Особливості марксизму кінця ХХ століття

Рік 1989 позначив драматичний водорозділ в історії комунізму та в ідеологічній історії взагалі. Почавшись у квітні з демонстрацій керованого студентами «демок­ратичного руху» на площі Тяньяньмінь у Пекіні і досягнувши апогею в листопаді з падінням Берлінської стіни, поділу Європи на капіталістичний Захід у комуністич­ний Схід прийшов кінець. У 1991 р. Радянський Союз як держава — приклад моде­лі ортодоксального комунізму, припинив існування. У тих країнах, де комуністичні режими продовжують існувати (Китай, Куба, В'єтнам, Північна Корея та ін.), вони або поєднали сталінізм у політичній сфері з реформованою ринково орієнтованою економікою (найяскравішим прикладом є Китай), або переживають зростаючу ізо­ляцію (як у випадку з Північною Кореєю). Ці варіації стали результатом ряду стру- ктурних недоліків, від яких страждав ортодоксальний комунізм. Найголовнішим з них було те, що, хоча центральне планування було ефективним для ранньої стадії індустріалізації, воно не могло вправлятися зі складністю сучасних індустріальних суспільств і, зокрема, не змогло забезпечити рівень добробуту, що їм насолоджува­лись на капіталістичному Заході з 1950-х років; що репресивні держави з однопар­тійною системою не могли відповідати вимогам політичної свободи і громадянсь­ких прав від усе більш і більш урбанізованого, освіченого та більш досвідченого в політиці населення, і що, за відсутності конкурування партій, незалежних впливо­вих груп та вільних ЗМІ, комуністичні держави були не в змозі контролювати або відповідати за зміну або зростання потреб суспільства. Горбачовські реформи в Ра­дянському Союзі, що почалися з 1985 р., засновані на гаслах перебудови, або еко­номічної «реструктуризації», та гласності, або «відвертості», лише прискорило смерть ортодоксального комунізму, виставивши його структурні вади і викликаючи жагу ще бульших політичних змін. Як зазначав Алексіс де Токвіль стосовно Фран­ції в 1789 р.: «Найнебезпечніша мить для поганого уряду — тоді, коли він прагне виправити свій курс».

Тим не менше, йдуть значні дебати стосовно значення колапсу комунізму для марк­сизму. З одного б