3. Оволодіння дошкільником новими видами і формами праці : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

3. Оволодіння дошкільником новими видами і формами праці

Розвиток різних видів праці дошкільника відбувається згідно загальній закономірності становлення особистості у процесі її соці­алізації, що полягає у взаємозв'язку суперечливих тенденцій до са­мостійності (індивідуалізація) та до посилення соціальної взаємодії (інтеграція). Самостійність дошкільника при виконанні трудових процесів формується лише при систематичній підтримці доросло­го, у взаємодії з ним, результатом чого, з одного боку, є оволодіння дошкільником технічною стороною праці (вміннями, навичками) і зростання суб'єктності, а з другого, - зростання здатності до співпра­ці, залучення до дорослого життя.

Важливим напрямом у розвитку трудової діяльності дошкільни­ка виступає розширення різновидів праці, якими оволодіває дитина. З кожним днем зростають фізичні та психічні можливості дитини, її самостійність. До основних видів праці, що виникають у ранньому та дошкільному вікових періодах належать: праця з самообслуговуван­ня; господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна праця.

Першим різновидом трудової діяльності, яким оволодіває дитина раннього віку, є праця з самообслуговування, що вимагає від дитини включення в основні гігієнічно-побутові процеси: дотримання чистоти власного тіла (насамперед, ручок, обличчя); одягу; вміння самостійно приймати їжу, втримуючи ложку, чашку; застеляти ліжко. Праця з самообслуговування тісно пов'язана із господарсько-побутовою. Різ­ниця між ними полягає у тому, що самообслуговування спрямоване на задоволення особистих фізіологічних потреб дитини, а у побутовій праці об'єктами стають побутові предмети. Оскільки дитину спочатку приваблює зовнішній бік побутових процесів, то вона значно краще виконує побутову працю при наявності в неї таких атрибутів, як ха­лат, фартушок, хустинка, щітка, пилосос. Перенесення інтересу з зо­внішніх сторін господарсько-побутової праці до внутрішніх, зокрема до її результату, відбувається за умови систематичного підкріплення зусиль дитини з боку дорослого, його власного прикладу у дотриманні чистоти приміщення, естетичному оформленні свого побуту. Дорослий повинен емоційно виразно та зі схваленням ставитись до дотримання дитиною чистоти, порядку, підкреслювати їх значущість для здоров'я й діяльності дитини та оточуючих людей: якщо речі не прибирати на свої місця, то потім довго шукаєш потрібне, витрачаєш багато зайвого часу. У побуті цілий ряд речей використовується спільно всіма члена­ми родини. Якщо хтось не дбає про них, то страждають усі інші. Ось старший братик поїв, а посуд за собою не помив - мама й сестричка не можуть вчасно пообідати. Дитина привчається думати про оточуючих, не порушувати їх комфорт, у неї формуються суспільні мотиви трудо­вої діяльності, виникає прагнення допомогти.

Мотив допомогти, усвідомлення дитиною своєї значущості та вод­ночас відповідальності сприяє появі в неї такого різновиду трудової діяльності, як праця в природі, зміст якої складає догляд за живими об'єктами - тваринками, пташками, рослинами. Дитина помічає, що особливо залежні від людського догляду домашні тварини й росли­ни. Якщо тваринку не погодувати, вона може захворіти, квітка в'яне без води, а згодом і гине. Такі спостереження дитини повинні супро­воджуватись закликами дорослих допомогти слабшому, спасти його від загибелі. У дитини розвивається бережне й дбайливе ставлення до природи, закладаються елементи екологічних знань та уявлень про біологічні ланцюжки та взаємозалежності. Переживання своєї значу­щості позитивно впливає на становлення малюка як суб'єкта діяль­ності, на розвиток його самостійності.

Здатність дитини володіти певними знаряддями праці дорослих виникає близько 5-ти років. На основі цієї здатності у дитини роз­вивається ручна праця, спрямована на обробіток певних предметів: пошиття з тканини виробу, склеювання з паперу ляльки, складання з дощечок коробочки тощо. Цей різновид праці має виразний про­дуктивний характер, найбільше наближаючись за своєю сутністю до виробничої діяльності дорослих. У процесі її виконання дитина ви­користовує такі «дорослі» знаряддя, як молоток, ножиці, голку, лі­нійку, ніж. Структура ручної праці має виразний творчий характер, передбачає розробку задуму та наступне його втілення. Дитина почи­нає виконувати ручну працю, бажаючи наслідувати дорослих: мама користується ножицями, голкою - і ці предмети стають привабли­вими для дитини. Прагнення дитини оволодіти цими предметами та процес їх використання повинні спрямовуватись й контролюватись дорослим, який збагачує мотивацію ручної праці суспільними моти­вами: вишити серветку до свята Мам, виготовити іграшки для при­крашання Новорічної ялинки у дитячому садочку тощо.

Дорослий організовує трудову діяльність дошкільника за до­помогою чимдалі складніших форм у наступній послідовності (за Д. В. Сергєєвою).

1.   У дітей раннього і молодшого дошкільного віку формою орга­нізації виступає спільна з дорослим праця. Дорослий вчить дитину трудовим умінням, постійно контролює процес праці, показує послі­довність дій, допомагає досягти результату і усвідомити способи дій, їх зв'язок з одержаним результатом.

2.    Доручення як форма організації праці дитини використову­ється з 3-х р. У дорученні дорослий формулює мету, обгрунтовує її значущість, виділяє кінцевий результат і способи його досягнення. Сам процес виконання доручення здійснюється малюком самостійно. При цьому трудова діяльність носить частково суб'єктний характер, оскільки її мотиваційні компоненти забезпечуються дорослим, а ви­конавські - дитиною.

3.    Певну міру ініціювання містить така форма організації праці дитини, як обов'язок. Ініціатива дитини полягає у виконанні звич­ної справи систематично без нагадувань дорослого. Обов'язковість такої справи дитина розуміє за умови відповідних пояснень доросло­го: чому слід щоденно поливати квіти; перед сном акуратно складати свій одяг. Дорослий привчає дитину систематично виконувати певні обов'язки. Коли трудова справа перетворюється на звичку, дитина сама вибирає умови, засоби і шляхи досягнення результату, органі­зовує і контролює процес праці. При зміні стабільних умов життя звичка дитини швидко руйнується. Наприклад, переїзд родини на нове місце проживання, перехід дитини в інший дитячий садок і від­сутність систематичного виконання обов'язку протягом 1-2 тижнів приводять до того, що звичка зникає.

4.   Суб'єктність дитини найповніше розкривається у праці за влас­ною ініціативою. Ця форма організації праці дитини виникає напри­кінці дошкільного віку й за умови позитивного ставлення дорослого до проявів дитячої самодіяльності. Навички самоорганізації перено­сяться на трудову діяльність з ігрової, де ініціатива дитини проявля­ється насамперед й найповніше. Наприклад, прийшовши у гості до двоюрідного братика, дитина починає наводити лад у його кімнаті.

ВИСНОВКИ про оволодіння дошкільником новими видами і фор­мами праці:

-                     розвиток трудової діяльності дошкільника відбувається на основі взаємозв'язку суперечливих тенденцій до самостійнос­ті (індивідуалізації) та до посилення включеності в доросле життя (інтеграція);

-                     до основних видів праці, що виникають у ранньому та до­шкільному вікових періодах належать праця з самообслугову­вання, господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна праця;

- організація дитячої праці відбувається за допомогою таких ге­нетично послідовних форм, як спільна з дорослим праця, до­ручення, обов'язок, праця за власною ініціативою.