1. Психофізіологічні особливості темпераменту дітей від народження до 7 років

магниевый скраб beletage

Під властивостями темпераменту розуміють такі стійкі індивіду­альні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяль­ності людини, залишаються відносно незмінними при різному змісті, цілях діяльності та утворюють структуру, що характеризує тип тем­пераменту.

Властивості темпераменту найбільш залежні від фізіологічних особливостей нервової системи, ніж всі інші психічні явища.

Фізіологічною основою темпераменту вважають тип вищої нерво­вої діяльності, який визначається сукупністю основних властивостей нервової системи. До них відносяться сила, врівноваженість та рух­ливість процесів збудження і гальмування (І. П. Павлов) та динаміч­ність у формуванні реакцій (В. Д. Нєбиліцин).

Традиційно розрізняють чотири типи темпераменту: меланхолік, сангвінік, холерик і флегматик.

Динамічні властивості психіки виявляються у дітей одразу після народження. Новонароджені відрізняються між собою, передовсім, реактивними пристосувальними властивостями: одні швидко засина­ють і просинаються, інші повільно; у відповідь на подразник спосте­рігається здригання тілом або тільки тремтіння вік; при зміні пелю­шок одні немовлята кричать, інші заспокоюються; одні інтенсивно смокчуть, а інші мляво. Так, маля (8 міс.), прокинувшись, відразу відкриває очі, посміхається і поспішає стати на ноги, простягає руки до дорослого. Так само легко воно засинає. Така врівноваженість не­рвових процесів - характерна риса сангвінічного темпераменту. Інак­ше поводяться діти з ознаками флегматичного темпераменту. Вітя (3 міс.) засинає не відразу, довго лежить у ліжку з розкритими очи­ма, перебирає ковдру, ворушить пальцями і розглядає їх, часто щось белькоче, повертається з боку на бік. Під час сну іноді здригається.

Просинається, часто плачучи, деякий час після пробудження перебу­ває у напівсонному стані [79, с. 301].

Помітно розрізняються діти за реакцією на порушення звичного режиму. Якщо у дітей із врівноваженою нервовою системою ці зміни майже не змінюють поведінки, то в усіх інших дітей вони надзвичай­но негативно позначаються на їх поведінці.

У період дошкільного віку властивості темпераменту зумовлюють динаміку різних видів діяльності та спілкування дитини. Однак, від­мінності у динаміці поведінки, діяльності, спілкування дітей ще не дозволяють однозначно визначити тип темпераменту дитини. Осо­бливо складно розрізняти типи темпераменту за ознаками сили й врівноваженості, тобто сангвініка і холерика, певною мірою флегма­тика і меланхоліка.

Окремі властивості темпераменту можуть за життя змінюватись, але тип темпераменту залишається постійним, тому що визначений вродженим типом нервової системи. Хоча дитина і народжується із задатками певного типу темпераменту, але він не виникає весь од­разу, а залежить від дозрівання нервової системи. Тому щодо такого психічного утворення, як темперамент не вживають поняття «роз­виток», а говорять про дозрівання темпераменту, маючи на увазі по­ступове виявлення його ознак. Так, у дошкільника нервові процеси слабкі й неврівноважені, а властивості темпераменту, які залежать від сили нервової системи, спочатку не виявляються. Більшість здо­рових дітей імпульсивні, непосидючі, швидко втомлюються, але ці особливості зумовлені віковими особливостями нервової системи, а не темпераментом. У молодшого школяра вже яскраво спостерігаються властивості, які залежать саме від типу темпераменту: схильність до страху або гніву, роздратованість, кволість.

На більш раннє чи пізнє виявлення властивостей темпераменту впливає також дозрівання ендокринного апарату. Крім того, остан­нім часом психологи довели, що кожен тип темпераменту відзнача­ється своїми закономірностями дозрівання.

У ранньому дитинстві нервова система ще дуже незріла, процеси збудження й гальмування слабкі, нейронні зв'язки обмежені (у мі­кроскопі нейрон дитини має веретеноподібну форму, в той час як у дорослого виглядає як зірочка). Внаслідок цього діти швидко втом­люються, не здатні тривалий час виконувати діяльність, непосидю­чі, чутливі до несприятливих впливів. Поведінка дитини надмірно реактивна, і ця властивість ще більше підсилюється внаслідок висо­кої залежності показників психічних функцій малюка від оточуючої ситуації. Навіть незначне підвищення голосу мами вже може викли­кати сльози та образи малюка. Він дуже легко відволікається і дуже важко потім повертається до роботи.

Чим активніша психічна діяльність дитини, тим швидше вона втомлюється. Малюк особливо швидко втомлюється, якщо пере­живає інтенсивні емоції, сприймає багато нових подразників, спіл­кується з великою кількістю людей, глибоко занурюється у роботу. Ознаками втоми є зниження у дитини інтересу до роботи, погіршення показників уваги, сприймання, пам'яті, мовлення, зниження керо­ваності, погіршення координації рухів тощо.

Так, дошкільник може раптом стати невпізнанним: порушує прави­ла поведінки, хоча давно їх засвоїв; не може скласти пірамідку, хоча до­бре вміє це робити. Якщо у дорослої людини втома викликає зменшення кількості рухів, їх амплітуди й сили, то у малюка буває навпаки: він го­лосно плаче, жбурляє іграшки, бігає по кімнаті, бо не хоче лягати спати. Нервова система дошкільника дозріває дуже швидко і після вступу до школи має майже такі ж показники, як у дорослої людини.

Такі реакції дошкільника на втому зумовлені переважанням збу­дження над гальмуванням. Дитині важко довго всидіти на місці не рухаючись; виконувати роботу, що включає кілька послідовних ета­пів; повертатись до продовження того, що розпочала вчора. Негатив­но впливає на малюка зміна звичних умов життя: він вередує, втра­чає засвоєні до цього навички та вміння, ніби повертається у своїй поведінці на кілька кроків у минуле. Важко дитині стримувати свої емоції, особливо у ситуаціях, що викликають страх і тривогу: напри­клад, розлука з матір'ю, відвідування лікаря тощо.

Дорослі повинні оберігати незрілу нервову систему дитини від пе­ренапруження, забезпечити спокійний та стабільний режим дня, зла­году у родинних взаєминах.

ВИСНОВКИ про психофізіологічні особливості темпераменту ді­тей від народження до 7 років:

-                     динамічні властивості психіки виявляються у пристосуваль­них реакціях дітей одразу після народження;

-                      окремі властивості темпераменту можуть за життя змінюва­тись, але тип темпераменту залишається постійним;

-                      становлення типу темпераменту залежить від дозрівання нер­вової системи, ендокринного апарату та специфічних для кож­ного типу темпераменту закономірностей;

-                     чим активніша психічна діяльність дитини, тим швидше вона втомлюється;

-                     реакції дошкільника на втому зумовлені переважанням збу­дження над гальмуванням;

-                     дорослі повинні оберігати незрілу нервову систему дитини від перенапруження.