4. Перехід від зовні зумовленої моральної поведінки до свідомої

магниевый скраб beletage

Етичні норми спочатку представлені у свідомості дитини як ког- нітивні утворення (уявлення) і не виступають у ролі мотиву їх пове­дінки: малюк знає, як потрібно, але не завжди чинить саме так. Спо­чатку виконання моральних норм має зовнішню зумовленість: ви­моги дорослого. Навіть присутність дорослого полегшує виконання дитиною моральної норми.

Наявність усвідомлюваних моральних норм, які суперечать ба­жанням дитини, породжує ситуацію внутрішнього конфлікту. Він свідчить про засвоєння норм дітьми на рівні знань, а не переживань. Як відзначає С. Г. Якобсон, характер внутрішнього конфлікту за­лежить від сфери спілкування дитини. У взаєминах з дорослим - це суперечність між зовнішніми вимогами й особистими бажаннями ди­тини. У спілкуванні з ровесниками - зіткнення різноспрямованих ін­тересів. При відсутності зовнішнього тиску виникає суперечність між власними бажаннями дитини та їх моральною оцінкою [167, с. 35].

У 5—7 р. дошкільники переходять від зовні зумовленої мораль­ності до свідомої. Етична норма стає регулятором взаємовідносин між людьми, усвідомлюється як умова колективної діяльності. Зо­внішній контроль з боку дорослого знижується. Поведінка дитини стає етичною навіть за відсутності дорослого і у випадку, якщо дити­на впевнена в безкарності свого вчинку і не бачить вигоди для себе. Етична норма стає мотивом поведінки. Зв'язок між етичною свідоміс­тю і етичною поведінкою - мета і найголовніший показник морально­го розвитку дошкільника.

Для подолання конфлікту між етичними нормами як зовнішні­ми вимогами і спонуками самої дитини, вирішальне значення має формування у дошкільника відповідних переживань, що поступово складаються у стійкі його ставлення до оточуючих та виступають мотивами його поведінки. Відома українська дослідниця дошкіль­ної психології В. К. Котирло та її співробітники (Ю. Б. Приходько, С. О. Ладивір, С. Є. Кулачківська, С. П. Тищенко) розкрили умови формування гуманного ставлення до інших. Таке ставлення заро­джується у дошкільному віці як здатність сприймати та розуміти емоційні стани інших людей, приходити їм на допомогу, рахуватись із їх інтересами при постановці та досягненні своїх цілей. Умовами формування гуманного ставлення до інших є демократичний стиль виховання, побудований на емоційно-позитивному й виразному став­ленні дорослого до дитини; організація спільної діяльності дітей на засадах співпраці.

Формуванню взаємозв'язку етичної свідомості і поведінки спри­яють ситуації морального вибору, коли дошкільник сам вирішує, як вчинити: піти на цікаву прогулянку, або допомогти дорослому; з'їсти цукерку самому або віднести мамі; погратись з новою іграшкою, або поступитися нею молодшому. Роблячи вибір на користь дотримання норми, дитина одержує задоволення. Поступово така поведінка стає звичкою і з'являється потреба дотримуватись норми.

У самочинних дитячих співтовариствах старші дошкільники самі встановлюють норми взаємин, дотримання яких дитяча група вима­гає від кожного учасника. Наприклад, для об'єднань дошкільників характерними є норми підпорядкування більшості та дотримання черги. Такі норми діти використовують для подолання й поперед­ження конфліктів, що виникають при організації спільної діяльнос­ті. Встановлені самими дітьми правила поведінки суттєво відрізня­ються від норм моралі, проте тісно пов'язані з ними, відображаючи такі загальні етичні принципи, як уявлення про справедливість, ви­знання прав та інтересів інших, рівноправності. Досвід встановлення та дотримання подібних норм сприяє засвоєнню важливого етичного принципу справедливості [167, с.72-75].

О. О. Смірнова та В.Г.Утробіна визначили вікову динаміку став­лення дитини до ровесника. У молодших дошкільників відзначаєть­ся байдуже (індиферентне) ставлення до ровесників та до оцінок, що ровесники отримували від дорослих. У середньому дошкільному віці різко зростає увага до ровесника. Спілкування дітей опосередкову­ється предметною чи ігровою діяльністю. Діти ревниво спостерігають за діями ровесників, їх успіхами. Співпереживання ровесникам час­то проявляється неадекватно: успіхи товариша можуть засмучувати, а невдачі радувати. Різко зростає кількість та гострота конфліктів між дітьми. Ровесник виступає предметом постійного порівняння з собою, спрямованого на протиставлення, відокремлення себе із ко­лективу дітей. Таким чином дитина завойовує визнання та повагу з боку ровесників. До 6 років значно зростає емоційне залучення у дії ровесника, характерним є адекватне співпереживання. Ровесник по­чинає виступати самоцінною, цілісною особистістю [135, с. 331-332].

ВИСНОВКИ про перехід до свідомої моральної поведінки:

-                     до 5 років виконання моральних норм дітьми має переважно зовнішню зумовленість - вимоги дорослого;

-                     наявність усвідомлюваних моральних норм, які суперечать ба­жанням дитини, породжує ситуацію внутрішнього конфлікту;

-                     у 5-7 р. дошкільники переходять від зовні зумовленої мораль­ності до свідомої;

-                     головною умовою подолання конфлікту між етичними норма­ми як зовнішніми вимогами і спонуками самої дитини є фор­мування в неї гуманного ставлення до оточуючих;

-                     ставлення дитини до ровесників розвивається від байдужого до зацікавленого та до поваги особистості іншої дитини.