3. КОЛЕКТИВІСТСЬКИЙ АНАРХІЗМ

Філософське коріння колективістського анархізму слід шукати скоріше в соціаліз­мі, ніж у лібералізмі. До анархістських висновків можна дійти, доводячи соціаліс­тичний колективізм до межі. Колективізм, це віра в те, що людина є соціальною іс­тотою яка здатна краще працювати на загальне благо, ніж на досягнення власного

320 інтересу. Колективістський анархізм ще іноді називають соціалістичним анархіз­мом, підкреслюючи цим здатність людей до соціальної солідарності, чи, як назвав це Кропоткін, «взаємодопомоги». Як уже зазначалося раніше, це ніяк не пов'язано з наївною вірою в «природну доброту» людини, але відокремлює потенційну добро­ту, що є в кожній людині. Людські істоти у глибині душі є комунікабельними, кон­тактними та дружелюбними. В цьому світлі, природними та зрозумілими є відно­сини між людьми, що побудовані на співчутті, гармонії та любові. Коли люди поєднуються завдяки визнанню загального гуманізму, їм не потрібен контроль з боку уряду: як сказав Бакунін, «соціальна єдність — перший людський закон, сво­бода — другий закон». Не лише уряд є непотрібним, а й обмеження свободи при­мусом — це те, що робить соціальну єдність неможливою.