4.Організація сюжетно-рольової гри. Іграшки : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

4.Організація сюжетно-рольової гри. Іграшки

Організація сюжетно-рольової гри дошкільника передбачає вра­хування часу та місця її проведення, тривалості, неухильного дотри­мання правил техніки безпеки та гігієни.

Найкращий час для сюжетно-рольової гри у дитячому садочку припадає на ранкові години, час прогулянки або після сну. Трива­лість гри в середньому 20-40 хвилин. У 3-4 р. цей період заповнюєть­ся кількома уривчастими іграми, старші діти розгортають 1-2 сюже­ти. Місце для гри слід обирати таке, щоб діти могли розташувати там іграшки, будівлі, конструкції. Найкраще для цього підходять спеці­ально обладнанні ігрові майданчики, кімнати. Попередньо дорослий підбирає відповідний матеріал, передбачивши можливість викорис­тання замінників.

З перших днів життя дитина знайомиться з іграшкою. К. Вайле та Є. А. Аркін запропонували наступну класифікацію іграшок: 1) зву­кові (сенсорні) - брязкальця, дзвіночки, барабани, дитячі гармошки тощо; 2) моторні (рухливі) - м'яч, дзига, більбоке і т. ін.; 3) зброя; 4) образні іграшки - ляльки, іграшкові тварини. До цієї класифіка­ції В. В. Бабаєва пропонує додати іграшки з природного матеріалу та іграшки-саморобки [52, с. 40].

Першими іграшками дитини виступають, насамперед, сенсор­ні іграшки. Немовля любить штовхати ручками фіксовані та вод­ночас рухливі (типу маятника) брязкальця. Коли розвивається дія хапання, дитина втримує брязкальце у ручках, трясе ним та радіє, почувши звук. Помітно, що дитина очікує появи звуку: потрясла і прислухалась. Якщо звук не виникає, дитина засмучується, розгля­дає іграшку, але недовго. Сенсорні іграшки зберігають важливе зна­чення протягом усього дошкільного дитинства, охоче включаються дитиною у гру - спочатку у предметно-маніпулятивну, а згодом - у сюжетно-рольову. Конструкція таких іграшок ускладнюється, опе­рування ними вимагає певних навичок й вмінь дитини. Наприклад, складання мелодії на іграшковому фортепіано передбачає добре озна­йомлення та запам'ятовування дитиною всіх звуків, що потенційно може продукувати такий іграшковий інструмент; розуміння зв'язку між певною клавішею та відповідним звуком; почуття ритму, музич­ний слух тощо.

Образні іграшки охоплюють досить широке коло добре знайомих дітям та улюблених ними іграшок. На першому році життя дорослий робить такі іграшки співучасниками побутових процесів: садовить поряд з малюком, щоб зацікавити його прийомом їжі, пускає «пла­вати» у ванночку, де купають дитину тощо. Таке використання об­разних іграшок дисциплінує малюка, викликає в нього позитивний настрій. У ранньому віці дитина звикає до того, що образна іграшка стає постійним її супутником. Вона боляче переживає тривалу відсут­ність знайомої та улюбленої іграшки - котика, ведмедика, лисички, радіє зустрічі з нею. У дошкільному віці образні іграшки виступають персонажами різноманітних ігор дитини. З їх допомогою додатково­го імпульсу отримує розвиток дитячої уяви, здатність наділяти пред­мети знаково-символічним значенням: ведмедик стає у грі «синком», лисичка - грає роль подружки тощо.

Особливе місце серед образних іграшок посідає лялька. Між ди­тиною та лялькою складаються певні відносини, розгортається спіл­кування, що сприяє розвитку самосвідомості дитини, зокрема такої її якості, як діалогічність. Так, і при відсутності улюбленої ляльки старший дошкільник подумки розмовляє з нею, про щось запитує, намагається передбачити її відповідь тощо. Ляльки часто виступають в іграх у ролях «дітей», а дошкільники стають для них «батьками». Така зміна позицій сприяє кращому усвідомленню дошкільником сутності взаємин батьків і дітей, розвиває в нього здатність бачити ситуацію очима іншої людини. Улюблена лялька дошкільника вико­нує для нього роль друга, що зберігає своє значення і на подальших етапах життя - у молодшому шкільному й навіть у підлітковому віці.

