2. Система спілкування і взаємин у старшокласників : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

2. Система спілкування і взаємин у старшокласників

У взаєминах з батьками зберігається прагнення старшокласників до рівності й автономії, що проявляється на таких рівнях:

•                     поведінковому - прийняття самостійних рішень щодо особис­то важливих питань (вибір друзів, проведення дозвілля, підбір одягу);

•                     емоційна - наявність власних уподобань, незалежних від бать­ків;

•                     моральна і ціннісна - наявність власних поглядів та оцінок (І. С. Кон).

Емоційна автономія супроводжується значними труднощами у спілкуванні, якщо батьки несерйозно сприймають нові переживан­ня і бажання своїх дітей: часто глузують або засуджують їх дії чи зо­внішність; критикують їх захоплення, друзів, зловживають заборо­нами. Внаслідок допущених дорослими помилок у старшокласника виникає відчуженість, замкненість, таємниці тощо.

Морально-ціннісна автономія демонструється, як правило, у зо­внішніх аспектах: слідування моді, екстравагантна поведінка, спосо­би проведення дозвілля. У принципових питаннях подальшого жит­тєвого самовизначення (вибір професії) старшокласники більшою мі­рою покладаються на батьків.

Взаємини з ровесниками. Відчуття самотності, переживання власної непотрібності, зумовлені віковими суперечностями станов­лення особистості, викликають у молодих людей нестримне прагнен­ня до об'єднання і спілкування з однолітками, у товаристві яких вони сподіваються знайти такі гостро потрібні їм емоційне тепло, розумін­ня, визнання власної значущості тощо.

Найважливіше для старшокласника - бути прийнятим, заслужи­ти схвалення, мати престиж серед одноліток. Соціометрія виявляє більш-менш постійні (протягом років) групи популярних і пасивних учнів у класі. Популярність ґрунтується на різних підставах, залеж­но від групових цінностей і рівня розвитку учнівського колективу. Такими підставами можуть бути і педагогічно небажані якості учня: недисциплінованість, зухвалість, агресивність. Низький статус у гру­пі, як правило, корелює з високим рівнем особистісної тривожності.

Коло спілкування старшокласників відзначається, як розширен­ням його сфери, так і поглибленням взаємин (І. С. Кон, В. О. Лосєн- ков).

Розширення сфери спілкування виявляється у наступному. Збіль­шується тривалість спілкування з товаришами (3-4 години в будні, 7-9 годин у вихідні та святкові дні). Зростає кількість референтних соціальних груп, до яких входить підліток (клас, спортивна команда, компанія друзів за місцем проживання). Вимоги цих груп різноспря- мовані й суперечливі, що ставить молоду людину перед необхідністю вибору. Ставлення старшокласників до ровесників вкрай некритич­не, процвітає наслідування і конформізм. Виникають юнацькі нефор­мальні об'єднання, що прагнуть функціонувати за межами контролю і опіки з боку батьків і педагогів. Ці об'єднання змішані за віком і со­ціальним статусом їх учасників. Вони мають значний вплив на стар­шокласників і можуть негативно позначатись на їх подальшій долі, слугуючи осередками початкового алкоголізму, наркоманії, ігрома- нії тощо. У деяких випадках такі групи коять протиправні дії і навіть носять кримінальний характер.

У неформальних об'єднаннях суттєво інша соціометрична струк­тура, ніж у шкільному класі. Учні, непопулярні серед однокласни­ків, можуть займати тут високий статус, або навіть бути лідерами. З іншого боку, неформальні юнацькі об'єднання на завжди мають антисоціальний характер, але залишаються при цьому замкненими утвореннями, які зберігають у таємниці від близьких дорослих своє «внутрішнє» життя з його нормами і цінностями. Це дає підставу го­ворити про наявність юнацької субкультури.

Поглиблення взаємин з оточуючими виражається у диференційо­ваності манери спілкування з різними людьми та групами, у вибірко­вості та вимогливості стосовно близьких друзів.

Високої вибірковості взаємини старшокласників набувають у друж­бі. Юнацька дружба більш стійка і глибока, ніж підліткова. Вона ви­магає від друзів глибоко довірливих (інтимних) стосунків, емоційного тепла, відвертості, відданості. Юнак прагне розкрити себе перед іншими і найкраще це вдається у спілкуванні з другом, який розуміє з півслова. Тому для оточуючих, які спостерігають за розмовою двох друзів, вона може здаватись пустопорожньою і беззмістовною розмовою, а насправді високоцінною для самих старшокласників. Разом із прагненням до до­вірливих контактів між друзями, у старшокласника виразно проявля­ється неуважність до переживань іншого, сконцентрованість на власних проблемах, що призводить до незадоволеності дружніми контактами, виникнення почуття відсутності взаєморозуміння.

З'являється потреба у коханні - спочатку в дівчат, - духовність якого бере початок у дружбі й любові до близьких (до батьків, сестер). Виникають серйозні захоплення, багато хто розпочинає статеве жит­тя. Кохання у цьому віці оповите мріями та романтикою, мало орі­єнтоване на реальні особистісні риси один одного. Кохання і дружба, з одного боку, вимагають розвиненої самосвідомості їх суб'єктів, а з іншого, сприяють розвитку рефлексивних механізмів особистості.

ВИСНОВКИ про систему спілкування і взаємин у старшокласників:

-                     у взаєминах з батьками зберігається прагнення старшоклас­ників до рівності й автономії;

-                     у товаристві ровесників юнацтво задовольняє гострі потреби в емоційному теплі, розумінні, визнанні власної значущості;

-                     коло спілкування старшокласників відзначається, як розши­ренням його сфери, так і поглибленням взаємин;

-                     виникають юнацькі неформальні об'єднання, що прагнуть функціонувати за межами контролю й опіки з боку батьків та педагогів і створюють юнацьку субкультуру;

-         юнацька дружба більш стійка і глибока, ніж підліткова;

-                     з'являється потреба у коханні, яке у цьому віці оповите мрі­ями та романтикою, мало орієнтоване на реальні особистісні риси один одного.