4. Характеристика ігор з правилами

Ігри з правилами на противагу творчим іноді називають закрити­ми, оскільки можливості дошкільника модифікувати такі ігри обме­жені. Більшість з цих ігор розробляється дорослими, які організову­ють відповідну діяльність дітей.

Рухливі ігри дошкільників часто називають «школою довільно­сті». Вони приваблюють дітей своїм динамізмом, можливістю фізич­ної активності, водночас справляють важливий вплив на розвиток їх психіки й особистості. Рухливі ігри належать до групи ігор за пра­вилами, їх компонентами виступають ігрові дії, певне обладнання (м'яч, обруч, прапорець тощо), ролі й сюжет. З такими іграми дітей знайомлять дорослі. Згодом діти, добре засвоївши правила, за влас­ною ініціативою розігрують їх. Правила становлять важливу умову проведення рухливих ігор, завдяки якій від дитини вимагається від­повідна регуляція своєї поведінки. Набуття навичок саморегуляції стає основою для розвитку в дитини довільності як риси її особистос­ті. Наприклад, у грі «Вовк та козенята» потрібно уважно стежити за поведінкою та намірами «вовка», а хто цього не вміє - потрапить у його лапи.

Рухливі ігри справляють розвивальний вплив і на інші сторони психіки й особистості дитини. У їх процесі формуються важливі ін­телектуальні якості: спостережливість, уважність, уява, пам'ять. Зниження уважності веде до програшу. Дитина повинна наперед уяв­ляти дії партнерів у грі, щоб вчасно «сховатись», «завмерти» тощо. Протягом гри потрібно пам'ятати її правила. У рухливих іграх від­бувається спільна гра дітей, завдяки чому виникають мотиви змаган­ня, суперництва, прагнення до кращих результатів. Діти навчаються грати у команді, тобто враховувати дії своїх товаришів, їхні успіхи та помилки, допомагати їм, радіти їхньому успіху, переживати гордість за досягнуті результати.

Дидактичні (навчальні) ігри дозволяють наблизити процес на­вчання до вікових особливостей дошкільника. В них тісно переплі­таються ігрова та навчальна цілі, поєднується ігрова й пізнавальна мотивація. Дитина переживає інтерес та задоволення у процесі таких ігор. Так, як і навчання, дидактична гра дозволяє збагатити знання дітей та закріпити їх у ході виконання різноманітних ігрових за­вдань. Ініціатива у таких іграх спочатку належить дорослому, який розробляє правила, забезпечує ігровий матеріал, залучає дітей до гри. Розігрування дидактичних ігор дітьми під керівництвом дорослого виступає водночас як особлива форма взаємодії дорослого й дитини, що має провідне значення у розумовому вихованні дошкільників. Дидактичні ігри виступають, насамперед, «школою розуму», розви­ваючи інтелектуальні процеси дошкільників: здатність розрізняти, об'єднувати, групувати, спостерігати тощо.

У дидактичний іграх також присутні сюжет і роль, проте тут вони мають другорядне значення, виступають як необов'язкові компонен­ти. На перший план виходять дидактична й ігрова задачі, правила, ігрові дії на основі виконання певних розумових операцій (аналізу, синтезу, порівняння, аналогії), результат й дидактично-ігровий ма­теріал.

Для дорослого, який організовує дидактичну гру, головною ме­тою виступає - навчальна. Для дитини вона приховується за ігро­вою. Її приваблює можливість погратись, отримати задоволення при виконанні певних завдань, що входять у зміст гри. Водночас з віком діти починають розуміти навчальний ефект таких ігор, їх позиція у грі набуває нового нюансу у зв'язку із прагненням стати школярем, навчатись. Чим виразніше у дидактичній грі для дошкільника висту­пає ігрова її сторона і чим більший навчальний ефект вона забезпе­чує, тим більше ця гра відповідає віковим особливостям дитини й тим краще сприяє навчанню.

Як і кожна гра, дидактична містить уявну ситуацію. Оволодіння уявною ситуацією дидактичної гри вимагає від дошкільника певних розумових зусиль, пов'язаних з вимогою відгадати, пригадати, уяви­ти, доповнити, забрати зайве тощо.

