3. Психологічні особливості ранньої обдарованості : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

3. Психологічні особливості ранньої обдарованості

Дітей, у яких виявляється досить високий рівень можливостей у певній діяльності, які відзначаються схильністю до її виконання, ак­тивність яких ніби вибудовується навколо улюблених занять, вважають обдарованими. Обдарована дитина відзначається високим рівнем досяг­нень, а також значними можливостями їх отримання у майбутньому в таких сферах: інтелектуальній, академічних досягнень, творчого мис­лення, спілкування й лідерства, художньої та рухової діяльності.

Н. С. Лейтес вирізняє три категорії дітей з ознаками розумової об­дарованості.

Першу з них представляють діти із незвичайно високим рівнем розумового розвитку порівняно зі своїми однолітками. Такі діти час­то зустрічаються у дошкільному віці. Їх називають вундеркіндами, а останнім часом у зарубіжній психології з'явився термін «індиго-ді- ти». Наведемо приклад. За день до того, як відомому англійському психологу Ф. Гальтону виповнилося п'ять років, він написав своїй сестрі такий лист: «Дорога Адель, мені чотири роки, і я можу про­читати будь-яку англійську книгу. Я знаю напам'ять всі латинські іменники, прикметники і перехідні дієслова, і ще я знаю 52 рядки з латинської поезії. Я вмію додавати будь-які числа і множити на 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11. Я вмію трохи читати по-французьки і визначати час за годинником. Френсис Гальтон (15 лютого 1827)» [153, с.295].

Друга категорія - це діти з ознаками спеціальної розумової обда­рованості (до математики чи до інших наук). Такі діти свої можливос­ті однозначно виявляють лише у підлітковому віці. Однак, бувають і виключення. Наприклад, розповідають, що батько відомого матема­тика Гаусса звичайно платив своїм робітникам наприкінці тижня, до­даючи до щоденного заробітку плату за понаднормові години.

Одного разу, 3-х річний Гаусс у присутності якого його батько ро­бив розрахунки, вигукнув: «Підрахунок невірний. Ось яка повинна бути сума». Обчислення повторили та із здивуванням переконалися, що малюк вказав правильну суму [153, с. 296].

Третя категорія - діти зі значними розумовими резервами, такі, що володіють якоюсь яскраво вираженою здібністю, відзначаються чимось особливим (пізнавальною активністю, оригінальністю, екс­периментаторством). Це діти з прихованою обдарованістю. До них Н. С. Лейтес відніс А.Ейнштейна, якого виключили з гімназії за недо­статні успіхи [115, с. 4-5; 37].

Обдарована дитина за темпом розумового розвитку випереджує своїх однолітків. Для неї характерні ранній розвиток мовлення і ба­гатий словниковий запас, чутливість до нової інформації, вміння її одержувати і систематизувати, прагнення вирішувати складні про­блеми і міркувати про складні явища, встановлювати приховані зв'язки між об'єктами, знаходити причинно-наслідкові зв'язки. Об­даровані діти дуже допитливі, задають дорослому багато питань, вони критичні щодо себе і оточуючих. У них виявляється ранній інтерес до проблем всесвіту та особистісної долі.

Водночас перелічені властивості обдарованих дітей призводять до труднощів у сфері спілкування: у знаходженні близьких друзів, у пошуку цікавих ігор з ровесниками; у появі конформності, за якої ці діти намагаються приховати свою оригінальність [115, с. 32].

Психологи Карне, Шведел і Ліннемайєр (США, 1982) сформулю­вали принципи розробки навчальних програм для обдарованих дітей.

1.   Кожна дитина неповторна. Одна може вийти вперед в арифме­тиці, інша у читанні, третя у музиці. Бувають діти з надзвичайно ви­соким показником інтелекту, маючи загрозливо низьку самооцінку.

2.   Обдаровані діти дуже критичні до себе і часто мають негатив­ний «Я»-образ. Реакції близьких дорослих означають для них дуже багато. Невідповідність між високо розвиненим інтелектом і недоско­налими руховими навичками блокує реалізацію дитиною своїх заду­мів (побудову конструкцій, механізмів, створення малюнків тощо), що негативно відбивається на самоповазі. Так, чотирирічний малюк може скласти і добре розповісти якусь історію, а записати її не може. Дорослому слід підвищити впевненість дитини у своїх силах.

3.  Сім'я повинна відігравати суттєву роль у вихованні обдарованої дитини. Програми для виховання обдарованих дітей слід реалізувати у тісній взаємодії суспільного й сімейного виховання.

4.   Програма повинна включати різноманітний навчальний мате­ріал, що відповідає інтересам і потребам дитини.

5.    Програма повинна бути збалансованою і сприяти всебічному розвиткові, передбачати розвиток емоційної та рухової сфер, а також спілкування і наполегливості у досягненні цілей..

6.  Обдарована дитина повинна мати можливість спілкування з та­кими ж обдарованими ровесниками.

7.   Реалізація програм для виховання обдарованих дітей вимагає спеціальної підготовки вихователів та її постійне вдосконалення.

8.   Програма повинна своєчасно забезпечувати поступовий і плав­ний перехід з рівня на рівень [98].

Розвиток обдарованих дітей потребує особливої уваги батьків та вихователів.

ВИСНОВКИ про психологічні особливості ранньої обдарованості:

-                     обдарована дитина відзначається високим рівнем досягнень, а також значними можливостями їх отримання у майбутньому в рідних сферах діяльності;

-                     серед обдарованих дітей вирізняють три категорії: діти із не­звичайно високим рівнем розумового розвитку; діти з озна­ками спеціальної розумової обдарованості (до математики чи до інших наук); діти, що відзначаються чимось особливим,

певною рисою (пізнавальною активністю, оригінальністю, експериментаторством);

-          обдаровані діти відзначаються певними особистісними якос­тями, що утруднюють їх контакти з ровесниками (оригіналь­ність, критичність, високий рівень розвитку);

-         для виховання обдарованих дітей розробляються індивідуалі­зовані програми.