2. Аналіз капіталізму і його перспектив

Політекономічні погляди Бернштейна синтезували поширені в тодішній соціалісти­чній і буржуазній літературі ідеї, що були наслідком спостережень за новими тенденці­ями в розвитку капіталізму і не відповідали багатьом марксистським положенням.

Бернштейн критикував економічне обґрунтування неминучості загальної кризи капіталізму, послуговуючись основними поняттями і категоріями марксистської політекономічної теорії. Передусім — це вчення про вартість, теорія кризи, відтво­рення і реалізації капіталу. За його висновком, ні Маркс, ні Енгельс не довели не­минучості кризи «сучасного суспільства», оскільки воно не може бути доведеним. Адже з розвитком капіталістичного виробництва зростає багатство суспільства, по­ліпшується становище робітників, тому висновок Маркса про неминучість кризи капіталізму не підтверджується дійсністю. У зв'язку з цим марксистська політеко- номічна теорія потребує суттєвих доповнень і уточнень. Свою критику Бернштейн спрямовував передусім проти Марксової теорії тру­дової вартості, заявляючи, що вона не містить критеріїв оцінки «справедливості чи несправедливості розподілу продуктів праці», а також концепцію цінової вартості, яка, на його погляд, неправильно трактує механізм ціноутворення, не відображає конкретних особливостей ринкового обміну, для якого корисність предмета для су­спільства, попит і пропозиція є основними детермінантами. Неприйняття Бернш- тейном Марксової концепції вартості пов' язане з його уявленням про суспільство як сукупність індивідів. Вважаючи базовими споживчу вартість, людську потребу і корисність предмета, Бернштейн пояснював економічні суперечності капіталізму відношенням індивід — річ, її здатністю задовольнити потреби індивіда. З цих причин він так і не зміг подолати межі товарного фетишизму.

Не прийняв Бернштейн і Марксової аргументації основних тенденцій капіталіс­тичного розвитку. Навпаки, він вважав, що загальна криза капіталізму є малоймові­рною, оскільки капіталізм, капіталістична економіка виявляють все більшу життє­здатність, про що свідчать, на його думку, дедалі рідші кризи капіталістичного виробництва; зростання чисельності середнього класу, що є наслідком або постій­ної диференціації галузей виробництва, або переходу робітників у середній клас.

Важливим аспектом економічної концепції Бернштейна є його теорія демокра­тизації капіталу. Зростання кількості, посилення ролі акціонерних товариств, ви­пуск дрібних: акцій Бернштейн вважав важливим чинником децентралізації та де­мократизації капіталу, що має своїм наслідком збільшення чисельності власників, підвищення добробуту робітників, пом'якшення класових конфліктів. Усе це суку­пно сприяє соціалістичній трансформації буржуазного суспільства.

Значну увагу приділяв він проблемам концентрації виробництва, виступаючи проти абсолютизації ролі великих підприємств у процесі економічного розвитку. Доводячи на обсяговому статистичному матеріалі, що ступінь концентрації виробництва в різних сферах народного господарства неоднаковий, обстоював життєздатність і необхідність для економіки малих підприємств. Історична практика підтвердила це.

Бернштейн один із перших марксистських дослідників почав вести мову про зміну соціальної структури суспільства, про виникнення нових соціальних прошар­ків і груп. У своїй економічній теорії Бернштейн переніс питання про власність із сфери відносин «капітал—праця» у сферу «багатство—бідність». Сенс соціалістич­них перетворень він убачав не в ліквідації антагоністичного суспільного устрою, який породжує нерівність у розподілі багатства, а в перетворенні злиденних на не- злиденних через удосконалення механізму капіталістичного розподілу. Обґрунто­вуючи принципи економічного перетворення суспільства на соціальних засадах, Бернштейн наголошував на необхідності розвитку виробничих і споживчих коопе­ративних утворень як важливої форми демократизації економічного життя, дієвого механізму самоуправління робітників.

3. Теорія «еволюційного соціалізму»

Теоретичні погляди Бернштейна пов'язані з його політичною орієнтацією на реформізм. Обґрунтування ни