2. Дитяча психологія в Радянському Союзі

Дитяча психологія у дорадянській Росії відіграла позитивну роль у процесі її подальшого становлення. Проте зміна державної ідеоло­гії спрямувала розвиток дитячої психології у нове русло. І-й з'їзд з психоневрології, який відбувся 1923 р., поставив завдання розробки психології на основі марксизму.

Вибудовуючи марксистські основи вікової психології, один з про­відних радянських психологів першої чверті ХХ ст. Лев Семенович

Виготський (1896-1934 рр.) розробив культурно-історичну концеп­цію розвитку вищих психічних функцій. Згідно цієї концепції, роз­виток дитини здійснюється через інтеріоризацію способів дій, існу­ючих у її найближчому оточенні. Вважаючи помилковим погляд про те, що зріла особа представлена вже в матеріальній структурі люд­ського організму в зародковому стані, а в колективі вона знаходить свою реалізацію, Виготський стверджує, що вищі психічні функції (мовлення, теоретичне мислення, довільна увага, словесно-логічна пам'ять, уява, воля) ніяк не представлені в матеріальній структурі організму, а є результатом розвитку органічно представлених ниж­чих психічних структур людини в умовах суспільства: «процес куль­турного розвитку треба розуміти як зміну основної початкової струк­тури і виникнення на її основі нових структур, що характеризуються новим співвідношенням частин» [29, с.115].

Вищі психічні функції виникають у процесі навчання і виховання в людському суспільстві й відсутні в тваринному світі. Всі ці психічні функції забезпечують здійснення свідомої людської діяльності.

Розвиток людини відбувається в процесі засвоєння засобів діяль­ності (зовнішніх і внутрішніх) шляхом навчання. Тому навчання має центральне місце в житті людини, визначаючи її психічний розвиток.

Важливими поняттями культурно-історичної концепції розвитку за Л.С.Виготським - є рівень актуального розвитку та зона найближ­чого розвитку.

Рівень актуального розвитку - це ті способи діяльності, якими ди­тина володіє самостійно, без допомоги дорослого (самостійно читає, пише, розв'язує задачі, відповідає на тестові запитання).

Зона найближчого розвитку - це ті способи діяльності, якими ди­тина не володіє самостійно, але може їх виконати при допомозі дорос­лого. Розвиваюче навчання повинно орієнтуватися на зону найближ­чого розвитку.

Ідеї Л. С. Виготського знайшли продовження в працях його чис­ленних послідовників (Л. І. Божович, П. Я. Гальперіна, В. В. Давидо­ва, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, С. Д. Максименка, Д. Б. Елько- ніна та ін.).

Сергій Леонідович Рубінштейн (1889-1960 рр.) став родоначаль­ником ще однієї наукової школи психології. Вчений зосередив свої зусилля на розробці методології психологічної науки, зокрема важ­ливого для вікової та педагогічної психології принципу єдності свідо­мості й діяльності. Діяльність зумовлює формування психіки, яка, у свою чергу, є умовою виконання діяльності.

Олексій Миколайович Леонтьєв (1903-1979 рр.) здійснив грун- товний внесок у різноманітні галузі психології. Були здійснені дослі­дження розвитку психіки як в онтогенезі (розробка теорії провідної діяльності, дослідження процесу формування психіки в провідній ді­яльності), так і у філогенезі (фундаментальна праця «Проблеми роз­витку психіки» [76]).

Лідія Іллівна Божович (1908-1981 рр.) присвятила основні до­слідження розкриттю процесу формування особистості [14]. Було зроблено важливі висновки про те, що формування особистості від­бувається не автоматично, а шляхом змін її внутрішнього світу. Вну­трішня позиція особистості опосередковує всі виховні впливи.

Петро Якович Гальперін (1902-1988 рр.) та Ніна Федорівна Тали- зіна (нар. 1923 р.) розробили теорію поетапного формування розумо­вих дій.

Данило Борисович Ельконін (1904-1984 рр.) досліджував пробле­ми ігрової діяльності [165], вікової періодизації психічного розвитку [164].

Василь Васильович Давидов (1930-1998 рр.) розробив теорію роз- вивального навчання, яку втілював у практику [37].

Дослідження в галузі вікової та педагогічної психології, прове­дені радянськими вченими, створили основу сучасного розвитку цих наукових галузей в Україні.

ВИСНОВКИ про дитячу психологію у Радянському Союзі:

-                     розвиток дитячої психології на основі ідеології марксизму-ле- нінізму розпочався розробкою Л. С. Виготським культурно-іс­торичної концепції розвитку вищих психічних функцій;

-                     за Л. С. Виготським, навчання посідає центральне місце в житті людини, визначаючи її психічний розвиток.

-                     ідеї Л. С. Виготського знайшли продовження в працях радян­ських психологів Л. І. Божович, П. Я. Гальперіна, В. В. Да­видова, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, С. Д. Максименка, Д. Б. Ельконіна та ін.