2. Розвиток образотворчої діяльності дошкільника 2.1. Особливості малюнка дошкільника

Можливості дошкільника в оволодінні образотворчою діяльніс­тю значно зростають завдяки розвитку самосвідомості, розширенню пізнавального досвіду. Зміст малюнків дошкільника значно усклад­нюється. Він зумовлений досвідом ознайомлення з оточуючим, розви­тком його розумової діяльності та образотворчих умінь, індивідуаль­но-статевими особливостями (ставленням до предмету, інтересами). Якщо діти раннього віку вміють проводити лінії, наближені до пря­мих, до кола чи півкола, то і змістом їх малюнків виступають кульки з ниточками, намисто, доріжка, м'ячик, печиво. З 3-х р. у малюнках все частіше з'являється зображення людини. Спочатку це так зва­ні головоноги, потім на малюнках вирізняється голова, шия, тулуб, ноги. У середніх дошкільників є особливо улюблені предмети для ма­лювання, які вони неодноразово зображають: будинок, квітка, пташ­ка, рибка, дерево, сонце. Після 5 р. при підтримці дорослого зміст ма­люнків різко розширюється. Діти довго та із захопленням малюють. Їх роботи відображають певні сюжети, де зображено не просто набір предметів, а їх взаємопов'язаність: вигляд кімнати, дівчинка із куль­ками на параді, берег моря із дітьми тощо. На своїх малюнках діти намагаються зображати процесуальність явищ - так з'являються се­рійні малюнки, що відповідають розвитку певного сюжету: Колобок у лісі із Ведмедем, потім Колобок із Лисою. У малюнках діти зобража­ють також ігрові сюжети із певними персонажами. Вони виконують такі малюнки не один день, відтворюючи картини життя персонажів: Принцеса з казки переживає у малюнках різні пригоди: ось вона у будиночку на березі моря, ось її рятує сміливий Котигорошко, а тепер вона на балу танцює із ним.

Розвиток техніки образотворення дозволяє зобразити предмет так, щоб його впізнавали оточуючі, однак зображення це відзначаєть­ся схематизмом. І причина цього не лише у рівні техніки малювання, але й в особливостях дитячого сприймання, яке ще недостатньо дета­лізоване й диференційоване. У своєму малюнку дитина передає най­істотніші, найважливіші для впізнавання ознаки й деталі оригіналу, не зважаючи на менш помітні якості. Малюнок створюється дитиною за допомогою образного узагальнення, яке становить передумову гра­фічного моделювання (Л. А. Венгер).

Поступово у процесі цілеспрямованого навчання образотворчій ді­яльності технічні вміння і навички дитини вдосконалюються. Вибір того, що малювати грунтується на досвіді дитини та на її ставленні до його компонентів. Менші діти малюють те, що вміють, а старші дошкільники, як правило, люблять малювати те, що їм подобається, викликає в них приємні переживання. Розвиток техніки малювання у старших дошкільників дозволяє через малюнок передати своє став­лення до зображеного. Виразними засобами, насамперед слугують лінія і колір. Приємне, добре дитина малює більш виразно, чітко, де­талізовано, яскравими кольорами. Те, до чого дитина ставиться не­гативно, що викликає в неї неприємні переживання, виглядає на її малюнку аморфним, в темних одноманітних кольорах, як сплетіння хаотичних ліній.

Діти люблять малювати квіти, тварин, різні візерунки, орнаменти.

За допомогою кольору дитина зображає не тільки зовнішній ви­гляд предмета, але й своє ставлення до нього. Дитина часто має пев­ний улюблений колір, яким розмальовує все, до чого ставиться по­зитивно. Тому на малюнках дітей бачимо предмети, розмальовані у невластиві для них кольори: червоні листочки, червоний ведмедик тощо. За допомогою кольору діти відображають динаміку явищ: лис­точки весною зелені, а восени жовте; вдень небо блакитне, а вночі - темно-синє, чорне.

Ставлення дитини до зображеного відображають також компо­зиція і розмір об'єктів. Найважливіший об'єкт звичайно більший за інших. Причому реальне співвідношення розмірів предметів часто не зберігається.

Сприймання дитиною аркуша паперу як поверхні, на якій роз­міщується малюнок, зазнає вікових змін за наступними етапами (Ю. А. Полуянов).

1.     Аркуш паперу сприймається як безмежна площина, на якій можна розмістити всі свої малюнки, не пов'язані між собою єдиним задумом. Окремі зображення розташовані хаотично, не враховують співвідношення між предметами. Так, надувна кулька виходить зо­браженою так, що нитка опиняється вище за саму кульку. