут громадянську, суспільну людину, і ніяку іншу. Цю справу слід вирі­шувати на засадах угоди».

Берк Е. Права людини

«Європейський союз функціонує досить своєрідно — це ... фактично надзвичайна суміш авторитаризму, бюрократії та інтервенціоналізму — з одного боку, й угодовства, від­сутності стимулів і неефективності — з другого... Можливо, найбільш серйозний недо­лік цієї... наддержави полягає в тому, що вона не є демократичною, не буде демократич­ною та і в принципі не може стати такою...».

Маргарет Тетчер. Искусство управлений государством

У довідникових енциклопедичних виданнях та першоджерелах поняття «консе­рватизм» визначається в більшості випадків як політична ідеологія і практика сус­пільно-політичного життя, що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Ав­тори політологічного словника підкреслюють, що попри різні форми, консерватиз­му притаманні спільні ідейні риси: визнання недосконалості людської природи та обмежених можливостей людського розуму; орієнтація на загальний морально- релігійний порядок; переконання про вроджену нерівність людей; ставлення до конституції як до Богом даного порядку; впевненість у необхідності панування за­кону й законопослушності як форми індивідуальної свободи і т. ін. Можна виділити кілька різних інтерпретацій консерватизму: 1) історична інтерпретація, згідно з якою консерватизм розглядається як аристократично-клерикальна реакція на Вели­ку французьку революцію, як намагання зберегти феодальні порядки, як не­прийняття ліберальних прагнень; 2) антропологічна інтерпретація. У даному випа­дку консерватизм розглядається як вічна загальнолюдська позиція з певними ідея­ми й цінностями. До останніх відносять традиції, стабільність, авторитет, порядок, свободу разом з відповідальністю, скептицизм тощо. Людина розглядається як істо­та, яка керується у своїх діях інстинктами, почуттями, розумом. Суспільство стоїть вище за окремого індивіда, а права людини випливають з її обов'язків; 3) ситуацій­на інтерпретація. Консерватизм розуміється як засіб думки і дій класів та соціаль­них верств, які намагаються зберегти існуючі порядки.

1.                                                       Походження й еволюція.

2.                                                       Основні цінності.

3.                                                       Похідні цінності.

4.                                                       Різноманітність форм консерватизму.

5.                                                       Неоконсерватизм.

6.                                                       Консерватизм у XXI столітті.

Ключові слова, поняття і категорії: ієрархія, консерва­тизм, кратоцизм, органіцизм, приватизм, приватизм, скеп­тицизм, традиціоналізм, традиція.