2. Соціально-психологічна адаптація першокласників до умов шкільного навчання

магниевый скраб beletage

Адаптація першокласників до навчання у школі - одна з най­актуальніших проблем дитячої психології, яка вирішує її разом із педагогікою, психогігієною, біологією, соціологією. Процес адапта­ції - вузловий момент становлення дитини в якості суб'єкта навчаль­ної діяльності. По-перше, тому, що в ході адаптації до шкільного на­вчання дитина отримує орієнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її розвитку. По-друге, в ході цього процесу формується учнівський колектив з певним рівнем соціально-психо­логічної згуртованості. Взаємини у шкільному класі виступають мо­гутнім засобом залучення особистості дитини до нових соціальних функцій, культури, норм поведінки, характерних для школи.

Адаптація - універсальна форма взаємодії людини з оточуючим середовищем. Це складне соціально зумовлене явище, що охоплює три рівні адаптивної поведінки людини: біологічний, психологічний і соціальний з провідною роллю останнього. Адаптивну діяльність лю­дей мотивують соціально зумовлені потреби. Водночас для неї влас­тиве і специфічно біологічне, притаманне людському організму. Все це характеризує адаптацію як цілісний біопсихосоціальний процес.

Процес адаптації першокласників протікає на всіх її рівнях:

-                     біологічному (пристосування до нового режиму навчання й життя);

-                     психологічному (входження до нової системи вимог, пов'я­заних з виконанням навчальної діяльності );

-         соціальному (входження до учнівського колективу).

Все це означає суттєву перебудову життя, фізіологічних та пси­хічних станів першокласників, що супроводжується неприємними відчуттями дискомфорту (пов'язаними, в основному з втратою звич­них й улюблених занять, зміною соціального оточення), зламом і дис­балансом динамічних стереотипів, швидким накопиченням нової ін­формації та особистісними змінами. Проявами таких станів можуть бути тривожність, фрустрація, депресія, нестача впевненості в собі, невротичні прояви.

Психологічна адаптація являє собою процес мотивації адаптив­ної поведінки людини, формування мети і програми її реалізації у ситуаціях, що відзначаються значною новизною та значущістю. Це процес взаємодії особистості дитини із середовищем, за якого ди­тина повинна враховувати особливості середовища й активно впли­вати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значущих зв'язків. Процес взаємодії особистості й серед­овища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнят­ті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної со­ціальної адаптації й соціалізації дитини.

Соціальна адаптація — це процес, за допомогою якого дитина або дитяча група досягають стану соціальної рівноваги при відсутності переживання конфлікту із оточуючими людьми..

Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологіч­не, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник пови­нен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

Соціальна адаптація проходить чотири основних стадії:

-                     врівноваження - встановлення рівноваги між групою та осо­бистістю, які проявляють взаємну терпимість до системи впо­добань і стереотипів поведінки один одного;

-                     псевдоадаптація - поєднання зовнішньої пристосованості до соціальної групи з негативним ставленням до її норм і вимог;

-                     пристосування - визнання і прийняття систем вподобань но­вої соціальної спільноти, взаємні поступки;

-                     уподібнення - психологічна переорієнтація особистості, транс­формація колишніх поглядів, орієнтацій, установок відповід­но до нової ситуації.

Період адаптації першокласника пов'язаний із трансформацією раніше сформованих у нього стереотипів поведінки й навичок життє­діяльності, що призводить не лише до низки утруднень у взаємодії з оточуючим світом і в повсякденному житті, а й нерідко спричиняє по­гіршення навчальних успіхів. У першому класі спостерігається різке зниження мотивації дитини відвідувати школу й навчатись, падіння пізнавального інтересу, що пов'язано саме з труднощами адаптацій­ного періоду.

Основні проблеми соціалізації молодшого школяра в перші місяці відвідування школи можна позначити як труднощі соціально-психо­логічної адаптації дитини до вимог навчання в школі. До них нале­жать наступні типи труднощів.

•                    Зміна режиму життєдіяльності. Дорослий повинен чітко, зрозуміло розкривати вимоги та доброзичливо контролювати їх виконання, використовуючи переважно схвалення дій ди­тини.

•                   Специфіка відносин з учителем. Учитель займає іншу позицію, ніж вихователь дошкільного закладу. Він оцінює, насамперед,

результати діяльності учня, а не його особистість. Дитина ж прагне до схвалення своїх дій з боку дорослого, а при відсут­ності схвалення вважає, що дорослий його «не любить».

•                    Нові вимоги в сім'ї, члени якої починають серйозніше стави­тись до дитини, до її діяльності в школі. Зростає обов'язковість у поведінці дитини. У центрі відносин з батьками - результати й процес учіння.

•                    Згасання інтересу до школи при появі перших труднощів у навчанні, коли потрібно докласти зусиль, проявити напо­легливість, працелюбність. Подальший розвиток позитивної навчальної мотивації залежить від формування навчальної ді­яльності.

Учитель повинен створити всі умови для успішної адаптації пер­шокласників до шкільного навчання, а для цього педагог повинен глибоко розбиратись у вікових особливостях психічного розвитку молодшого школяра. Нагадаємо, що характеристика кожного віко­вого періоду психічного розвитку містить такі основні компоненти: провідну діяльність, соціальну ситуацію розвитку, новоутворення психіки й особистості. Складність управління цим процесом полягає в тому, що перебіг адаптації у різних дітей відбувається по-різному, залежить від їх індивідуально-психологічних особливостей, рівня підготовленості дитини до шкільного навчання, а також від педаго­гічних умов, створених у школі для роботи з першокласниками.

ВИСНОВКИ про соціально-психологічну адаптацію першоклас­ників до умов шкільного навчання:

-                     у ході адаптації до шкільного навчання дитина отримує орі­єнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її розвитку;

-                      адаптація - універсальна форма взаємодії людини з оточую­чим середовищем, складне соціально зумовлене явище;

-                      процес адаптації першокласників протікає на біологічному, психологічному, соціальному рівнях;

-                      ознаками адаптивних проблем першокласника є стани три­вожності, фрустрації, депресії, нестача впевненості в собі, не­вротичні прояви;

-                     учитель повинен створити психолого-педагогічні умови для успішної адаптації першокласників до шкільного навчання.