Рухливі іграшки входять у життя дитини з перших тижнів. Ди­тина простежує очима рух підвішеної іграшки, яка повільно руха­ється перед її обличчям. Сама починає викликати цей рух, штовха­ючи підвішені іграшки, притягуючи їх до себе. Таким чином, дитина пов'язує свою активність з появою руху оточуючих предметів. Завдя­ки першим маніпуляціям з рухливими іграшками рухи дитини ста­ють направленими, більш керованими. Ці іграшки широко викорис­товуються дітьми, як у предметно-маніпулятивних, так і у сюжетно- рольових іграх. Як правило, такі іграшки рідко наділяються дітьми додатковим значенням; частіше за все машинка виступає машинкою, м'ячик м'ячиком. Серед рухливих іграшок вирізняється підгрупа спортивних, використовуваних у рухливих іграх дітей.

Важливу роль у психічному розвитку дошкільника відіграють ди­дактичні іграшки. Маніпулювання та дії з ними передбачають усві­домлення дитиною певного правила, закономірності. Наприклад, пірамідки, мотрійки можна скласти на основі порівняння розміру частин. Якщо правильно скласти кубики з картинками, то побачиш знайомий казковий образ. Спочатку дорослий відкриває для малю­ка спосіб дії з дидактичними іграшками, згодом діти із захопленням самостійно складають та розбирають такі іграшки, тренуючи вміння порівнювати та співвідносити частини й деталі за ознаками кольору, величини, форми тощо. Особливо значний вплив такі іграшки мають на розвиток наочно-дійового мислення в ранньому дитинстві.

Продуктом творчої діяльності дошкільника виступають іграш- ки-саморобки. Діти створюють їх під керівництвом дорослого за пев­ною послідовністю в обробці початкового матеріалу. Ним можуть бути кольоровий папір та картон, шматочки тканини, пластмасові та дерев'яні заготовки, пластилін, природний матеріал тощо. Дії з різними матеріалами при створенні іграшок-саморобок збагачують знання дитини про властивості предметів, формують уявлення про необхідність їх врахування у своїх діях. Виготовлену своїми руками іграшку малюк охоче включає у свої ігри; переносить творче ставлен­ня на інші іграшки, прагнучи за власним задумом внести певні зміни у їх зовнішність.

Дії з іграшками-забавами призводять до певного неочікуваного результату - сюрпризу. Так, з невеличкої коробочки при натисканні на кнопочку раптом з'являється велика квітка. Кожна така іграшка містить певну загадку, інтригу, яка викликає радісний подив і заці­кавленість дітей. Свої почуття дитина прагне розділити з дорослим, намагається за допомогою іграшки побачити реакцію дорослого, зди­вувати його.

У літературі, присвяченій дошкільному дитинству, вирізняються також технічні іграшки (машини, літаки, ракети); театральні іграш­ки, іграшки-знаряддя (зменшені копії знарядь праці дорослих).

Одним із показників відставання у розвитку дитини є відсутність в неї стійкого інтересу до іграшки, знижене прагнення погратись нею. Дослідження показують, що сама наявність іграшок не забезпе­чує оптимального розвитку дитини. Вона повинна зберігати тривалий інтерес до них та діяти з ними, а для цього дорослий уводить дитину до світу іграшок, показує їх можливості, допомагає дитині в ігровий спосіб осмислити іграшки, включити їх у свою гру.

ВИСНОВКИ про особливості організації ігор дітей та іграшки:

-          організація ігор дітей спрямована на врахування психофізі­ологічних вікових норм та вимог психогігієни й техніки без­пеки;

-         дитячі іграшки слугують важливим засобом розвитку різно­манітних психічних властивостей; розвивальний ефект іграш­ки залежить від її різновиду;

-          основними різновидами дитячих іграшок є озвучені, музич­ні іграшки; образні іграшки (ляльки); дидактичні, моторні іграшки; іграшки-саморобки, іграшки-забави, іграшки-зна- ряддя (зменшені копії знарядь праці дорослих), технічні іграшки, театральні іграшки.