3. Діяльність молодшого школяра

магниевый скраб beletage

Навчальна діяльність - провідна для психічного розвитку молод­шого школяра. На початок шкільного навчання дитина володіє окре­мими елементами навчальної діяльності. Наприклад, за вказівкою учителя дитина виконує певні вправи, завдання, але повна структура навчальної діяльності із системою взаємопов'язаних її компонентів формується протягом усього початкового навчання. При оволодінні учнем всіма компонентами навчальної діяльності говорять про са­мостійну навчальну діяльність, яка є необхідною умовою успішного навчання дитини в середній школі. Змістом навчальної діяльності виступають теоретичні знання, характерною відзнакою яких є дедук­тивна будова: від абстрактного (понять, правил, законів, постулатів) до конкретного (прикладів, практичних задач).

У структурі навчальної діяльності прийнято виділяти наступні компоненти (за Д. Б. Ельконіним, В. В. Давидовим).

•                     Мета і головний результат, які в узагальненому вигляді поля­гають у засвоєнні основ наук, що виступають змістом навчаль­ної діяльності (поняття, закони, загальні способи розв'язання задач).

•                     Потреби, що ґрунтуються на необхідності отримання теоре­тичних знань.

•                     Мотиви, що передбачають прагнення до засвоєння способів відтворення теоретичних знань.

•                     Навчальні ситуації (задачі), при розв'язання яких школяр оволодіває загальним способом вирішення цілого класу част­кових задач певного типу (письмо під диктовку, розв'язання арифметичних задач, вироби з паперу).

•                     Навчальні дії та операції, що складаються з навчально-пізна­вальних дій, а також дій контролю й оцінки й спрямовані на розв'язання учбової задачі.

Розглянемо сутність кожного з компонентів навчальної діяльності.

Конкретна навчальна мета ставиться на кожному уроці. На­приклад, засвоїти дію додавання у межах 10, або навчитись виділяти присудок у двоскладовому реченні. Слід зауважити, що мету навчаль­ної діяльності учень повинен усвідомлювати як необхідний кінцевий результат своїх зусиль. Спочатку навчальну мету формулює вчитель, а учень приймає її. Згодом дитина повинна сама ставити навчаль­ну мету. На практиці дитина часто не усвідомлює навчальної мети.

Наприклад, читає параграф підручника, бо вчитель дав завдання, а не для того, щоб засвоїти певний обсяг знань.

Навчальна задача спрямована на засвоєння загальних способів розв'язання задач. Ось приклади навчальних задач: письмо під дик­товку, переписування, письмо по пам'яті. Якщо конкретна задача по­лягає в тому, щоб написати, наприклад, диктант на тему «Весна», то навчальна задача - навчитись писати під диктовку взагалі.

У навчальній ситуації вчитель розкриває мотив її виконання і дає зразок розв'язання задач певного типу, який учні засвоюють у процесі його відтворення і вже потім самостійно використовують для розв'язання конкретно-практичних задач. Сучасний стан методи­ки початкового навчання не завжди передбачає виділення вчителем цього загального способу розв'язання певного класу навчальних за­дач, тому учні засвоюють його стихійно у процесі виконання значної кількості конкретних задач. Наприклад, учні пишуть значну кіль­кість письмових робіт, але як це робити взагалі, вчитель окремо не розкриває. Або вчитель виділяє у словах суфікси і вимагає, щоб учні шляхом наслідування робили те ж. Проте, як це робити взагалі - з будь-яким словом, на основі яких перетворень слова, вчитель не по­яснює. В удосконаленні методик початкового навчання полягає важ­лива задача педагогічної психології.

За допомогою навчальних дій учні засвоюють зразки загальних способів розв'язання задач. Навчальні дії надзвичайно різноманітні, відрізняються залежно від засвоюваного матеріалу. Види навчальних дій ілюструє Таблиця 6.

Дії контролю полягають у співвіднесенні учбових дій з їх зраз­ками. Дитина повинна навчитись контролювати себе. При цьому дії контролю стають самоконтролем. Контроль передбачає виправлення недоліків, усунення помилок.

Види самоконтролю:

а) аналіз готових результатів;

б) контроль процесу виконання;

б) контроль передбачуваних результатів.

Вчитель повинен вчити учнів контролювати себе, використовую­чи такі прийоми: поділ результатів на елементи та їх співвіднесення зі зразками, розкриття типів помилок (пропуск, перестановка, незна­ння правила), виділяє етап обмірковування наступної дії, пояснюючи зміст приказки «Сім раз відмір, один раз - відріж».

За допомогою дій оцінки людина встановлює відповідність резуль­татів засвоєння вимогам навчальної ситуації. Оцінка не передбачає виправлень у вже виконаній задачі, але мотивує учня до кращого ви­конання наступних завдань.

Таблиця 6

Навчальні дії

За об'єктом

За рівнем узагальнення

Предметні

Розумові

Загальні

Окремі

Конкретні

Виконання аплікації, конструю­вання,

Додавання «про себе»

Для всіх на­вчальних предметів

Викорис­товуються в певних завданнях, наявних у різних предметах

викорис­товують- ся при розв'язанні конкрет­них задач

Виклика­ють зміни у предметах, що є опорою розумових дій

Створен­ня нових образів, уяв­лень, засво­єння знань

Відтворення схем, моде­лей, розв'я­зання за формулою, на основі словесних описів

Робота з текстом

Визначен­ня форм дієслова

Оцінка вказує на причини й шляхи подолання недоліків, а не тільки дає кількісну характеристику результатів. На основі оцінки вчитель виставляє бал - кількісне відображення оцінки.

