1. Розвиток мислення у немовлячому віці : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

1. Розвиток мислення у немовлячому віці

Пізнання починається із відчуття та сприймання. Інформація, сприйнята за допомогою органів чуттів, узагальнюється, осмислю­ється, тобто є матеріалом мисленнєвої діяльності. Мислення через відчуття і сприймання пов'язане із зовнішнім світом. Через це його називають опосередкованим відображенням. У ході мислення здій­снюється більш глибоке пізнання світу, людина виходить за межі чуттєвих вражень і пізнає такі предмети і явища, зв'язки між ними, які безпосередньо не сприймаються Чуттєві і раціональні компонен­ти пізнавальної діяльності нерозривно пов'язані і взаємозумовлені. Суперечність між ними дозволяє людині проникати вглиб явищ, роз­кривати їх сутність та істинні зв'язки між ними.

Мислення — це процес пізнавальної діяльності людини, що харак­теризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності.

Людське мислення неможливе без мовлення. Примітивне мислен­ня тварин стосується лише предметів, які в даний момент їх оточу­ють, характеризується як ситуативне. Слово допомагає абстрагува­тись від наявної ситуації, зобразити її за допомогою мовних засобів. Цим мислення людини стає ситуативно незалежним. Думка форму­люється і формується в мовленні. Людське мислення має соціальну природу. Людина не народжується з готовою здатністю до мислення, а оволодіває способами і засобами мислення, знаннями, мовою в тому вигляді, в якому вони існують на сучасному їй етапі історії.

Мислення має цілеспрямований характер. Розумовий про­цес починається з усвідомлення проблемної ситуації, з постановки питання. Засобами рішення задачі виступають такі розумові опера­ції, як аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення та ін.

Як зазначає Г. О. Люблінська, мислення в дитини починає роз­виватись з другого року життя [79, с.205], проте психічний розвиток дитини до року закладає необхідні передумови подальшого розвитку мислення. Основою для розвитку мислення у ранньому віці стає та система досягнень, яка формується на першому році життя дитини, насамперед у сфері сенсорно-перцептивних, комунікативних, мото­рних процесів. Першим видом мислення в онтогенезі є наочно-дійо­ве, що спирається на предметну діяльність дитини. Саме становлен­ня предметно-маніпулятивної діяльності, що інтенсивно відбуваєть­ся протягом першого року життя дитини, виступає безпосередньою основою для подальшого розвитку мислення у ранньому віці.

С. Л. Новосьолова і М. Ю. Кістяковська, які досліджували розви­ток предметно-маніпулятивної діяльності немовляти у зв'язку із роз­витком її психомоторики, виділили етапи цього процесу, що посту­пово виявляються як здатність дитини мислити. Головна лінія роз­витку предметно-маніпулятивних дій виявляється у переході від дій неспецифічних, які не враховують властивостей предметів, до дій, націлених на властивості конкретного їх об'єкту. Коротко розкриємо сутність цих етапів.

1.     Неспецифічна психічна активність, в якій злиті воєдино всі психічні функції (1-й місяць).

2.    Сенсорна активність (1-3-й місяць) - роздивляння, прислухо- вування.

3.    «Переддія» (3-4,5 місяців) - дитина обмацує і оглядає випадко­во захоплений предмет, поплескує його без зорового контролю, утри­мує, наближає до рота, «куштує». Тобто виникає дія хапання і пред­метність сприймання - дитина виділяє предмет як комплекс його властивостей.

4.    У 4-7 місяців з'являється «проста» і «результативна» дія. Ак­тивність малюка спрямовується на виявлення прихованих властивос­тей об'єктів: кидає їх у певне місце, наприклад на підлогу, розмахує брязкальцем, щоб почути звук; знаходить отвір у предметі, намага­ється його відкрити, прикласти до іншого. Малюк передбачає влас­тивості, які виявляться в результаті певних дій з предметом: папір можна зім'яти, коробочку можна відкрити, якщо м'ячик штовхнути, то він покотиться. З цього починається встановлення найпростіших причинно-наслідкових зв'язків. Малюк досліджує нові предмети од­наково, без врахування їх особливостей: розгойдує, стукає, трясе, куштує на смак, тобто дії виступають як спосіб вивчення об'єктів. Через це батьки ховають від дитини скляні, гострі, хімічно небез­печні предмети, досліджуючи які дитина може завдати шкоду своє­му здоров'ю. Головні та другорядні ознаки не розрізняються. Малюк спостерігає взаємозв'язки між предметами, використовує їх у своїх діях: кільце нанизує на паличку, закриває кришкою коробочку.

