3. Емоційний розвиток у віці 3-7 років

Інтенсивний розвиток особистості дошкільника визначає глибокі зміни в його емоційній сфері. Якщо у ранньому віці емоції зумовлю­вались безпосередньо оточуючими впливами, то у дошкільника вони починають опосередковуватись його ставленням до тих чи інших явищ. Внаслідок появи опосередкованості емоцій, вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими. Дитина виявляє здат­ність стримувати небажані емоції, скеровувати їх відповідно до вимог дорослих та до засвоєних норм поведінки. Дитина орієнтується на «добре» і «погано», «можна» і «не можна», все частіше «хочу» посту­пається «треба». Стримування дитиною емоцій набуває характеру їх інтеріоризації, тобто згортання зовнішніх проявів. Наприклад, вже молодший дошкільник у ситуації образи, засмучення намагається стримати сльози. Старший дошкільник при стримуванні емоцій ви­користовує сформовані у нього уявлення про належну поведінку, осо­бливо, коли вона пов'язана із ігровою роллю. Ось у «лікарню» при­несли зайчика, якому вовк відірвав вухо. Дитина-лікар ледь стримує сльози, але «лікарі не плачуть». Водночас, дорослий повинен серйоз­но поставитись до випадків, коли дошкільнику не вдається стримати своїх емоцій, не ставити при цьому непосильних вимог перед дити­ною. Такі імпульсивні емоції свідчать, як правило, про тілесне небла- гополуччя малюка (біль, голод, спрагу), яке слід негайно усунути.

Зародження особистості дошкільника відбувається на основі здатності підпорядковувати суспільно важливі мотиви (треба) своїм імпульсивним бажанням (хочу). У складній системі мотивів вирізня­ються головні і другорядні, виникає здатність дитини підпорядкову­вати свою поведінку головним за рахунок втрати другорядних. Діяль­ність дитини набуває розгорнутого характеру, складається з кількох етапів, на основі чого зростає значення емоції у функції передбачен­ня. Дитина хоче отримати досить віддалений результат, емоційно сприймає можливість його досягнення.

Важливим новим фактом емоційної сфери дошкільника стає пере­живання з приводу можливої реакції дорослих на його дії та вчинки: «що скаже мама?», «батько буде сваритись». Таким чином, емоції до­шкільника включаються у внутрішні механізми забезпечення супі­дрядності мотивів як важливий їх компонент.

Маючи досить різноманітний досвід спілкування за допомогою мовлення, дитина засвоює навички вираження емоцій в єдності вер­бальних та невербальних засобів. Спочатку у спілкуванні перева­жають невербальні засоби вираження емоцій (міміка, виразні рухи, крик, плач), а до кінця дошкільного віку дитина вміє позначити свій емоційний стан у мовленні.

Значного прогресу зазнають вищі почуття, як неодмінна ознака особистості. Їх розвиток відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка - трудової, продуктивної, ігрової. Важливу роль відіграє спільний характер виконання діяльності дошкільника­ми, коли вони мають змогу порівнювати свої результати, прагнучи до оригінальності. Наприклад, завдання прикрасити кімнату, балкон, ялинку прямо передбачає вирішення дітьми естетичної задачі, а при її досягненні діти керуються своїми естетичними уявленнями. Подаль­ший розгляд і аналіз виконаних дітьми робіт збагачує їх уявлення про красиве. Так, Т. С. Комарова підкреслює, що цілеспрямовані спостере­ження об'єктів природи для їх наступного зображення становить єди­ний процес природничо-наукового та естетичного пізнання. Знайомля­чи дітей з об'єктами природи, слід звертати увагу на красу їхнього зо­внішнього вигляду, викликати позитивне емоційне ставлення до них. Зображаючи природу, діти переживали естетичні почуття [24, с. 253].

Естетичні переживання дитини особливо тісно пов'язані, з одного боку із пізнавальними процесами, а, з іншого, із етичними уявлен­нями. Пізнавальна активність дитини забарвлена інтенсивними пе­реживаннями, набуваючи тим самим для дитини особливої цінності. Відкриваючи нові властивості предметів, знаходячи пояснення для таємничих та незрозумілих явищ природи, дитина переживає захо­плення, радість відкриття, здивування і сумнів, що стають надбан­ням її досвіду на все життя. Ось як описав цей стан дитини письмен­ник Андрєєв Л. Н.: «Йому було 6 років від роду, сьомий; і світ для нього був величезним, живим і чарівно невідомим» [4, с. 60-73]. За­вдяки емоційному супроводу пізнавальна діяльність набуває для ди­тини самоцінного характеру, вона прагне до її продовження. Відміт­ною особливістю інтелектуальних емоцій є їх стимулюючий вплив на пізнавальну діяльність. Їх формування у дошкільника сприятливо позначається згодом на етапі шкільного навчання.

Уявлення дитини про красиве й потворне у власній поведінці слу­гує джерелом етичних почуттів, асоціюючись із добром і злом. У своїх малюнках дитина передає ставлення до позитивних героїв, детально промальовуючи їхнє зображення, користуючись набором кольорів. Злих героїв малюк зображає обмеженою кольоровою гамою, у вигля­ді аморфних образів - це може бути просто чорна пляма чи щось схо­же на заплутаний клубок темних ниток.

ВИСНОВКИ про розвиток емоцій дошкільника:

-                     емоції дошкільника опосередковуються його ставленням до тих чи інших явищ;

-                     внаслідок появи опосередкованості емоцій, вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими;

-                      емоції у функції передбачення включаються у внутрішні ме­ханізми забезпечення супідрядності мотивів як важливий їх компонент;

-                     інтенсивний розвиток вищих почуттів відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка - трудової, про­дуктивної, ігрової;

-          особливістю вищих почуттів є їх тісний взаємозв'язок.