1. Психофізіологічні особливості дитини, яка вступає до школи

Хронологічні межі молодшого шкільного віку становлять період життя дитини з 6-7 до 10-11 років. Ці межі можуть змінюватись за­лежно від системи навчання, прийнятої у суспільстві. Так, у Великій Британії та в Ізраїлі шкільне навчання починається з 5 років, з цього ж моменту відраховується молодший шкільний вік. У тих випадках, коли дитина внаслідок різних причин позбавлена шкільного навчан­ня, її розвиток відбувається інакше, ніж у ровесників, що відвідують школу. Водночас і особливості розвитку сучасних школярів зумовле­ні станом системи шкільної освіти, при зміні якої змінюються і по­казники розвитку.

Вступ до школи підготовлений як рівнем розвитку психіки і осо­бистості дитини, так і дозріванням її організму. Зростає ріст і вага тіла дитини, а водночас і її розумова працездатність. Відбувається інтенсивний розвиток нервової системи, її можливості значно роз­ширюються, збільшується вага лобних відділів головного мозку, що створює можливості для здійснення довільної поведінки, плануван­ня, виконання і контролю програми дій. Зростає сила гальмування та врівноваженість процесів вищої нервової діяльності. Разом з тим, процеси збудження ще превалюють над процесами гальмування, тому дитина залишається досить непосидючою й нестриманою, хоча значно меншою мірою, ніж дошкільник. Організм 6-річної дитини відзначається добре розвиненими серцем і судинами, дозволяє їй ви­тримувати ті навантаження, які передбачені шкільною програмою. У свою чергу, шкільна програма орієнтована на психофізіологічні мож­ливості дитини цього віку. Так, у ній передбачені менша тривалість уроку - 35 хв., значний вміст рухливих вправ, ігрових ситуацій тощо.

Соціальна ситуація психічного розвитку молодшого школяра від­значається системою вимог і очікувань дорослих щодо інтеграції ди­тини в шкільне середовище. У взаємовідносинах змінюється позиція як дитини, так і дорослих, насамперед, батьків. Дорослі очікують від дитини більшої самостійності, відповідальності, витривалості. Зна­чно зростає обсяг обов'язків дитини. З іншого боку, молодший шко­ляр, усвідомлює соціальну значущість свого навчання в школі, вва­жаючи його необхідним етапом підготовки до дорослого життя. Най­авторитетнішою особою серед оточуючих стає вчитель.

Дитина, яка добре підготовлена до школи, швидко адаптується до умов навчального закладу, тобто виконує вимоги вчителя, режим школи, цікавиться змістом навчальних предметів, установлює відно­сини з ровесниками, перебуває в позитивному настрої.

Для молодшого школяра провідною діяльністю виступає навчаль­на, яка у дошкільника ще не була сформованою. З початку шкільно­го навчання в учня активно формується повна структура навчальної діяльності, від якої залежить подальший успіх дитини в оволодінні основами наук, а потім і в професійному навчанні.

Таким чином, учитель у своїй роботі над розвитком особистості молодшого школяра орієнтується на формування в нього навчальної діяльності, у процесі виконання якої в учня розвиваються основні но­воутворення психіки та особистості.

ВИСНОВКИ про психофізіологічні особливості дитини, яка всту­пає до школи:

-                      хронологічні межі молодшого шкільного віку становлять пері­од життя дитини з 6-7 до 10-11 років;

-                      психічний розвиток сучасних школярів зумовлений станом системи шкільної освіти, при зміні якої змінюються і показ­ники розвитку;

-                      навчальна програма початкової школи орієнтована на психо­фізіологічні можливості дитини цього віку;

-                      здатність дитини виконувати вимоги початкової школи за­безпечується дозріванням її організму й, передовсім, нервової системи;

-                     дозрівання організму виявляється як зростання росту й ваги тіла дитини, яким відповідає розвиток серця й судин;

-                     у нервовій системі дозрівання виявляється як збільшення ваги лобних відділів головного мозку, зростання сили гальмування та врівноваженості, хоча процеси збудження ще превалюють.