« Аналіз соціально – політичних учень минулого»

У своїх працях («Свята родина», «Німецька ідеологія») К. Маркс і Ф. Енгельс зауважували, що ідеологами революційної буржуазії були просвітники- матеріалісти XVII— XVIII ст. Виступаючи проти феодалізму, релігії, вони створю­вали передумови глибинного аналізу соціальних відносин, формували основи ради­кальних змін суспільного устрою. Тому ідейні джерела утопічного соціалізму і ко­мунізму беруть свій початок у матеріалістичній традиції (Бекона, Декарта, Локка), а проповідування політичної рівності Руссо та інших просвітників передувало вимо­гам соціальної рівності.

Матеріалізм і утопічні теорії. Заглиблюючи свій погляд в основні положення матеріалістичної філософії, що живили соціалістичні та комуністичні теорії, К. Маркс та Ф. Енгельс зосереджувалися на тих аспектах, які тлумачили людину як продукт середовища і як істоту політичну, суспільну. Передусім вони зазначали, що французький матеріалізм, розвиваючи теорію Локка про походження знань із чуттєвого досвіду, пристосував сенсуалізм до вчення про людину, до теорії вихо­вання в найширшому значенні. Заслуговують на увагу вчення матеріалістів XVII ст., згідно з якими черпання людиною відчуттів, знань із зовнішнього світу, надба­ного в ньому досвіду зобов' язує так влаштовувати цей світ, щоб він був гідним її. Потрібно сформувати істинно людські відносини, в яких вона почувалася б люди­ною. Якщо людина є суспільною істотою, то лише в суспільстві може розвинути свою істинну природу, а про силу її природи слід судити на підставі не сили індиві- дів, а сили всього суспільства. Оцінюючи Гельвеція як одного з видатних представ­ників цього напряму, Маркс і Енгельс зазначали, що саме виховання, яке Гельвецій розумів як сукупність усіх умов життя індивіда, формує людину. З огляду на це Ге- львецій виступав за перетворення, які б усунули суперечність між інтересом окре­мої людини і суспільним інтересом, а для цього потрібна докорінна зміна свідомос­ті людей. Серед головних аспектів його системи Маркс і Енгельс виділяли природну рівність людських розумових здібностей, єдність успіхів розуму і успіхів промисловості, природну доброту людини, всемогутність виховання.

З інших французьких матеріалістів, учення яких прислужилося формуванню ідей утопічного соціалізму і комунізму, чільне місце належить Гольбаху, у вченні якого те­орію моралі багато що ріднить з поглядами Гельвеція. Зокрема, Маркс і Енгельс наго­лошували на положеннях, що розкривають її гуманістичну спрямованість:

а)  усяка мораль, яка відокремлює інтереси індивіда від інтересів суспільства, є неправильною, суперечить природі;

б)  доброчинність є не що інше, як користь людей, об'єднаних у суспільство.

Відзначаючи зв'язок утопічного соціалізму Фур'є з французьким матеріалізмом

XVII ст., Маркс передусім звертав увагу на обґрунтування Фур'є соціального коде­ксу, який видавався йому не системою закономірностей суспільного життя, а своє­рідним різновидом «натурального права». У Фур'є — це сукупність норм, що за­безпечують соціальну гармонію. Спосіб встановлення цих норм тісно пов'язаний з його філософією освіти. Поштовхом до розвитку суспільства він вважав труднощі в задоволенні потреб, а також ті, що пов'язані зі зростанням населення планети. За­позичивши в Руссо важливий для матеріалістичної соціології принцип боротьби людини з природою, Фур'є робить інші висновки. Система Руссо (дефіцит засобів існування — нова система виробництва — новий соціальний устрій) у Фур'є має іншу послідовність: дефіцит засобів існування — повий соціальний устрій — нова система виробництва.

Вчення Оуена про людський характер, суспільний розвиток також примикає до теоретичних побудов французьких матеріалістів XVIII ст. Оуен стверджував, що проблеми, які переживає суспільство, спричинені помилками пращурів, невігласт­вом керівників і керованих. Невігластво та оману вважав джерелом зла, а розум і знання — джерелом щастя. Історію він розглядав крізь призму історії людського розуму. Розумна суспіль