Джузеппе Модзіні (1805—1872)

Італійський націоналіст. Мадзіні, син лікаря, народився в Генуї (Іта­лія). Він увійшов у контакт з революційною політикою як член таємного патріотичного суспільства карбонаріїв. Протягом революції 1848 р. Ма­дзіні допоміг звільнити Мілан від австрійського впливу і став головою недовгої Римської Республіки.

Націоналізм Мадзіні запалив віру в націю як відмінне лінгвістичне і культурне суспільство з принципами ліберального республіканізму. Ма­дзіні, насамперед, був прихильником такого націоналізму, який розглядав нації як субліміруваних індивідуалів, забезпечених правом на самоупра­вління. Мадзіні був упевнений, що утвердження принципів національного самоврядування врешті-решт приведе до безкінечного миру.

Для багатьох європейських революціонерів у середині XIX ст. лібералізм і наці­оналізм фактично не відрізнялися.

З іншого боку, сучасні дослідники націоналізму стверджують, що «націоналізм є витвором лібералізму». Ця теза підтверджується посиланням на класика лібераліз­му Дж.-С. Мілля, який, розглядаючи проблему представничого врядування в дер­жаві, націю розглядає не як центральну самодостатню цінність, а під кутом зору досягнення ефективності політичного врядування. Загалом слід підкреслити, що в ієрархії цінностей ідеології лібералізму особистість, права людини, ефективність політичного врядування, політична стабільність і добробут є вищими порівняно з такою цінністю як нація. Останню ліберали розглядають під кутом зору забезпе­чення щойно названих цінностей, а не навпаки. Натомість націоналіст і державу, і політичну стабільність, і соціальну та міжнародну справедливість розглядає під ку­том зору утвердження нації.

Як справедливо стверджує В. Лісовий, лібералізм справді сприяв утверджен­ню націй і національних держав, але робив це неначе всупереч основним прин­ципам своєї ідеології. Адже політична спільнота (якщо слідувати просвітниць­ким настановам лібералізму) мала б утворюватися шляхом вільного розумового рішення людей: релігійні, етнічні, мовні, культурні і т. д. прив'язаності не пови­нні відігравати в цьому процесі вирішальної ролі. Насправді ж об' єктивні успа­дкування та прив'язаності виявилися дуже впливовими чинниками: саме вони, а не суто розумове міркування, найбільше впливали на рішення людей щодо утворення політичної спільноти. На громадянське самовизначення особи вирі­шальний вплив здійснювала попередня історія, зокрема існування тих націй (чи «народів»), які почали формуватися ще в межах абсолютних монархій. Більше того, хоча нація й не належала до важливих цінностей у лібералізмі, але вияви­лося, що утвердження політичної стабільності, громадянського суспільства, ефективного політичного врядування і навіть ринкової економіки можна було легше досягти саме в національних державах. Тож у своїй практичній політиці лібералізм неначе був змушений утверджувати націю, маючи своїм ідеалом майбутнє «світове громадянство».

Лібералізм був заснований для захисту індивідуальної свободи, традиційно ви­раженої мовою прав. Ліберальний націоналізм — сила вивільнення людини в двох почуттях. По-перше, це виступає проти всіх форм іноземного домінування і прити­снення багатонаціональними імперіями і колоніальними державами. По-друге, це підтримує ідеал самоуправління, відображеного практично у вірі в конституційну систему правління.

Крім того, ліберальні націоналісти вірять, що нації, як і люди, є рівними, в вся­кому разі в розумінні, що вони однаково мають право на самовизначення. Кінцева мета ліберального націоналізму — побудова світу незалежних етнічних держав, а не просто об'єднання чи незалежність окремої нації. Д. Мілль виражав це як прин­цип, що «межі уряду мають збігатися головним чином з національністю». На Пра­зькій мирній конференції Вудро Вільсон стверджував, що падіння європейської ім­перії слугувало американським національним інтересам, оскільки, як він вважав, поляки, чехи, угорці — всі вони мали одне право на політичну незалежність, якою американці вже насолоджувалися.

Ліберали також вважають, що принцип балансу або природної гармонії в суспі­льстві повинен бути звернений до всіх націй світу, а не тільки до людей у межах певног