1. Передумови етичного розвитку у немовлячому віці

магниевый скраб beletage

Дитина від свого народження стає членом суспільства. Її вродже­ні потреби задовольняються соціально зумовленими способами, вона включається у спілкування з оточуючими людьми - носіями суспіль­но вироблених зразків поведінки, які передають малюкові свій до­свід, що акумулює надбання всіх попередніх поколінь людства. Соці­альне життя людей будується за певними нормами їх взаємовідносин, які консолідують суспільство, забезпечують його існування. Засвоєн­ня цих норм становить один із напрямів довгого та складного процесу розвитку особистості дитини. Зріла особистість, як соціальна істота, діє на користь іншим людям, а ті у свою чергу піклуються про неї.

У немовлячому віці закладаються передумови засвоєння етичних норм дитиною. Першою школою таких норм виступає спілкування з близьким дорослим. Дорослий висловлює дитині свою любов, піклу­ється про неї. З перших днів життя дитина переживає свій зв'язок із дорослим, залежність від нього у задоволенні своїх життєво важли­вих потреб. На цій основі в першому півріччі у дитини розвивається потреба в спілкуванні з дорослим, в отриманні позитивних пережи­вань під впливом його ласкавих звертань. При задоволенні потреби малюка у безпосередньо-емоційних контактах з дорослим в нього виникає веселий і бадьорий настрій, підвищується психічна актив­ність у формі допитливості, уваги, зосередження.

Поступово дитині відкривається певна динаміка емоційних кон­тактів у ході спілкування з дорослим. Вона чутливо реагує на зміни у настрої дорослого, виражені емоційним тоном його мовлення, мі­мікою та жестами. У ситуаціях, коли догляд за малюком відбуваєть­ся належним чином, дорослий радіє, схвалює дії дитини. Якщо під час купання чи одягання малюк поводиться спокійно, не кричить, не плаче, це викликає ласкаві й схвальні слова дорослого. Якщо дитина вередує, крутиться, то у дорослого виникає незадоволений вираз об­личчя, емоційний тон мовлення змінюється на строгий і вимогливий. Так дитина починає реагувати на вимоги дорослого, прагнучи подо­вжити період гарного настрою дорослого, ще й ще раз викликати його ласкаве схвалення та уникати моментів, коли дорослий сердиться, має похмурий настрій.

З другого півріччя малюк починає розуміти слова дорослого. Він реагує на заборони, супроводжувані строгим тоном і мімікою дорос­лого відмовою від дій, що не отримали схвалення. Дитина тягнеться до скляної вази, але дорослий каже «Не можна» - і вона забирає руч­ки. А ось вазу у руках мами можна розглянути, доторкнутись до її по­верхні пальчиками. Крок за кроком з поведінки дитини відсіюються дії, що викликають невдоволення дорослого, виробляються соціаль­но схвалювані способи дій. Значно розширює можливості засвоєння таких способів здатність дитини наприкінці немовлячого віку вико­нувати дії під впливом прохання дорослого: «Нахили головку» (щоб легше одягнути шапочку); «Привітайся з бабусею» (малюк піднімає ручку).

Так закладаються основи подальшого формування слухняності у дітей, як їх здатності приймати та виконувати вимоги дорослих, що відображають етичні норми людського співжиття.

ВИСНОВКИ про особливості етичного розвитку немовляти:

-                      етичний розвиток становить важливий напрям формування особистості дитини і полягає у засвоєнні дитиною норм вза­ємовідносин з оточуючими;

-                     у немовлячому віці закладаються передумови засвоєння етич­них норм, що полягають в орієнтації поведінки дитини на емо­ційно-позитивне ставлення дорослого;

-                      поява розуміння мовлення дорослого дозволяє виробити у ди­тини елементарні форми етичної поведінки.