1. Становлення передумов розвитку здібностей у дітей раннього віку : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

1. Становлення передумов розвитку здібностей у дітей раннього віку

Говорячи про здібності людини, мають на увазі її можливості в тій чи іншій діяльності. При інших однакових умовах (підготовленість, знання, навички, вміння) здібна людина отримує кращі результати порівняно з менш здібною.. Успіх залежить також і від досвіду: знань, умінь, навичок. Проте здібності полягають не в самих знаннях, вмін­нях та навичках, а в тому, наскільки швидко і легко людина оволоді­ває ними при наявності позитивної мотивації.

Здібності — це система властивостей особистості, що відповідає вимогам діяльності та забезпечує високі досягнення в ній. Одні з цих властивостей є провідними, а інші - другорядними.

Задатки - це природна основа здібностей, ще нерозвинених, яка виявляється при перших спробах людини зайнятися діяльністю. В утворенні здібностей відіграє роль загальний тип нервової системи, чутливість аналізаторів, особливості анатомо-фізіологічної органі­зації людини. Так, для спортивних здобутків важливою є гнучкість тіла. Для дегустаторів - феноменальна чутливість нюхового та смако­вого аналізаторів. Ось як образно пояснив Л. А. Венгер взаємозв'язок між задатками, умовами виховання та розвитком здібностей: «За­датки можуть більшою чи меншою мірою сприяти розвитку здібнос­тей так же, як суглинок чи чорнозем в різній мірі сприятливий для розвитку рослин. Але що саме виросте із насінини - яблуня чи сли­ва - залежить не від грунту, а від того, яке насіння було вкинуте».

За дослідженнями американських психофізіологів розвиток здібнос­тей приблизно на 42-48 % визначається задатками і на 52-58 % умо­вами виховання.

Сукупність здібностей, які зумовлюють особливо успішну ді­яльність людини в одній чи кількох сферах, які вирізняють її серед інших людей, що виконують ту ж діяльність у тих же умовах, нази­вають обдарованістю. Н. С. Лейтес та В. О. Крутецький виявили сис­тему психологічних ознак обдарованості дитини, які об'єднуються у три блоки: 1) уважність, зібраність, готовність до напруженої роботи; 2) потреба в праці та працьовитість; 3) швидкість мисленнєвих про­цесів, висока продуктивність розумової діяльності на основі високого рівня володіння операціями мислення. В Україні розроблено «Комп­лексну програму пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді» (Укладачі В. Г. Шевченко, О. В. Киричук. - К., 1991.- 29 с.).

Вже в ранньому віці у дітей можна помітити найперший прояв зді­бностей - схильність до певного виду діяльності. Термін «схильність з'являється у вітчизняній психології у 1940-х роках. Б. М. Тєплов та С. Л. Рубішнштейн включили їх поряд з бажаннями, інтересами, по­тягами у структуру спрямованості особистості. Схильність зумовлює спрямованість активності людини на заняття певною діяльністю. Коли робота настільки подобається, що людина тягнеться до неї, хоче займатись нею ще й ще, то говорять про схильність до даної роботи. Діяльність подобається дитині, насамперед, своїм процесом, а пізні­ше - значущістю її результатів для інших. Дитині подобається про­сто черкати олівцем по паперу, навіть якщо ніякого зображення не виходить. Чим більше малюк займається цим видом діяльності, тим більше йому хочеться це робити. Згодом дитина прагне намалювати яблучко «для мами», «до дня народження сестрички».

Схильність виявляється і до самого моменту включення дитини в діяльність. Дитині подобається подовгу зачаровано спостерігати, як дорослий виконує якусь роботу: вишиває, готує обід, виліплює з глини горщик, будує якусь споруду тощо. Відомо, наприклад, що Вольфганг Моцарт щойно навчився ходити (йому не було ще й 3-х ро­ків), приходив у музичну кімнату та годинами слухав гру на клавеси­ні свого батька [45, с. 168]. Виконання діяльності, до якої в дитини є схильність, не завжди приносить вагомі результати, чи результати явно кращі, ніж у інших дітей. Найважливішою ознакою схильнос­ті є підвищено зацікавлене, яскраво позитивне емоційне ставлення дитини до діяльності. Виконуючи її, дитина переживає особливу ра­дість, задоволення.

Схильності тісно пов'язані зі здібностями, але між ними не за­вжди є відповідність. Схильність випереджує здібності, виступає їх фактором - надає позитивного емоційного забарвлення діяльності й пробуджує приховані сили. Звичайно, схильність, як особлива на- лаштованість людини на виконання певної діяльності, не може спо­чатку забезпечити її результативності. Вона становить мотиваційну основу для засвоєння знань, умінь і навичок, потрібних для виконан­ня діяльності. Так, Моцарт у віці до 3-х років навчився грати на кла­весині, причому «Вольфганга не потрібно було примушувати до за­нять: у ньому, здавалось, жила потреба грати вправи - він потребував їх як повітря» [45, с. 173].

Схильності виникають у дитини тільки на фоні її високої загаль­ної активності, за умови прагнення до самостійності і ініціативності. Вже при переході від періоду новонародженості (1-й місяць життя) до дитячого віку у дитини починає виявлятися готовність вдивлятися, вслухуватися - потреба в зовнішніх враженнях. З цих днів починає розвиватися пізнавальна активність. Вихователі в тій чи іншій мірі регулюють сприйняття і дії дитини, організовують її «орієнтування», але дуже рано немовля починає виявляти у взаємодії з дорослими і свою ініціативу. З другого півріччя немовля вже опановує хапальни­ми рухами цілеспрямованого характеру (на відміну від хапального рефлексу новонародженого); починається активне маніпулювання предметами, що поступово ускладнюється.

У ранньому дитячому віці (від 1 до 3 років) дитина, як відомо, на­вчається ходити, а потім і говорити, що надзвичайно розширює її ді­яльні контакти з дорослими, з середовищем і можливості проявляти свою активність. У ході засвоєння дій з предметами, а надалі - і оцін­них суджень, понять, самих способів міркування, тобто привласню­ючи досвід, що передають їй оточуючі, дитина набуває і власного до­свіду діяльності. Вже до кінця раннього дитинства у неї виявляється прагнення діяти самостійно (навіть там, де вона ще явно не може об­ходитися без допомоги старших). Усвідомлення власних бажань («я хочу»), спроби справиться своїми силами («я сам») приводить до но­вого рівня ставлень до людей, речей, занять. Формується внутріш­ній світ дитини, що впливає на ступінь і своєрідність її активності.

Для подальшого розвитку здібностей важливо, що у ранньому віці дитина засвоює основні рухи і наочні дії, у неї формується активне мовлення.

ВИСНОВКИ про становлення передумов розвитку здібностей у ді­тей раннього віку:

-                      здібності - це система властивостей особистості, що відпові­дає вимогам діяльності та забезпечує високі досягнення в ній, прямо не зумовлені досвідом особистості, її знаннями, нави­чками та вміннями;

-                      здібності розвиваються у процесі діяльності та спілкування, а природною основою здібностей виступають задатки;

-                      найперший прояв здібностей - схильність до певного виду ді­яльності - виникає у ранньому віці;

-                      схильність випереджує здібності, виступає їх фактором - на­дає позитивного емоційного забарвлення діяльності й пробу­джує приховані сил;

-                     умовами виявлення схильностей дітей раннього віку виступає їх активність та самостійність, широкі контакти з дорослими, з середовищем.