У навчальній діяльності всі навчальні дії тісно взаємопов'язані і утворюють цілісну систему. Зокрема, система навчальних дій на розв'язання навчальної задачі включає наступні дії:

•                     перетворення умов задачі з метою виявлення її суттєвих ком­понентів і відношень (загального способу розв'язання);

•                     моделювання відношення в предметній, графічній, буквеній формі;

•                     перетворення моделі відношення для вивчення його власти­востей;

Види навчальних дій

•                     побудова системи часткових задач, що розв'язуються спосо­бом, відображеним у моделі;

•        контроль за виконанням;

•                    оцінка засвоєння загального способу як результату розв'язання даної навчальної задачі.

У молодших школярів розвивається широка палітра мотивів на­вчальної діяльності. Серед них позитивні і негативні, пізнавальні, соціальні мотиви, мотиви уникнення невдач та ін. Якщо першоклас­ника відзначає узагальнений інтерес до школи, то згодом інтереси диференціюються, наповнюються конкретним змістом. Водночас, до закінчення початкової школи пізнавальний інтерес значно знижу­ється. Протягом усього початкового періоду навчання дуже сильни­ми є соціальні мотиви: схвалення з боку дорослих, досягнення пре­стижних позицій серед ровесників, відповідальність, обов'язок тощо (Л. І. Божович).

Структура навчальної діяльності складається поступово, відпо­відно до того, як учні навчаються її виконувати, виробляючи перші вміння вчитися. Уже наприкінці другого та в третьому класі учні поступово починають самостійно виконувати окремі компоненти на­вчальної діяльності.

Протягом початкового навчання і далі навчальна діяльність вдо­сконалюється за рахунок ускладнення своїх цілей, задач, а також відповідних їм дій. Важливу роль у навчальній діяльності відіграють пізнавальні психічні процеси. Насамперед, мислення, пам'ять, мов­лення. Співвідношення їх між собою залежить від етапу навчання та його змісту при оволодінні такими предметами, як мова, математика, природознавство тощо. Особливості мислення молодшого школяра, що полягають у його опорі на сприймання, пояснюють необхідність використання у навчанні молодших школярів різних видів наочнос­ті: малюнків і схем до задач, макетів, моделей, роздаткового мате­ріалу, таблиць тощо. Крім функції опори, наочність для молодшого школяра слугує джерелом розширення чуттєвого досвіду, необхідно­го для формування теоретичного мислення.

В основі формування навчальної діяльності лежить розгорнуте розкриття дітям головних її компонентів, розглянутих вище. Вчи­тель добивається, щоб учень на кожному уроці усвідомлював мету своєї роботи: чого він повинен навчитись, про що дізнатись при за­своєнні відповідної теми. Ретельно пояснюється навчальна ситуація, аналізуються її компоненти та вимоги до учнів. Учитель повинен довести необхідність пошуку загального способу розв'язання задач, встановити чітку послідовність навчальних дій.

Сприятливо впливає на формування навчальної діяльності вдо­сконалення дій контролю і оцінки, які спираються на поелементний аналіз як самого процесу роботи, так і її результату. Вчитель повинен виробити в учнів звичку перевіряти свої роботи, перевірка має бути окремим етапом виконання навчальних завдань.

Необхідно формувати позитивне ставлення учнів до навчання, в якому вирізняються такі складові: усвідомлення учіння як суспіль­но-корисної діяльності, переживання інтересу до окремих прийомів учіння, інтересу до змісту предмета.

Ознайомлюючи учнів із послідовністю навчальних дій, слід розрізняти серед них предметні й такі, що мають виконуватись у внутрішньому, мисленому плані. При цьому важливо домагатися, аби предметні дії набували внутрішньої форми за належної узагаль­неності, скороченості ,»згорнутості» та усвідомленості. В такому разі учень здатен пояснити та прокоментувати хід своїх розумових пере­творень. Випадки, коли учень усно розв'язує задачу правильно, але не вміє пояснити хід своїх міркувань, свідчать про порушення балан­су між зовнішніми й внутрішніми діями.

У молодших школярів наявні також інші види діяльності. Зміс­том праці молодших школярів виступає переважно самообслуго­вування, забезпечення побутових процесів, виготовлення виробів, елементи сільськогосподарської праці, допомоги по господарству дорослим.

Ігри молодших школярів мають такі різновиди:

•                    рольові, що відбуваються як спільна діяльність з однолітками (діти відтворюють взаємини між людьми, проявляють значну творчість, самостійність);

•                    дидактичні, в яких навчальна задача подається у вигляді ігрової, включає неігрові способи діяльності, засвоєння яких характерне для процесу учіння. Наприклад, гра у рослинне лото вимагає володіння операціями мислення (аналізом, по­рівнянням, конкретизацією), які засвоєні завдяки навчанню, а вдосконалюються на матеріалі дидактичної гри;

•                    рухливі (спортивні) слугують розвиткові психомоторних якос­тей, а також розвиткові довільності, уважності, кмітливості, спритності дитини.

ВИСНОВКИ про діяльність молодшого школяра:

-                      навчальна діяльність - провідна для психічного розвитку мо­лодшого школяра;

-                      основні компоненти структури навчальної діяльності - харак­терні для неї мета, потреби, мотиви, навчальні ситуації, на­вчальні дії та операції;

-                     у молодших школярів розвивається широка палітра мотивів навчальної діяльності з перевагою соціальних;

-                      структура навчальної діяльності складається поступово, від­повідно до того, як учні навчаються її виконувати, виробляю­чи перші вміння вчитися;

-                      протягом початкового навчання і далі навчальна діяльність вдосконалюється за рахунок ускладнення своїх цілей, задач, а також відповідних їм дій;

-          важливими видами діяльності молодшого школяра є праця й гра.