«проблеми єдності і солідарності в суспільстві »

К. Маркс і Ф. Енгельс були переконані, що соціалістична революція повинна пере­могти одночасно в усіх провідних капіталістичних країнах. її мета — знищити експлу­атацію людини людиною, побудувати безкласове суспільства. Це передбачає ліквіда­цію приватної власності, піднесення виробництва, розвиток культури і добробуту мас. Ці завдання є суспільними, класовими. З їх вирішенням тісно пов'язані людські виміри комунізму — розквіт особи, її гармонійне існування в суспільстві. В комуністичному суспільстві, наголошується в «Маніфесті Комуністичної партії», вільний розвиток ко­жного є запорукою вільного розвитку всіх. Формування такого суспільства — трива­лий процес, результат об'єднання зусиль усіх пролетарів та їхніх прихильників.

Ідеї єдності і солідарності в класовому суспільстві ніколи не втрачали своєї жи­вучості. Кожен клас по-своєму усвідомлював і реалізовував їх. Панівні класи вико­ристовували ці ідеї в боротьбі з революційними рухами експлуатованих мас. У се­редні віки проти повстань селян, ремісників імператори, королі, князі, дворяни і буржуазія виступали єдиним фронтом. Історії відомі й хрестові походи проти «єре­тиків» (повстання селян у Північній Італії, гуситів). Особливу класову солідарність виявили панівні класи Німецької імперії під час Селянської війни 1525 р. У роки Великої французької революції солідарність панівних класів набула міжнародного масштабу. Під ударами реакційних сил феодального суспільства європейських країн французька революційна буржуазія разом із пролетаріатом протиставили їм солідарність сил нового суспільства. Запропоновані нею гасла «Братерство, рівність і свобода» та «Мир хатам, війна палацам» відчутно вплинули на класову свідо­мість, революційну діяльність пролетаріату.

Єдину тактику пролетарської боротьби Маркс і Енгельс виклали в програмних документах — Установчому маніфесті і Тимчасовому Статуті Міжнародного Това- риства Робітників, поклавши в їх основу принципи, сформульовані в «Маніфесті Комуністичної партії». Розглядаючи в Установчому Маніфесті політичні події в Європі у 1848— 1850 pp., Маркс зазначав, що розвиток капіталізму суттєво погір­шив становище широких мас робітничого класу. «Приголомшливе» зростання ба­гатства капіталістичного світу підтвердило, що ні технічний прогрес, ні викорис­тання науки у виробництві, ні відкриття нових континентів, розширення ринків, ні все це разом не подолає бідності трудящих мас. Навпаки, розвиток продуктивних сил «поглиблює суспільні контрасти і загострює суспільні антагонізми».

На підставі розвитку кооперативного руху Маркс доводив, що великомасштабне виробництво відповідно до вимог сучасної науки можливе лише за відсутності кла­су хазяїв. Цей рух довів, за його словами, неспроможність буржуазних концепцій, які проголошували організаторські функції справою лише капіталістів, прирікали робітничий клас на роль технічного виконавця творчих задумів буржуазії. Вироб­ничі кооперативи засвідчили, що велика промисловість не потребує монополізації праці буржуазією. Буржуазія робить найману працю головним знаряддям збагачен­ня, грабує пролетаріат. Розвиток кооперації переконує, що наймана праця є перехі­дною, нижчою формою праці, її повинна замінити добровільна праця в асоціаціях.

Масштабне втілення ідеї кооперації можливе лише в демократичному суспільс­тві. Кооперативна праця витіснить найману капіталістичну працю лише після того, як робітничий клас завоює політичну владу. Маркс і Енгельс вважали це можливим за інтернаціональної єдності, співпраці, союзу робітників усіх націй. Інтернаціона­льна єдність є передумовою звільнення пролетаріату як класу. «Боротьба за звіль­нення робітничого класу означає боротьбу не за класові привілеї і монополії, а за рівні права і обов'язки і за знищення будь-якого класового панування». Накреслю­ючи шляхи досягнення цього ідеалу, Маркс переконував, що звільнення пролетарі­ату від політичної залежності, соціальної знедоленості, розумового і духовного приниження можливе за подолання економічної залежності від експлуататорів, пе­редумовою якого є ліквідація соціально-економічних основ існуючого ладу. Засо­бом