«Про буржуазну державу і владу» : Філософія політичної ідеології : B-ko.com : Книги для студентів

«Про буржуазну державу і владу»

Розпочавши аналіз буржуазної держави у праці «Вісімнадцяте брюмера Луї Бо­напарта», Маркс значно поглибив його у праці «Громадянська війна у Франції». Буржуазна держава, зауважував він, стала зброєю влади капіталу над працею, сус­пільною силою, організованою для закріпачення мас. Цей аспект буржуазної дер­жавної влади дедалі помітніший з розвитком класової боротьби, особливо відчут­ний під час революційних виступів народу. Цю тезу Маркс ілюстрував послідовною централізацією буржуазної державної влади у Франції після революції 1848 p., що виявлялася в діях армії, бюрократії, поліції, духовенства і судової сис­теми. Ще одним аспектом експлуататорської держави, на думку Маркса, є нарос­таюча відкрита гнітючість державної влади, яка стає очевидною після перемоги кожної революції (йдеться про буржуазні, буржуазно-демократичні революції). На­приклад, напередодні Паризької комуни буржуазія ще безжалісніше використову­вала державну машину як засіб війни капіталу проти праці. Розмірковуючи про еволюцію буржуазної державної влади від її зародження до періоду розвинутого буржуазного суспільства, Маркс писав: «Режим імперії є найгнилішою і останньою формою тієї державної влади, яку почало створювати буржуазне суспільство (на стадії становлення) як засіб свого звільнення від феодалізму, і яку розвинуте бур­жуазне суспільство врешті-решт перетворило на засіб підкорення праці капіталом». У замітках до «Громадянської війни у Франції» він звернув увагу на те, що в про­цесі свого розвитку буржуазна машина у Франції перетворилася із засобу насиль­ницького панування буржуазії над пролетаріатом ще й на засіб, який доповнював пряму економічну експлуатацію народу вторинною його експлуатацією, закріпив­ши за буржуазією всі прибуткові місця в державному господарстві. Ця державна машина під час придушення народної революції і після нього завжди безжально використовувалася проти робітничого класу, тому вона є засобом класового деспо­тизму. З урахуванням цього в другій замітці до «Громадянської війни у Франції» Маркс дав таке визначення державної влади: «Державна влада завжди була владою, що охороняє порядок, тобто існуючий суспільний лад, і, відповідно, підкорення та експлуатацію виробничого класу привласнюючим». У ньому Маркс акцентує на тому, що державна влада охороняє порядок, який задовольняє панівний клас, а оскільки порядок у буржуазному суспільстві є буржуазним порядком, пролетаріат «не може просто оволодіти готовою державною машиною і використати її для вла­сних цілей, тому що політичні засоби закріпачення пролетаріату не можуть бути політичними засобами його звільнення».

На думку Маркса, Паризька комуна була революцією не проти конкретної фор­ми експлуататорської держави, а революцією «проти самої держави», тобто держа­ви експлуататорської. Вона ставила за мету знищення цієї машини класового пану­вання. На досвіді Паризької комуни основоположники марксизму проаналізували суть державних органів. Це дало їм підстави для висновків, що органи урядової влади повинні не вивищуватися над суспільством, а бути його відповідальними слугами.

Марксистське розуміння злому буржуазної державної машини несумісне із за­переченням усіх попередніх державно-правових інститутів, йому чужі анархістські пристрасті. Воно полягає в усвідомленні необхідності зруйнувати її органи гноб­лення (військово-бюрократичний апарат, антинародні армію і поліцію, відірваний від мас корпус чиновників). Правомірні функції центральної влади, зумовлені голо­вними і загальними потребами суспільства, мають бути передані «відповідальним силам суспільства», а держава повинна цілком підпорядковуватися суспільству.