3. Самосвідомість - новоутворення особистості підлітка

магниевый скраб beletage

Зміни у самосвідомості становлять основні новоутворення у пси­хіці підлітка, який починає усвідомлювати себе як особистість - чле­на суспільства і учасника міжособистісних відносин. Глибокі зміни в структурі особистості підлітка зумовлюють його особливу чутливість до засвоєння норм, цінностей та способів поведінки, притаманних світу дорослих. Відбувається переорієнтація з норм і цінностей дитя­чого світу на дорослий, вироблення особистісних утворень, які віді­грають вирішальну роль в оволодінні дитиною позицією дорослого (Д. І. Фельдштейн).

Підліток не одразу усвідомлює зміни у своїх переживаннях і пове­дінці як прояви дорослості. До кінця підліткового віку виникає цен­тральне новоутворення у самосвідомості підлітка - почуття дорос­лості, що виявляється в прагненні бути й вважатись дорослим. При цьому почуття дорослості характеризується суперечливістю. Воно не могло б бути достатньо сильним, якщо б підліток був однозначно впевненим у своїй дорослості. Він усвідомлює, що не зовсім ще дорос­лий, в нього є багато дитячих рис. Проте він очікує від оточуючих під­тримки свого прагнення, розуміння своїх складних переживань.

Почуття дорослості не зводиться до бажання наслідувати дорос­лих, хоч це й справді трапляється у поведінці підлітків. Дорослість суб'єктивно пов'язується підлітком не так з наслідуванням, як з вхо­дженням у світ дорослих (Д. І. Фельдштейн). Підліток намагається зайняти місце дорослого в системі реальних стосунків між людьми, тому для нього зовнішні атрибути дорослості (самостійність, неза­лежність, мужність, сміливість, одяг) важливі, передусім, у зв'язку з цією соціальною позицією.

Провідною діяльністю, в якій формується центральне новоутво­рення особистості підлітка, виступає інтимно-особистісне спілкуван­ня. Воно відзначається такими якостями, як позитивна емоційна за­барвленість, довірливість, рівноправність його учасників. Спілкуван­ня такої якості може розгортатись, як у відносинах з дорослими, так і з ровесниками. Проте в реальності дорослий набагато гірше готовий до спілкування такої якості, ніж ровесник. Ось чому спілкування з ро­весниками набуває для підлітка особливої значущості. Там він може повною мірою відчувати себе дорослим - самостійним і незалежним.

Підліток усвідомлює своє право на повагу, самостійність, довіру з боку оточуючих. У нього виникає інтерес до своєї індивідуальності, роздуми про себе. Джерелом інтересу є прагнення відповідати вимо­гам оточуючих, усвідомити свої недоліки, що заважають спілкуван­ню (Н. І. Гуткіна). Тому провідна функція самосвідомості підлітка - соціально-регуляторна.

Розвиток самосвідомості підлітка особливо інтенсивно відбува­ється у процесі спілкування та взаємодії з ровесниками, які виступа­ють об'єктом порівняння і зразком.

Іншим важливим фактором розвитку самосвідомості є навчальна діяльність. Підліток найкраще усвідомлює свої властивості, пов'язані з навчанням, у процесі якого відбувається систематичне оцінювання поведінки й діяльності учня. Часто самооцінка позитивних якостей і рівень домагань підлітка завищені. Такі підлітки схильні до афек- тів - емоційних вибухів, зокрема, коли вчитель ставить йому оцін­ки, нижчі за очікувані. Водночас, учні дуже швидко відгукуються на доброзичливі звертання, на позитивні оцінки вчителя. При пси­хологічно неправильному оцінюванні вчителем діяльності підлітків в останніх виникають недовіра, образливість, підвищена чутливість до будь-яких оцінок. Підлітки гостро потребують доброзичливої і так­товної підтримки з боку дорослих, яка б допомагала втілювати їхні прагнення до самостійності.

Підлітки адекватніше оцінюють інших, ніж себе, орієнтовані на позитивні якості оточуючих. Поступово вони навчаються тонко виді­ляти особистісні риси людини - спочатку зовнішні, а потім внутрішні.

Підлітки перебільшено чутливі до критики з боку ровесників. Найбільш важливі для них висока оцінка і добре ставлення това­ришів, їхнє схвалення. Якщо підліток не впевнений у позитивному ставленні до себе ровесників, то боїться виглядати не «на висоті», у нього виникає несміливість, невпевненість.

Для підліткового віку властиве прагнення до подолання своїх не­доліків, у зв'язку з яким виникає самовиховання, спроби управління власною поведінкою. Підліток приймає рішення виховати у себе пев­ну рису, або позбутись якоїсь з них, проте реалізувати своє рішення йому не завжди вдається, оскільки ще немає розвиненої волі.

Дитячі мрії про майбутнє у підлітка змінюються роздумами про нього з врахуванням своїх можливостей.