Правила дидактичної гри становлять її провідний елемент, вони чітко пояснюються дитині перед початком гри, а також нагадуються у процесі її виконання. Відхід від правил гри робить її або нецікавою, або перетворює на інші різновиди ігор. Наприклад, гра у «Рослинне лото», передбачає використання такого ігрового матеріалу, як спеці­альні картки, розділені навпіл, кожна половина містить зображення різних рослин. Діти повинні скласти лото, приєднуючи картки поло­винками із зображенням однакових рослин. Обумовлюються вимоги до переможця; діти наперед знають - переможе той, хто при скла­данні припуститься найменшої кількості помилок. Для виконання правил гри діти повинні порівнювати зображення рослин між собою, шукати в них спільне й відмінне.

Як зазначає Г.А.Урунтаєва [153, с. 80], існують умови, що забез­печують дотримання правил у дидактичній грі, а саме:

-                     колективна організація діяльності, гравці погоджують свої дії й контролюють виконання правил однолітками;

-                     створення різновікових об'єднань, коли старші діти переда­ють свій ігровий досвід молодшим і виконують роль навчаю­чого.

Сьогодні з'явились дидактичні ігри на основі комп'ютерних про­грам.

Серед комп'ютерних ігор вирізняють дидактичні, реактивні розва­жальні ігри, ігри-змагання. Всі вони, на думку В. В. Безмєнової, станов­лять групу закритих комп'ютерних ігор, де всі компоненти закріплені досить жорстко. У відкритих, чи креативних іграх, вирізняються ком­поненти, які дитина визначає сама. Це, передовсім, ціль гри. Відкрита гра дозволяє відтворювати й розвивати образ світу дитини, спонукає ді­тей до спілкування, в ній виробляється висока самооцінка, рефлексивні вміння. Завдяки комп'ютеру дитина має можливість бачити продукт своєї уяви у грі, відновити процес створення гри (І. О. Івакіна).

У закритих іграх дитина активно діє сам на сам з комп'ютером, її діяльність носить репродуктивний характер, вона відсторонюєть­ся від оточуючих, бо сама гра вимагає від неї високого зосереджен­ня. Такі закриті ігри ставлять перед дошкільником низку ієрархічно ускладнюваних задач, розв'язання яких забезпечує засвоєння різно­манітних знань та правил управління комп'ютером, сприяє розвитку мислення, уваги, пам'яті та ін., збагачує пізнавальний досвід дитини шляхом неодноразових вправ з чітко фіксованим результатом.

Особливостями використання комп'ютерних ігор для дітей є на­ступні положення (Є. В. Зворигіна, Л. А. Яворончук) [52, с. 54]:

-                      Комп'ютерні ігри - засіб виховання, навчання, діагностики й психічного розвитку дітей, ефективний засіб, формування й корекції ігрової діяльності;

-                      Комп'ютерні ігри поряд з традиційними іграми включаються у педагогічний процес дитячого садка;

-                     У комп'ютерних іграх пропонуються ті елементи знань, які у звичайних умовах звичайними засобами важко або й немож­ливо зрозуміти й засвоїти;

-                      Комп'ютерні ігри вимагають особливої організації, можуть поєднуватись із самостійними творчими іграми, бути складо­вою частиною занять.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку ігор з правилами в до­шкільному віці:

-                     рухливі ігри виступають «школою довільності», формують ру­хові (моторні) якості, а також позитивно впливають і на інші сторони психічного розвитку дитини (організаторські та кому­нікативні вміння, пізнавальні процеси, соціальні емоції);

-                     дидактична гра організовується і створюється дорослим спеці­ально у навчальних цілях, при цьому навчання відбувається на основі взаємозв'язку ігрової й дидактичної задач;

-                     дидактична гра слугує засобом формування розумової діяль­ності дитини;

-                      новий різновид ігор дошкільників - комп'ютерні, які бувають відкритими й закритими, вони відкривають нові можливості у розвитку дошкільника.