4. Психічний розвиток дитини раннього віку : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

4. Психічний розвиток дитини раннього віку

Ранній вік знаменується появою фундаментальних життєвих над­бань: ходіння, предметної діяльності, мовлення. Завдяки вільному пересуванню дитина вступає в епоху самостійної взаємодії із зовніш­нім світом. Розвивається орієнтування у просторі, зростають пізна­вальні можливості.

Досягнення малюка в оволодінні предметами до кінця першого року життя набувають у ранньому віці особливого розквіту. Спіл­кування дитини з дорослим відбувається як їх спільна діяльність, стосунки між ними опосередковані предметом, предметними діями. (Д. Б. Ельконін, Л. Ф. Обухова). У процесі такого спілкування відбу­вається активне засвоєння малюком соціально вироблених способів використання предметів.

Перші предмети, якими оволодіває дитина, крім іграшок, - побу­тові у їх функціональному призначенні, що породжує предметні дії, а не маніпуляції як на 1-му році життя. Фізичні властивості предметів прямо не вказують на те, як їх треба вживати. Носієм соціально ви­роблених способів використання предметів виступає дорослий. Ди­тина перебуває у суперечливій ситуації: вона прагне сама виконати дію, але не може цього зробити без зразка дорослого. Подолання цієї суперечності призводить до того, що виникає ситуативно-ділове спіл­кування як засіб здійснення предметної діяльності, у ході якої дити­на оволодіває призначенням предметів, вчиться діяти з ними так, як прийнято в суспільстві.

Соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку зумовлена спілкуванням з дорослим як формою організації предметної діяль­ності малюка. Спілкування з дорослим відбувається з приводу пред­метних дій за допомогою мовлення, знижується його емоційність. Інтенсивно розвивається мовлення, витісняючи жести і лепет. Така форма спілкування - ситуативно-ділова. Ділові якості дорослого ста­ють головним мотивом спілкування. У 2,5 роки дитина у грі наслідує дорослого, у неї розвивається символічна дія (використання замінни­ків). Здатність наслідувати лежить в основі інтелектуального та мото­рного розвитку дитини. Наслідування включає два компоненти: ко­піювання і відбір певних зразків для наслідування. Згодом виникає відстрочене наслідування за пам'яттю. Діти наслідують дії, якими ще не оволоділи, і це сприяє їх засвоєнню.

На думку Д. Б. Ельконіна, предметна дія дитини розвивається в двох напрямах. По-перше, це перехід від спільного з дорослим ви­конання до самостійного, що призводить до виділення дорослого як зразка дії, з яким малюк починає себе порівнювати. По-друге, роз­виток засобів і способів орієнтації самої дитини в умовах здійснення предметної дії.

Друга лінія призводить до оволодіння способом використання предмету, до узагальнення способу і виникнення ігрової дії, яка цей спосіб зображає. В результаті у дитини виникає предметне ставлення до дійсності, яку вона розуміє як сукупність предметів з певним при­значенням і функціями.

До кінця 1-го року виникає впізнавання (на основі нерозривно­го зв'язку пам'яті і сприймання), передбачення, здатність до за­міщення.

Предметно-маніпулятивна гра має дві форми: гра - дослідження, гра - конструювання.

Взаємодія з ровесником розвивається за такими етапами:

1   етап - ставлення до ровесника як до об'єкту (торкаються паль­цями очей іншого малюка);

2               етап - 18-20 міс. - гра «поряд, але не разом».

Взаємодія з ровесником сприяє розвитку самосвідомості, що має наступні прояви:

-                      з 2-х р. малюк коментує власні дії (егоцентричне мовлення), називає себе у 3-й особі;

-                      з 1 р. - впізнає себе у дзеркалі;

-                     усвідомлює себе як особистість (новоутворення «Я», поява за­йменника «я»);

-                      з 2 р. - діти порівнюють себе з іншими, зароджується само­оцінка, прагнення відповідати вимогам дорослого.

У процесі спілкування з оточуючими дитина вчиться розуміти іншу людину. З 1,5 р. виникає прагнення втішити засмучену людину, емоційний відгук на її переживання.

До кінця раннього віку руйнуються попередні стосунки дитина- дорослий, перебудовується соціальна ситуація розвитку.

Дитина починає усвідомлювати певний рівень своєї компетентнос­ті в діяльності, успіх в оволодінні предметами, наслідуванні доросло­го і стає ініціатором зміни відносин з дорослим, спрямованої на роз­ширення самостійності. Тепер входження у доросле життя пов'язане із сюжетно-рольовою грою, де дитина переживає себе дорослою.

При блокуванні дорослим прагнень дитини до самостійності ви­никає криза трьох років, вперше описана Ельзою Келер у роботі «Про особистість трирічної дитини». Симптоми кризи 3-х років:

1)               негативізм - відмова виконувати вимоги;

2)  впертість - малюк наполягає на своєму рішенні, привертає ува­гу дорослого до необхідності поважати його думку;

3)               непокірність - протест проти звичного порядку в домі;

4)               відсторонення від дорослого - «Я сам»;

5)               знецінення дорослих;

6)               протест.

ВИСНОВКИ про досягнення раннього дитинства у психічному розвитку:

-                      на основі фізичного розвитку значно розширюється самостій­ність дитини, що призводить до усвідомлення нею себе як ді­яча («Я сам»);

-                      провідною діяльністю дитини раннього віку виступає пред- метно-маніпулятивна діяльність, що має ігрове забарвлення;

-                     предметно-маніпулятивна діяльність здійснюється на основі предметних дій, що розвиваються у малюка з маніпуляцій;

-                     розвивається ситуативно-ділова форма спілкування з дорос­лими, зароджується спілкування з однолітками, виникають передумови ігрової і продуктивної діяльності;

-                     пізнавальні процеси тісно взаємопов'язані; провідним з них виступає наочне сприйняття, на основі якого розвивається впізнавання, освоюються наочні форми мислення (наочно-ді­єве і наочно-образне), виникає уява, дитина переходить до ак­тивного мовлення;