3. Психолого-педагогічні умови розвитку уяви дошкільника : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

3. Психолого-педагогічні умови розвитку уяви дошкільника

Л. С. Виготський вважав, що найважливіший (сензитивний) вік для розвитку уяви, а відтак і для закладання основ творчості - до­шкільний.

Для розвитку уяви і творчості дитини необхідна підтримка дорос­лих, заохочення допитливості дітей, їх експериментування, пошу­кових дій, оригінальних рішень, виходу за межі зразка. Окремим і важливим питанням у дитячій психології є міра впливу, втручання дорослого у творчі спроби дітей. Якщо вона буде завеликою, то що залишиться дитині? Її творчість непомітно перейде у виконання ін­струкцій дорослого. І. С. Коростельова та В. С. Ротенберг дослідили залежність пошукової активності дитини від варіанту ставлення до неї дорослого. Авторитарне ставлення, гіперопіка і емоційна холод­ність та байдужість знижують ініціативу, самостійність дитини, ви­кликають вивчену безпомічність, зневіру у власні сили, які призво­дять до відмови від пошуку.

Існує кілька поглядів психологів з приводу впливу організації взаємодії з дорослим на розвиток уяви та творчості дітей.

1.   Творчість закладено у дитині від народження. Дорослий пови­нен дозволити виявлятись цій творчості, головне - не заважати дити­ні у її самовираженні.

2.   Створення умов для розвитку творчості без прямої взаємодії з педагогом. До цих умов Дж. Сміт відніс:

•                     Фізичні: наявність матеріалів для творчості і можливості будь-коли діяти з ними;

•                     Соціально-емоційні - створення дорослим атмосфери безпеки, впевненості, коли дитина знає, що її творчі здобутки не викли­катимуть негативної оцінки дорослого;

•                     Психологічні - формування у дитини почуття внутрішньої свободи, розкутості, підтримка інтересу до втілення власних можливостей внаслідок заохочення дорослим всіх творчих по­чинань дитини;

•        Інтелектуальні - розв'язання творчих задач.

Для вітчизняної психолого-педагогічної науки властивий по­шук оптимального поєднання впливу дорослого із прагненням ди­тини до самовираження і самодіяльної творчості (М. М. Подд'яков, О. М. Д'яченко, З. М. Новлянська, Л. К. Балацька, В. К. Котирло)). Розробляються прийоми стимулювання, заохочення, зацікавлення, відпрацювання окремих операціональних навичок (наприклад, спо­стережливості, прийомів створення образів уяви). Широко викорис­товується організація, активізація, формування ігрової діяльності дошкільника (Д. Б. Ельконін, А. П. Усова)

Важливо враховувати вікові особливості спілкування дитини з ро­весниками і дорослими. О.Є.Кравцова показала, як змінюється пози­ція дорослого в спілкуванні з дитиною з метою розвитку уяви. У спіл­куванні з молодшим дошкільником дорослий займає позицію незна­ючого, невмілого, щоб за допомогою реплік і питань до дитини розхи­тати шаблони, показати, що одна і та ж задача може розв'язуватися по-різному. У 4-5 р. стимулом є змагання з однолітками, яким керує дорослий: «Хто придумає цікавіше?», «Хто придумає інакше, ніж у товариша?» А для старшого дошкільника слід створити умови, щоб він зайняв позицію вмілого і знаючого, особливо відносно молодших дітей.

З 1 року головною умовою розвитку уяви є включення дитини в уявні ситуації, де вона виконує уявні дії - забави, розваги (Н. Н. Па- лагіна). Створити уявну ситуацію дорослому допомагають твори лі­тератури і фольклору, іграшки. Дорослий пропонує дитині зобрази­ти деякі дії казкових героїв: «»окажи, як...» (бігає зайчик, стрибає білочка, біжить лисичка, ходить ведмідь). Вихователь включає у спілкування з дитиною іграшку, розмовляє з нею у присутності ма­люка: «Ось яка у нас дівчинка. Як тебе звати? Катя? А це Мариноч­ка. Будемо разом гратись.» Поступово малюк набуває самостійність у створенні уявних ситуацій, використовуючи власне мовлення.

У 3 р. основним стає навчання дітей використанню предметів-за- мінників і побудові уявної ситуації. Основою для використання за­мінників є автоматизоване виконання дій з реальними предметами: ложкою, гребінцем, ковдрою.

Ефективним є створення проблемних ситуацій, які спонукають дитину шукати і використовувати предмети-замінники. Наприклад, що робити, коли потрібно перевезти вантаж, а вантажної машини не­має.

Поряд із знайомими предметами із закріпленими функціями в оточення дитини потрібно включати предмети напівфункціональні: коробки, котушки, шматочки тканини, паперу, природний матеріал (шишки, гілочки, жолуді). Діючи з ними, наділяючи їх різним зна­ченням у різних ситуаціях, використовуючи її різними способами, дитина інтенсивно освоює заміщення (Е. В. Зворигіна, Е. М. Гаспа- рова та ін.).

Окремої уваги заслуговує питання про ставлення дорослого до ди­тячих фантазувань. Байдужість, зневага, недоброзичливість, глузу­вання дорослих з цього приводу глибоко ображають дитину, ставлять бар'єр у розвитку уяви. Наприклад, «Хлопчик лежить на килимі і ро­бить рухи, ніби пливе. Мати каже суворо «Перестань займатись дур­ницями». Хлопчик підводиться і сердито заперечує: «Це не килим, а річка, я вже майже доплив до берега, а ти...», і відходить ображений [10, с. 6].

У розвитку уяви дошкільника важливу роль продовжує відгра- вати дитяча книжка. При сприйманні дитячих оповідань, казок спостерігається дві тенденції. По-перше дитина намагається внести корективи в авторський текст, покарати несправедливих, захистити слабких. По-друге, казкові образи сходять зі сторінок книг у життя і допомагають дитині розібратись у незрозумілих ситуаціях, визначи­ти, де добро, де зло. тісно пов'язаний з оволодінням законами рідної мови [10, с. 24].

У середньому та старшому дошкільному віці складаються спри­ятливі умови для навчання планувати, програмувати свою діяль­ність за допомогою задуму. Дорослий дає інструкції типу: «подумай, як.., «розкажи, що (як) будеш малювати, у що збираєшся грати, що потрібно для гри». Важливо навчити дитину формулювати різні за складністю задуми і реалізовувати їх. Ці завдання ефективно вирі­шуються при організації дорослим продуктивних видів діяльності дитини.

Важливим є формування уяви у контексті розумового розвитку, зростання пізнавальної активності та самостійності дитини. Адже пізнавальна потреба зумовлює появу питань «Чому?» і пошук відпо­відей на них за допомогою уяви. Ефективним є створення проблемних ситуацій ігрового характеру, які не мають готового способу рішення або його засоби відсутні.

ВИСНОВКИ про психолого-педагогічні умови розвитку уяви до­шкільника:

-                     дошкільний вік - сензитивний для розвитку уяви;

-                     розвиток уяви дитини тісно пов'язаний з розвитком її творчос­ті, зі становленням особистості;

-                     для розвитку уяви й творчості дошкільника найбільше спри­ятливою є позиція дорослого, яка надає простір дитячій само­стійності, ініціативності, заохочує найменші прояви фантазії дитини;

-                     розвиток уяви дитини відбувається у грі та у продуктивних ви­дах діяльності;

-                     окремими приймами формування уяви виступають заохочен­ня до розробки задуму, до планування його втілення, до ство­рення уявних ситуацій; стимулювання уяви під час читання дитячої літератури; постановка творчих завдань, проблемних ситуацій ігрового змісту.