2. Етичний розвиток у ранньому дитинстві

Самостійність дитини значно зростає. Вона тепер може без допо­моги й контролю дорослого пересуватись, контактувати з іншими ді­тьми, знайомитись з широким колом оточуючих предметів. Разом із ускладненням поведінки дитини, зростають і вимоги дорослих у до­триманні дитиною етичних норм. Якщо у сусідній кімнаті, куди са­мостійно пішла дитина, є незнайомий дорослий, то з ним потрібно привітатись. Був малюк з батьками в гостях і розкидав іграшки - їх потрібно прибрати на місце. Зростають контакти дітей із ровесниками - починають вироблятись норми відносин із ними. Треба поводитись, щоб не образити товариша: розподіляти іграшки, місця для гри тощо.

Головною моральною інстанцією для дитини залишається дорос­лий, його вимоги. Заради схвалення дорослого, збереження його по­зитивного ставлення, малюк підкоряється встановленим правилам поведінки. Причому вимогливість дорослого зростає. Водночас роз­вивається самосвідомість дитини, у неї виникають власні бажання, які іноді йдуть у розріз з вимогами дорослих. В таких ситуаціях до­рослий вживає слово «треба».

Вимоги дорослого мають ефективність тоді, коли висуваються на фоні доброзичливого, емоційно виразного й позитивного ставлення до дитини. Зловживання заборонами, депресивний стиль дорослого у взаєминах з дитиною погіршують її емоційне благополуччя, знижу­ють активність, призводять до невротичних проявів. Забороняючи якусь дію, дорослий повинен спрямувати активність малюка у дозво­лене русло: «Не можна гратись праскою. Ми у магазині купимо тобі іграшкову»; «Не можна робити сукню для ляльки з маминої хустки. Ось тобі тканина на сукню».

У своїх вимогах дорослий повинен виявляти послідовність, контр­олювати її виконання. Якщо сьогодні від малюка вимагають одного, а завтра іншого; мама забороняє виходити роздягненим на балкон, а батько дозволяє - засвоєння вимог не відбувається. Виконання пра­вил повинно стати щоденним і неухильним, тоді у малюка виникають перші звички, формуються слухняність, впевненість у собі, уявлен­ня про належну й неналежну поведінку. Вимоги дорослих поступово ускладнюються: після року дитина вміє привітатись навіть з незнайо­мими людьми; а з двох років від неї вимагають прибирати посуд після обіду. Дотримання дитиною правил поведінки становить фундамент для засвоєння значно складніших етичних норм.

У формуванні правил поведінки значну роль відіграє прагнення малюка до наслідування дорослих. Дорослий виступає як приклад, і це накладає на нього високу відповідальність. Відомий український педагог В. О. Сухомлинський наголошував: «Дитина - дзеркало сім'ї; як у краплі води відбивається сонце, так в дітях відбивається мо­ральна чистота матері й батька» 142, с. 28]. Так, малюк помічає, що батько завжди починає розмову по телефону з привітання. Він також це робить, коли телефонує бабусі. Мама завжди каже перед обідом «Смачного» - те ж починає робити малюк. Діти наслідують дорослих і у ставленні до оточуючих, до тварин, речей. Добре, коли це буде гід­ний приклад. А якщо ні? Тоді в самі основи дитячої особистості за­кладаються неповага до стареньких людей, жорстокість щодо тварин, брехливість, зухвальство, заздрість. І обертаються потім ці «прикла­ди» життєвими драмами.

Незважаючи на те, що дитина прагне наслідувати дорослих, лише таким шляхом вона не зможе засвоїти способи дій, що вимагаються від неї. Вироблення правил поведінки у дитини становить окрему пе­дагогічну задачу для дорослих. Так, мама може хоч кожен день при­бирати за малюком іграшки, а він так і не виявить бажання робити це сам. Тому дорослий за своєї ініціативою залучає дитину до спільно­го виконання вимог: вони разом складають одяг малюка перед сном. Після кількох таких ситуацій, дорослий просить: «Склади одяг сам, а я у цей час поллю квіти».