ВИСНОВКИ про самосвідомість як новоутворення особистості підлітка:

-                     підліток починає усвідомлювати себе як особистість - члена суспільства і учасника міжособистісних взаємин;

-                     центральне новоутворення у самосвідомості підлітка - почут­тя дорослості, що виявляється в прагненні бути й вважатись дорослим;

-                     провідною діяльністю, в якій формується центральне новоут­ворення особистості підлітка, виступає інтимно-особистісне спілкування;

-                     провідна функція самосвідомості підлітка - соціально-регуля­торна;

-                     для підлітка властиве прагнення до подолання своїх недолі­ків, у зв'язку з яким виникає самовиховання.

4. Взаємини підлітка з оточуючими 4.1. Взаємини підлітка з дорослими

Вступ у життя дорослих підліток розуміє, насамперед, як нові права у відносинах з дорослим. Внаслідок цього у підлітка загострю­ється почуття власної гідності, прагнення до рівноправних стосунків без обмежень самостійності. Підліток добивається, щоб дорослий ви­знав його і поважав.

Характер спілкування з дорослими істотно впливає на особли­вості самооцінки підлітків. Так, лише у 8,3% підлітків, які могли довірливо спілкуватися з батьками, відзначається неадекватна само­оцінка (так чи інакше вони недооцінюють себе). При домінуванні ж регламентованого спілкування неадекватна самооцінка мала місце у 87,9 % випадків. Стійка самооцінка формується у 79,1 % підлітків, якщо у них є можливості для довірливого спілкування, і лише у 25 % при регламентованому спілкуванні (Г. С. Абрамова).

Перехід до нового типу взаємин складний, як для підлітка, так і для дорослого. Його гальмують такі моменти:

•        підліток, як і раніше, залишається учнем;

•        цілковита його матеріальна залежність;

•                    звичка дорослих контролювати поведінку дитини і страх пе­ред самостійністю підлітка;

•                    прояви у підлітка дитячих рис, відсутність справжньої само­стійності.

Незважаючи на перелічені труднощі, саме дорослий повинен ста­ти ініціатором змін у відносинах з підлітком. При відсутності таких змін дитина або залишиться непідготовленою до дорослого життя і страждатиме у майбутньому інфантилізмом, або виникатимуть бурх­ливі міжособистісні конфлікти дорослих і підлітка.

Отже, основною причиною міжособистісних конфліктів за учас­тю підлітка є суперечність між ставленням дорослого до підлітка як до дитини і уявленням підлітка про міру власної дорослості. Протест дитини виникає у формі неслухняності, грубості, впертості, агре­сивності. Ці ж прояви були присутні й у попередніх вікових кризах. Проте у підлітковому віці вони мають особливо яскравий, глибокий характер, оскільки можливості підлітка в діяльності й поведінці роз­ширюються. При неадекватному реагуванні дорослих на конфлікт з підлітком він стає відчуженим, безконтрольним, некерованим, від­мовляється від спілкування.

Подолання конфлікту лежить через знаходження тієї міри само­стійності підлітка, яка відповідала б його можливостям, суспільним вимогам до нього і дозволяла б дорослому впливати на нього. Реко­мендується організація змістовної співпраці дорослого і підлітка з властивими для неї взаєморозумінням, взаємоповагою, взаємодопо­могою.

4.2. Взаємини підлітка з ровесниками

Спілкування з ровесниками - особлива і окрема сфера життя під­літка, надзвичайно важлива для нього. Ці відносини будуються на принципах рівності, справедливості й тому забезпечують оптималь­ні умови для зміцнення почуття дорослості у підлітка. Основою для спілкування виступає спільність потреб, цінностей, прагнень, інтер­есів, переживань.

Суб'єктивне значення для підлітка сфери спілкування з одноліт­ками серйозно відрізняється від її оцінки дорослими, особливо вчите­лями (С. К. Масгутова). Самі підлітки вважають свої переживання з цього приводу найбільш типовими й значущими, тоді як вчителі ду­мають, що підлітків найбільше хвилюють стосунки з ними, а батьки приписують таке ж значення взаєминам у сім'ї.

Внаслідок різної суб'єктивної цінності провідних сфер взаємин підлітка для нього самого і для дорослих між ними часто трапляють­ся суперечки. Зокрема, підліток може знайти компанію одноліток, через яку він не слухається батьків, вчителів.

Підлітки вбачають у спілкуванні з ровесниками сферу особистого життя, де кожен діє самостійно і відповідає за свої вчинки. Найваж­ливіша потреба підлітка - прагнення до спільної діяльності з ровесни­ками й бажання бути визнаним, прийнятим товаришем. Слід мати на увазі й ту обставину, що для підлітків важливо не просто бути разом з однолітками, вони прагнуть зайняти в їх середовищі те становище, яке б відповідало їхнім домаганням. Для одних це бажання бути лі­дером, для інших - користуватись авторитетом у якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга.

Сказане пояснює, з одного боку, підвищений конформізм підлі­тків щодо компаній однолітків і, з другого - їхню недисциплінова­ність і навіть правопорушення через невміння домогтися бажаного становища в таких компаніях.

