5. Психічний розвиток дитини від 3 до 7 років : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

5. Психічний розвиток дитини від 3 до 7 років

Успіхи дитини в оволодінні предметами грунтуються на основі наслідування зразків дорослих. Прагнення дитини до наслідування набуває генералізованого характеру, переноситься з конкретних спо­собів дій на всю поведінку дорослого, на його взаємини з оточуючи­ми. Відкривши для себе у ранньому віці «світ предметів» дитина до­шкільного віку переходить до «відкриття світу людей».

На перший план для дитини виступають соціальні взаємовідно­сини, спілкування між людьми, їхні суспільні функції: моя мама вчителька, а моя - лікар тощо. Якщо у ранньому віці у спілкуванні з дорослим головною ланкою був предмет, то тепер він відступає на другий план, слугуючи засобом входження дитини у світ людських взаємин. Прагнення дошкільника стати дорослим, наслідувати його соціальні функції не може мати реального втілення, тому виникає сю­жетно-рольова гра - провідна діяльність дошкільного віку. Головним змістом сюжетно-рольової гри виступає моделювання міжособистіс- них взаємовідносин дорослих людей. У предметно-маніпулятивних іграх діти моделюють взаємозв'язки між предметами за допомогою замінників реальних предметів.

Прагнення до наслідування дорослих реалізується й за допомогою інших видів діяльності, що активно формуються у дошкільника: про­дуктивної, образотворчої, трудової. У цих видах діяльності дитина, як і у сюжетно-рольовій грі, прагне охопити дійсність у її цілісності, у взаємозв'язках між її складовими, що стає можливим на основі до­статнього інтелектуального розвитку. Діяльність дошкільника від­значається знаково-символічним характером.

Наприклад, малюнок є своєрідним неконвенціональним (таким що зберігає подібність з предметом) знаком зображуваного об'єкту або ситуації.

Дитина освоює широке коло видів діяльності - ігрову, трудову, продуктивну, побутову. Формується як їх технічна сторона, так і мо­тиваційно-цільова. Входження дитини у світ дорослих у різних видах діяльності відбувається по-різному.

Сюжетно-рольова гра виступає для дошкільників школою між- особистісних взаємин. У продуктивних видах діяльності дитина ви­ступає як справжній творець, засвоюючи одну з характерних люд­ських ролей. У діяльності самообслуговування по забезпеченню свого побуту, у трудовій діяльності дитина досягає реальних результатів, схвалюваних дорослим, засвоює гігієнічні навички, трудові дії, важ­ливість яких зберігається протягом всього життя: мити руки, одяга­тись, пришити гудзик, прибрати у кімнаті тощо.

Допомагаючи дорослому, дошкільник стає безпосереднім його партнером, співробітником, колегою. Результати праці дошкільни­ка, схвалювані дорослим. викликають у нього гордість, переживання своєї значущості.

Головним підсумком розвитку всіх видів діяльності, з одного боку, виступає оволодіння моделюванням як центральною розумо­вою здатністю (Л. А. Венгер), з другого боку, формування довільної поведінки (О. М. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін).

Прагнення дитини увійти у світ дорослих зумовлює значні змі­ни у формах його спілкування. Змістовність його помітно зростає, чому сприяє оволодіння мовленням, знижується його ситуатив- ність, з'являються теми «філософського» рівня. На першому етапі у 3-4 роки формується позаситуативно-пізнавальна форма спілкуван­ня дорослого й дитини, змістом якого виступає обговорення пізна­вальних проблем, задовольняється інтерес дитини до оточуючого. У 5-7 років спілкування дошкільника з дорослим носить позаситу- ативно-особистісний характер, обговорюються проблеми людських взаємин, моралі. Інтенсивно розвиваються форми і зміст спілкування з однолітками, що виступає необхідною умовою організації та про­ведення сюжетно-рольових ігор. У ході спілкування з ровесниками у психіці та особистості дошкільника виникають такі риси, як повага до думки інших, здатність бути партнером, узгодити різні позиції, об­грунтувати, заперечити тощо.

На основі досягнень дитини у розвитку пізнавальних процесів, їх інтелектуалізації, інтеграції та диференціації, набуття ними довіль­ного та свідомого характеру знання дитини значно розширюються, систематизуються, набувають особистісного змісту. Це дає підстави говорити про закладання у дошкільника основ світогляду. Важливи­ми новоутвореннями особистості виступають перші моральні інстан­ції, супідрядність мотивів (Л. І. Божович, О. М. Леонтьєв), формуєть­ся диференційована самооцінка і особистісна свідомість.

Протягом дошкільного віку дитина проникає у сутність людської діяльності, переходить від її зовнішніх ознак та атрибутів до глибин­ного смислу й значення. Центральне новоутворення особистості до­шкільника полягає у тому, що відбувається перебудова внутрішньої позиції дошкільника, яка підготовлює його до вступу в школу, до ово­лодіння новим видом діяльності - учінням. Поступово дошкільник все більше розуміє, що гра - це лише імітація дорослого життя, зрос­тає незадоволеність своєю позицією. Характерно, що дитина в 3 роки говорить «я велика», а до 7 років починає вважати себе маленькою. Зростання інтелектуального рівня призводить до реальної оцінки дитиною своїх можливостей і розуміння необхідності навчання для справжнього входження у доросле життя. Дитина спостерігає, що до­рослий більш поважно й серйозно ставиться до діяльності учіння, а тому прагне оволодіти цією діяльністю.

ВИСНОВКИ про досягнення у психічному розвитку дошкільника:

-                      потреба дошкільника увійти у світ дорослих, що виникає на­прикінці раннього віку, зумовлює засвоєння ним позаситу- ативно-пізнавальної та позаситуативно-особистісної форм спілкування з дорослим, а також оволодіння широким колом видів діяльності - сюжетно-рольовою грою продуктивною, трудовою, побутовою;

-                      види діяльності дошкільника мають моделюючий характер і відбуваються у системі дитина-предмет-дорослий, що реалізо­вується по-різному залежно від виду діяльності;

-                      пізнавальні процеси набувають довільного характеру, інте­лектуалізуються;

-                      важливими новоутвореннями особистості виступають мораль­ні інстанції, супідрядність мотивів, диференційована само­оцінка, усвідомлення своєї особистості;

-                      центральним новоутворенням особистості дошкільника висту­пає нова внутрішня позиція, новий рівень усвідомлення свого місця в системі суспільних відносин, які породжують готов­ність дитини до суспільно значущої діяльності учіння.