5. Психолого-педагогічні умови розвитку пам'яті

Мимовільне запам'ятовування забезпечується включенням мате­ріалу в предметну і пізнавальну діяльність.

Немовлячий вік. Вроджену здатність дитини до запам'ятовування необхідно розвивати у процесі безпосередньо-емоційного спілкування дорослого і малюка. Приблизно з 6-ти місяців спілкування повинно будуватись на основі маніпулювання дитини з предметами, яке ство­рює сприятливі умови для збагачення чуттєвого досвіду дитини. Спи­раючись на зацікавленість малюка оточуючими предметами, діями дорослого із ними у ході побутових процесів по догляду за дитиною, необхідно знайомити малюка зі всіма використовуваними предмета­ми шляхом чіткого проговорювання їх назв, показу способу їх засто­сування. Дорослий коментує свої дії з предметами, їх послідовність: «Що нам потрібно для купання? Візьмемо наш рушничок. Він такий пухнастий! А де наше мило? Перевіримо температуру води. Ось гра­дусник». При цьому дорослий висловлює виражає своє позитивне ставлення до виконуваних дій, до предметів. Мовлення його чітке, тон лагідний, не голосний, будується у формі діалогу. Дорослий демон­струє відкритість, готовність прийняти допомогу дитини, підтримати її прагнення до співдії. Діючи з предметами, дорослий кожен раз нази­ває їх і показує дитині. Багаторазове повторення побутових процесів по догляду за дитиною, а також організація сприймання дитиною сво­го оточення сприяє запам'ятовуванню дитиною вигляду предмету, а згодом і його назви. Так, дитина ще не вміє називати предмет словом, а вже показує його дорослому, коли той запитує «Де ...?»

Таким чином, важливою умовою, що забезпечує мимовільне за­пам'ятовування і відтворення, накопичення досвіду життєдіяльності, спілкування, пізнання, виступає режим дня.

Ранній вік. Дорослий уважно стежить за процесом наслідування дитиною його дій та слів. Виправляє неправильне їх виконання, по­казує, як слід, досягаючи правильного повтору. Слово, яке не даєть­ся дитині у вимові, слід кілька разів повторити, спонукати дитину до правильної його вимови.

Значні резерви для розвитку пам'яті містить робота з дитячою літературою. Супровід дорослим різних моментів життя дитини чи­танням напам'ять віршиків, проговорюванням скоромовок призво­дить до того, що дитина також запам'ятовує та відтворює їх. Читання казок, оповідань, супроводжуване показом ілюстрацій сприяє розви­ткові не тільки словесної, але й образної та емоційної пам'яті. Слід враховувати потребу дитини у предметній діяльності та супроводжу­вати прочитане зображенням відповідних дій, показуючи, як у героя літературного твору покотився м'ячик, або як він будував місток чи їхав на машині тощо.

Поступово дитину привчають до опрацювання запам'ятовуваного матеріалу за допомогою спостереження. Дорослий звертає увагу малю­ка: сьогодні пішов дощик, тому ми підемо до дитячого садка під пара­солькою; на галявинку прилетіло багато пташок, бо туди мама розси­пала хлібні крихти. Варто подбати про те, щоб у процесі спостережен­ня дитина навчалась встановлювати причинно-наслідкові зв'язки: на годівничку пташки прилітають тоді, коли туди покладеш корм. Про­водити спостереження потрібно і організовуючи продуктивну діяль­ність дітей. Наприклад, щоб намалювати яблучко, подивимось, з яких частин воно складається, яку форму та забарвлення має. Спрямовуючи увагу малюка на різні сторони об'єктів, організовуючи діяльність дітей по їх обстеженню, коментуючи дії свої та дитини, вихователь забезпе­чує формування повного і точного образу пам'яті.

Таким чином, активізація сенсорно-перцептивної, а згодом і розу­мової активності дитини виступає найважливішою умовою мимовіль­ного запам'ятовування.

Запам'ятовуваний матеріал повинен викликами інтерес, емоції, особливо інтелектуальні почуття (здивування, задоволення від від­криття, захоплення, сумнів). Водночас, діє психологічна закономір­ність щодо впливу емоцій на продуктивність діяльності: підвищують її тільки переживання середньої сили. Тому надмірно емоційний ма­теріал залишає в пам'яті дитини невиразні, аморфні образи. Вклю­чення дитини у чимдалі різноманітніші види діяльності, надання про­стору для її активності сприяє збереженню та використанню того, що вона запам'ятала. Засвоювані дитиною навички побутової діяльності та самообслуговування легко руйнуються при порушеннях звичного режиму організації дитячої життєдіяльності, тому дорослий повинен забезпечити їх стабільність.

Особливу увагу у віці 3—7 років слід приділяти розвиткові еле­ментів довільної пам'яті. Перші з них з'являються при постановці мнемічних задач дорослим. Спочатку це задача «пригадай», а потім «запам'ятай». Найлегше дитина пригадує події, назви слів, осіб, яких нещодавно сприймала: кого бачили вчора у зоопарку? хто прилітав до нас на підвіконня сьогодні вранці? Навчаючи дитину довільному від­творенню, дорослий пояснює зв'язок із моментом запам'ятовування. Так, під час сприймання матеріалу, дорослий ставить задачу «поди­вись (послухай) уважно, бо потрібно буде згадати». Наприклад, під час прогулянки у парк вихователь спрямовує увагу дітей на роздив­ляння дубового листочка, ставить задачу запам'ятати, якого він ко­льору і форми, тому що діти будуть потім його малювати.

Високі можливості довільної пам'яті дошкільника виявляються у сюжетно-рольовій грі, тому дорослий повинен створювати всі умови для її розвитку. Під час відвідування пошти також показує і розпові­дає, що слід запам'ятати, щоб потім діти організували гру «У пошту». Дидактичні впливи повинні подаватись в ігровій формі, або впліта­тись у гру. Поява ігор з правилами ставить перед дітьми вимогу ці правила запам'ятати та керуватись ними протягом гри.

Для старших дошкільників постановка мнемічних задач усклад­нюється, вона стає більш конкретною та варіативною: віршик треба запам'ятати напам'ять, оповідання своїми словами, щоб переказати. Дітям можна доступно пояснити, як потрібно вчити віршик напам'ять. Найбільш ефективний спосіб запам'ятовування, коли сприймання чергується із відтворенням. Дітей слід привчати до принципу «зро­зумів, тоді запам'ятай», розкривати порядок запам'ятовування зна­чного за обсягом матеріалу, поділяючи його на частини. Доцільно по­рівнювати результати відтворення із зразком, спонукаючи до оцінки ровесників і самооцінки.

ВИСНОВКИ про психолого-педагогічні умови розвитку пам'яті:

-                     для дітей до чотирьохрічного віку актуальним є створення умов для розвитку мимовільної пам'яті;

-                     у розвитку мимовільної пам'яті найважливішою умовою є акти­візація сенсорно-перцептивної та розумової активності дитини;

-                     для дітей 3-7 років на перший план виходить задача формуван­ня елементів довільної пам'яті шляхом постановки перед ді­тьми різноманітних та чимдалі складніших мнемічних задач.