1. ПОХОДЖЕННЯ Й ЕВОЛЮЦІЯ |
У будь-якій мові слово «консервативний» має немало тлумачень. Воно може означати стриману чи обережну поведінку, повсякденний, навіть буденний спосіб життя, страх перед змінами чи відмова змінитися, і зазвичай виражається словом «зберігати». Консерватизм (від лат conservare — зберігати, охороняти) — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, яка орієнтується на збереження та підтримання традиційних цінностей і морально-правових засад, що лежать в основі сім' ї, нації, релігії та власності. Слово «консерватизм» спочатку вживалося для визначення характерної політичної чи ідеологічної позиції в XIX ст. У Сполучених Штатах це втілювало поняття про певну точку зору щодо громадських справ. У 20-х роках XIX ст. термін «консерватизм» вживали для змалювання протиставлення принципам та духові революції 1789 р. У Великій Британії в 1835 р. головну опозиційну партію Торі було офіційно перейменовано на Палату консерваторів. Ідеї консерватизму піднялися реакційною хвилею проти маршу змін у політиці, економіці та суспільному житті, які в багатьох випадках символізували Французьку революцію. Одна з перших і, мабуть, найбільш класичних доктрин консерватизму відображена в праці Едмунда Берка «Дзеркало Французької революції», де глибоко засуджується революційний виклик «старому режимові», який панував раніше. У цій праці розкривається сутність та «основні принципи консерватизму», консервативного світогляду, спростування просвітницької парадигми побудови нового суспільства на основі абстракцій французьких та інших просвітителів; а також обґрунтування трьох основних понять, які суттєво 154 вплинули на подальший розвиток консерватизму: традиціоналізм, скептицизм, ієрархізм. Протягом XIX ст. західні держави зазнали перетворень, продиктованих індустріалізацією, які потім вилилися в зростання лібералізму, соціалізму та націоналізму. У той час як ці ідеології проповідували шлях реформ і підтримували революцію, консерватизм був на сторожі традиційного устрою суспільного буття.
|