Розвиток інтелекту дитини дозволяє їй зрозуміти раціональність окремих правил поведінки. Особливо загострено значення правил ви­ступає при їх порушенні з подальшими негативними наслідками. Ось хлопчик штовхнув іншого малюка - той впав і розбив голову. Сьогод­ні Іринка не дала Олі погратись новою машинкою, а завтра Оля не по­ділилась із нею цукерками. Малюк починає усвідомлювати, що пору­шення ним правил призводить до небажаних, неприємних наслідків. Тому дорослим не слід занадто наполегливо фіксувати свою увагу на факті порушення правила дитиною, викликаючи у неї тривалі нега­тивні переживання, а наголошувати на тому, що надалі малюк цих правил не порушить.

Здатність малюка розуміти правила робить можливим їх пояс­нення дорослим, аргументоване висування нових вимог. При цьому слід використати наочні приклади з оточуючого життя, з художньої літератури. Багато творів морального змісту (байок, бувальщин, опо­відань, казок) для дітей містить творчість Л. Толстого. Наприклад, байка «Лев та Миша» розповідає, що якось Лев відпустив мишу.

Та подякувала й мовила, що віддячить Левові при нагоді. Лев у відпо­відь розсміявся. Але настав час, коли Мишка знадобилась: Лева впій­мав мисливець і прив'язав на мотузці. Мишка, перегризла мотузку й визволила Лева. Ці оповідання у наочній формі розкривають перед дитиною складні норми етичної поведінки, вчать дитину оцінювати вчинки, викликаючи у неї відповідне емоційне ставлення до тих чи інших ситуацій.

Водночас не слід перебільшувати можливостей етичного розви­тку дитини раннього віку. Прояви етичної поведінки малюка цілком залежать від дорослого - його ініціативи, його ставлень, спонук. Без належного контролю дорослих дитина легко порушує заборони, діє не за правилами. Тому від дорослого залежить створення умов для виявлення етичної поведінки дітей. Мама пропонує: давай допомо­жемо бабусі прибирати у кімнаті, нести сумку; твій друг засмуче­ний - дай йому свою машинку. Отримуючи від дорослих схвалення, позитивну емоційну реакцію на свої дії, малюк радіє, почувається впевнено. Слід подбати, що в оточенні дитини не було предметів, провокуючих порушення правил. Зокрема, дитина переживає ін­тенсивний пізнавальний інтерес до незвичних предметів, який ви­являється сильнішим за заборони. Дорослий не повинен залишати у кімнаті дитину наодинці із небезпечними предметами (скляними вазами, кактусами, електроприладами, зброєю тощо). Варто зроби­ти неприступними такі місця, як відкриті вікна, балкони, газові та водогінні крани тощо.

Значної уваги дорослого потребує формування позитивних вза­ємин з однолітками. Як зазначає Ю. О. Приходько, найхарактерні­шою особливістю взаємин дітей другого року життя є їх намагання відібрати один в одного іграшку. Причому предмет у руках ровесника стає сильнішим подразником, ніж коли цей предмет просто лежить перед нею сам по собі. Значна частина малюків, отримавши таким чином іграшку, втрачає будь-який інтерес до неї. Дорослому слід не­гайно втрутитись, переключити увагу малюка на іншу іграшку, або створити умови для спільної гри малюків [109, с. 15]. Таким чином у ранньому дитинстві можна виховати такі етичні якості, як уважність щодо ровесника, вміння не ображати його, зважати на його інтереси, виявляти чуйність.

ВИСНОВКИ про особливості етичного розвитку дитини раннього віку:

- зростання самостійності дитини зумовлює ускладнення вимог до дотримання нею правил поведінки;

-                      головною моральною інстанцією для дитини виступає дорос­лий - його оцінки, ставлення, вимоги;

-                      провідним мотивом засвоєння дитиною норм поведінки висту­пає прагнення зберегти позитивні взаємини з дорослим, отри­мати його схвалення;

-                      ефективність вимог дорослого зумовлена їх послідовністю, систематичністю контролю, доброзичливістю пред'явлення, наявністю відповідних зразків у поведінці дорослих;

-                      засвоєння етичних норм дитиною відбувається у ході співпра­ці з дорослим із подальшим переходом до самостійного вико­нання;

-                     дитина спроможна зрозуміти смисл окремих правил поведін­ки, що значно підвищує її активність в їх дотриманні;

-                      виникають перші звички моральної поведінки, що стосуються сфери спілкування з дорослим.