1. Соціальна ситуація розвитку дитини при переході із дитячого закладу в школу : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

1. Соціальна ситуація розвитку дитини при переході із дитячого закладу в школу

Перехід до шкільного навчання докорінно змінює весь спосіб жит­тя дитини. У цей період в її життя входить навчання - діяльність обов'язкова, відповідальна, що потребує систематичної організованої праці. Ця діяльність ставить перед дитиною задачу послідовного, ці­леспрямованого засвоєння знань, узагальнених і систематизованих в основах наук, що передбачає зовсім іншу, ніж у дошкільному дитин­стві, структуру її пізнавальної діяльності. З боку суспільства дитину починають розглядати як людину, що вступила на першу сходинку громадянської зрілості (О. М. Леонтьєв, Л. І. Божович, Д. Б. Ельконін).

У дитини з'являються обов'язки, які покладає на неї суспільство. Вона несе за свою навчальну діяльність серйозну відповідальність пе­ред школою і батьками. Ці обов'язки, від виконання яких будуть за­лежати майбутнє місце дитини в житті, її суспільна функція і роль, а звідси і зміст усього подальшого життя.

Разом з новими обов'язками школяр отримує нові права: на сер­йозне ставлення оточуючих до своєї навчальної праці; на робоче міс­це, необхідне для його занять, на час, на тишу, на відпочинок, на до­звілля, на схвалення за навчальні успіхи.

Але для того, щоб у дитини виникла внутрішня позиція школяра, необхідна певна ступінь готовності - рівень її психічного розвитку. Основи тих якостей, що повинні формуватися в той чи інший період життя дитини, закладаються раніше, на попередньому віковому ета­пі. Формування нових психічних утворень, якщо воно не підготовле­но в ході попереднього розвитку, йде вкрай важко. Період, особливо сприятливий для формування тієї чи іншої функції, якості, власти­вості, носить назву сензитивний.

Так, основний словниковий запас у людини формується у віці до 12 років. На знанні сензитивного періоду засновані рекомендації вчити іноземній мові в дитячому віці. Дошкільний вік є сензитивним періодом для формування багатьох здібностей і якостей дитини, що входять у число необхідних передумов формування навчальної діяль­ності.

Підготовка дітей до школи як цілеспрямований процес здійсню­ється в дошкільних установах відповідно з їхньою програмою, а та­кож у родині, де вона реалізується по-різному.

Там, де вчителі початкових класів підтримують тісний зв'язок з дошкільними установами і попередньо знайомляться з майбутніми учнями, значно менше часу потрібно для взаємної адаптації, вища успішність у першому півріччі. Такі показники досягаються за раху­нок більш досконалого знання педагогом кожної дитини, її сильних і слабких сторін і врахування цього у своїй роботі.

У психологічній готовності до навчання виділяють такі компонен­ти: мотиваційна; розумова чи пізнавальна; вольова; емоційна готов­ність. Однак психологічна готовність не зводиться до простої сукуп­ності її компонентів, а складає єдине ціле. У випадках неготовності до навчання в школі кожен з цих компонентів може потребувати свого формування. Тоді говорять про мотиваційну, вольову та ін. неготов- ність, чим підкреслюється основна проблема, що негативно впливає на інші складові цього утворення.

Підготовка дитини до школи забезпечується спільними зусилля­ми педагогів дошкільної установи і батьків. Задача дитячого садка - розкрити батькам значення дошкільного періоду в загальному розви­тку дитини, розповідати їм, як формувати потрібні якості й звички. Кожна родина в міру своїх можливостей знайомить дитину з навко­лишнім світом, дає певні знання, тобто бере на себе важливі функції у підготовці до школи. Від того, як вона це робить, багато в чому за­лежить успіх майбутнього навчання.

Батьки, що хочуть навчитися організовувати керівництво розви­тком свого сина або доньки, позитивно відзиваються на пропозиції й зауваження вихователів, враховують їх у родинному вихованні. У таких родинах вдається правильно організувати спілкування, добре підготувати дитину до шкільного життя.

ВИСНОВКИ про соціальну ситуацію розвитку дитини при пере­ході із дитячого закладу в школу:

-                     невідповідность між старим «дошкільним» способом життя і новими можливостями дітей, що вже випередили його - голо­вна суперечність, що виступає джерелом розвитку особистості дитини;

-                     вчитель є максимально авторитетною для дитини людиною;

-                     оцінка і успіх у навчанні стають головним критерієм у став­ленні одноліток один до одного і визначають положення дити­ни в класі;

-                     учбова діяльність соціально значуща, обов'язкова для всіх ді­тей, підпорядкована строгому розпорядку.