1. ПОХОДЖЕННЯ Й ЕВОЛЮЦІЯ

У будь-якій мові слово «консервативний» має немало тлумачень. Воно може озна­чати стриману чи обережну поведінку, повсякденний, навіть буденний спосіб жит­тя, страх перед змінами чи відмова змінитися, і зазвичай виражається словом «збе­рігати». Консерватизм (від лат conservare — зберігати, охороняти) — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, яка орієнтується на збереження та підтримання традиційних цінностей і морально-правових засад, що лежать в ос­нові сім' ї, нації, релігії та власності.

Слово «консерватизм» спочатку вживалося для визначення характерної полі­тичної чи ідеологічної позиції в XIX ст. У Сполучених Штатах це втілювало понят­тя про певну точку зору щодо громадських справ. У 20-х роках XIX ст. термін «консерватизм» вживали для змалювання протиставлення принципам та духові ре­волюції 1789 р. У Великій Британії в 1835 р. головну опозиційну партію Торі було офіційно перейменовано на Палату консерваторів.

Ідеї консерватизму піднялися реакційною хвилею проти маршу змін у полі­тиці, економіці та суспільному житті, які в багатьох випадках символізували Французьку революцію. Одна з перших і, мабуть, найбільш класичних доктрин консерватизму відображена в праці Едмунда Берка «Дзеркало Французької ре­волюції», де глибоко засуджується революційний виклик «старому режимові», який панував раніше. У цій праці розкривається сутність та «основні принципи консерватизму», консервативного світогляду, спростування просвітницької па­радигми побудови нового суспільства на основі абстракцій французьких та ін­ших просвітителів; а також обґрунтування трьох основних понять, які суттєво

154 вплинули на подальший розвиток консерватизму: традиціоналізм, скептицизм, ієрархізм.

Протягом XIX ст. західні держави зазнали перетворень, продиктованих індуст­ріалізацією, які потім вилилися в зростання лібералізму, соціалізму та націоналізму. У той час як ці ідеології проповідували шлях реформ і підтримували революцію, консерватизм був на сторожі традиційного устрою суспільного буття.