Мотиви спілкування з товаришами проходять певні стадії розвитку:

5  клас - домінує недиференційоване бажання бути серед одноліт­ків, гратися з ними, щось разом робити;

6  клас - основним стає прагнення підлітка зайняти певний статус у колективі;

7-8 клас - виникає потреба підлітка в автономії в групі однолітків та пошук визнання цінності власної особистості в їхніх очах.

Дослідження свідчать, що саме фрустрація потреби бути значу­щим серед товаришів у багатьох підлітків спричинює найважчі нега­тивні переживання (С. К. Масгутова), призводить до появи девіантної поведінки.

Конфлікти з ровесниками підліток сприймає дуже болісно, шукає друзів за межами школи, серед випадкових знайомих. Прагнучи за­воювати визнання, демонструє свою індивідуальність, але не завжди вдало і прийнятно. Найбільше підлітки цінують такі якості один од­ного, як товариськість, кмітливість і знання, сміливість, самоволо- діння.

Популярність підлітка у класі забезпечується:

•        наявністю позитивних якостей, які клас цінує;

•        ціннісною єдністю підлітка і класу;

•        адекватною або ледь зниженою самооцінкою.

Статус підлітка у класі змінюється порівняно із молодшим школя­рем. Учні, які раніше були популярними на підставі рівня успішності й поведінки, тепер перестають бути такими. Учні, які користувались авторитетом серед однокласників, втрачають його, якщо діють з по­зиції наказів, зверхньо.

У процесі спілкування з однолітками у підлітка активно форму­ються моральні норми, характерні для відносин між дорослими - на основі «кодексу товариськості», де високо цінуються повага, рів­ність, відданість, чесність і засуджуються недотримання домовленос­тей, відмова у допомозі, егоїзм, жадібність, прагнення до переваги, приниження інших, відсутність власної думки, невміння постояти за себе. Розвивається вміння підлітків орієнтуватись на вимоги товари­шів, здатність до взаєморозуміння.

Особливого значення набуває дружба. Підлітки прагнуть дру­жити з тими, хто користується повагою, авторитетом, вирізняється своєю індивідуальністю (знаннями, сміливістю, дорослим виглядом і манерами, самостійністю тощо).

Відбувається пошук друга. Спочатку коло претендентів на звання друга досить широке, суперечливе, строкате і нестійке. Для здійснен­ня вибору важливими факторами є спільність захоплень, зближення інтересів, взаєморозуміння. Дружба впливає на розвиток особистості підлітка, виконуючи такі функції:

•        виступає джерелом виникнення нових інтересів;

•                    розвиток самооцінки і самовдосконалення на основі того, що товариш слугує зразком;

•        забезпечує досвід взаєморозуміння і взаємопідтримки;

•                    можливість висловлення своїх думок, мрій, планів і порівнян­ня їх з товаришами;

•                    формування переконань у дискусіях та в обговореннях;

•                    формування рефлексивного ставлення до взаємин;

•                    формування ідеалу дружби;

•                    пізнання внутрішнього світу свого та інших людей;

•                    набуття вмінь впливати на поведінку іншого;

•                    оволодіння практикою особистих взаємин.

Окремо слід зупинитись на розвитку взаємин між хлопчиками і дівчатками.

У 5-6 класах позначається нерівномірність розвитку хлопчиків і дівчаток. Виникає інтерес до протилежної статі й до власної зовніш­ності. У хлопців інтерес до дівчат проявляється у зачіпанні дівчат, глузуванні. Тобто інтерес поєднується з відчуженістю.

У 6-7 класах підлітки обговорюють питання «хто кому подобаєть­ся», характерні обмін «новинами» особистого змісту, довірливі роз­мови з друзями.

У 7-8 класах виникають різностатеві мікрогрупи, дружба дівчат і хлопців. Характерні страждання від байдужості однолітка проти­лежної статі, який викликав інтерес, подобається; страх перед відмо­вою того, хто подобається. Хлопці й дівчата влаштовують побачення, спільно проводять дозвілля.

У різностатевих відносинах формується спостережливість, увага до внутрішнього світу людини, проникливість, бажання бути кращим.

Таким чином, у підлітковому віці спілкування з ровесниками має величезне значення для формування особистості.

ВИСНОВКИ про взаємини підлітка з оточуючими:

-                     у взаєминах із дорослими у підлітка загострюється почуття власної гідності, прагнення до рівноправних стосунків;

-                     дорослий повинен стати ініціатором змін у взаєминах із під­літком;

-                      основною причиною міжособистісних конфліктів є супереч­ність між ставленням дорослого до підлітка як до дитини і уяв­ленням підлітка про міру власної дорослості;

-                      подолання конфлікту лежить через знаходження тієї міри самостійності підлітка, яка відповідала б його можливостям, суспільним вимогам до нього і дозволяла б дорослому вплива­ти на нього;

-                      спілкування з ровесниками - особлива і окрема сфера життя підлітка, надзвичайно важлива для розвитку його особистості;

-                      найважливіша потреба підлітка - прагнення до спільної ді­яльності з ровесниками й бажання бути визнаним, прийнятим товаришем.