6. Особистість молодшого школяра : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

6. Особистість молодшого школяра

Особистість молодшого школяра відзначається системою влас­тивостей, яких не було у дошкільника. Ці властивості належать до новоутворень особистості молодшого школяра. Ними виступають до­вільність, внутрішній план дій та рефлексія. На їх основі розвиваєть­ся теоретичне мислення, без якого подальше навчання буде утрудне­ним (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін).

Довільність полягає у саморегуляції поведінки відповідно до ви­мог дорослих. Вона забезпечує постановку цілей діяльності, пошук засобів їх досягнення з подоланням перешкод на цьому шляху. До­вільність молодшого школяра найбільшою мірою виявляється у сфе­рі навчання.

Внутрішній план дій дозволяє планувати й продумувати наперед хід виконання діяльності й підбирати все необхідне для цього; усно розв'язувати задачі; давати словесні звіти про виконане. Наприклад, на уроках праці після повідомлення теми вчитель просить учнів роз­класти на парті необхідні матеріали, потім діти прослуховують поря­док наступної роботи і тільки тепер розпочинають виготовлення ви­робу. Такий порядок роботи привчає дітей продумувати наперед усі умови виконання діяльності.

Уміння пояснити свої дії, аргументувати їх, знайти й виправити помилки лежать в основі рефлексії - здатності до об'єктивного аналі­зу власної поведінки відповідно до вимог діяльності.

Розвиток особистості молодшого школяра відбувається у склад­ній системі його взаємин з батьками, вчителем, ровесниками та ін­шими дітьми.

Найавторитетнішою особою для молодшого школяра є вчитель. Тому взаємини з ровесниками опосередковані ставленням вчителя. Найбільшою популярністю у класі користуються відмінники, учні з високою навчальною успішністю і - навпаки (О. В. Киричук). У кла­сі з'являються окремі мікрогрупи, об'єднані взаємними симпатіями. У процесі взаємин ускладнюється моральна поведінка: учень засво­ює систему моральних норм, по-різному будуючи свою поведінку в різних напрямах взаємин. Це свідчить про достатню керованість і контрольованість моральної поведінки молодшого школяра. Дея­кі нові моральні норми молодший школяр розуміє формально, тому вчителю необхідно добиватись, щоб учень не просто знав цю норму, але й користувався нею у відповідних ситуаціях.

Провідні потреби молодшого школяра - пізнавальні.

Самооцінка молодшого школяра включає такі її різновиди: ретро­спективна (об'єктом є поведінка у минулому), актуальна (теперіш­ня поведінка), перспективна (уявлення про можливості). За мірою адекватності самооцінка буває завищеною, адекватною і заниженою. За мірою стабільності - стабільною та нестабільною (А. І. Ліпкіна, А. В. Захарова).

Найчастіше самооцінка молодших школярів відзначається зни­женою стабільністю; вона конкретна, ситуативна, залежить від оці­нок учителя. Рівень домагань формується, насамперед, на основі до­сягнутих успіхів і невдач у попередній діяльності. Стійкий неуспіх у навчанні призводить до втрати дитиною віри у свої сили, впевненос­ті, швидко виникають небажані деформації особистості. Тому вчите­лю початкової школи необхідно працювати над створенням для всіх учнів ситуацій успіху.

Першокласники схильні переоцінювати власні моральні якості й недооцінювати їх у своїх однолітків. Проте з віком вони стають більш самокритичними.

Характер молодшого школяра знаходиться на етапі індивідуаль­ної невизначеності. Так, більшість учнів мають однотипні прояви характеру: життєрадісність, доброзичливість, допитливість та безпо­середність вираження своїх почуттів та ставлень. У негативному варі­анті спостерігається вередливість, імпульсивність, упертість. Більш чітко у поведінці дітей виявляються особливості їхнього темпера­менту, зумовлені властивостями нервової системи.

ВИСНОВКИ про особистість молодшого школяра:

-                      новоутвореннями особистості молодшого школяра виступа­ють довільність, внутрішній план дій та рефлексія;

-                     розвиток особистості молодшого школяра відбувається у складній системі його взаємин з батьками, вчителем, ровесни­ками та іншими дітьми;

-                      провідні потреби молодшого школяра - пізнавальні;

-                     учень засвоює систему моральних норм, по-різному будуючи свою поведінку в різних напрямах взаємин;

-                      самооцінка молодших школярів відзначається зниженою ста­більністю й залежить від оцінок учителя.