5. Для дитини 7-10 місяців характерними є елементарні дії спів­віднесення. Спочатку вони стосуються двох однотипних предметів, або предмету та місця його розташування, або частини предмету та цілого. Так, у дослідженні Грінфіллда, Нелсона, Салцмана однорічні діти розміщували два циліндри різного розміру, ставлячи менший на більший, або вкладаючи їх один в один. Коли циліндрів було більше, розмістити їх у порядку від більшого до меншого діти не могли [12, с. 281]. Малюк починає співвідносити свої дії зі змінами у предметах: машинка може поїхати або зупинитись залежно від того, як на неї по­діяти - штовхнути чи виставити рукою бар'єр на її шляху. Дитина за зразком дорослого справляється із розбірними іграшками, вклада­ючи меншу частину у більшу, за власною ініціативою складає мілкі предмети у коробочку. На основі виділення частини і цілого засвоює такі властивості, як роз'єднання і з'єднання: знімає з ляльки капелю­шок та одягає його, садовить ляльку в машинку та забирає її. Якщо предмет втрачає своє звичайне положення, виправляє його: правиль­но ставить будиночок, перекинутий на дах. У діях малюк фактично враховує співвідношення під, над, за, перед.

У віці 8-9 місяців спостерігається певна диференціація дій дитини у зв'язку з його властивостями: брязкальце потрібно потрясти, щоб по­чути звук, а гумову іграшки для цього потрібно стиснути; підвішений предмет можна штовхнути, на легеньке пір'ячко подути - і воно по­чинає «літати», якщо натиснеш на кнопку лампи - з'являється світло. За допомогою предметних дій дитина вирішує певні задачі, проявляю­чи певну наполегливість та чималу кмітливість. Так, щоб дістати мен­ший предмет з більшого, вона починає з хаотичних спроб і помилок: крутить, трясе, б'є об стіл більшим предметом. Потім намагається діс­тати іграшку рукою. Через деякий час увага малюка переключається на оточення, помічаючи паличку, він успішно її використовує. Помі­тивши одержаний результат, він повторює знайдений спосіб дії: відбу­вається перехід з мети на засіб її досягнення, що є важливим для за­своєння автоматизованих дій. Дія починає приваблювати малюка як така, виділяється її засіб, з'являється початкове розуміння причинно- наслідкового зв'язку між дією, знаряддям і результатом.

Кінець 1-го року життя та 3 місяці другого. Поява функціональ­ної дії. Дитина вже не просто задовольняється діями з предметами, що є безпосередньо в її оточенні, але й орієнтується на дії з предмета­ми, відсутніми у полі її сприймання. Така здатність свідчить про по­яву у дитини уявлень про предмет та його властивості, про розкриття дитиною зв'язку між властивостями предмету та вимогами задачі. Наприклад, дитина вкладає один предмет в інший; їй це не вдаєть­ся, тому що більший предмет не порожній і виготовлений з дерева, а менший - порожній - не вміщує більший. Тоді вона йде за маленьким м'ячиком в іншу кімнату. Виникають перші уявлення про зникнення предмету, якщо дорослий заховує його. Низку таких експериментів описує англійський психолог Томас Бауер. З 5-ти місяців починає формуватись розуміння відношення «всередині», коли один предмет виявляється захованим всередині іншого. Наприклад, предмет на­кривали хустинкою чи чашкою. Спочатку діти піднімали предмет ра­зом із хустинкою, згодом просто стягали її. При цьому характерною є так звана «помилка місцерозташування»: коли на очах у дитини за­ховати предмет під чашку, а поряд перевернути ще одну і переставити чашки місцями, малюк піднімає чашку на тому ж місці, де дорослий заховав предмет, не враховуючи переміщення чашки [12, с. 253].

Виникають прояви переносу певних способів дій на нові ситуації. Наприклад, дитина вміє штовхати дерев'яні кульки, щоб вони коти­лись. Коли батьки принесли їй великий гумовий м'ячик, вона вико­нала з ним таку ж дію, що викликало в неї бурхливу радість.

ВИСНОВКИ про розвиток мислення у немовлячому віці:

-                     у немовлячому віці закладаються передумови для появи на­очно-дійового мислення у ранньому віці;

-                     найбільше значення для розвитку передумов наочно-дійового мислення має становлення предметно-маніпулятивної діяль­ності малюка;

-                     головна лінія розвитку предметно-маніпулятивних дій вияв­ляється у зростанні специфічності цих дій, чимдалі більше на­цілених на властивості конкретного їх об'єкту;

-                     до кінця першого року життя дитина враховує у своїх діях не тільки властивості безпосередньо доступних їй предметів, але й відсутніх, спираючись на уявлення про їх якості.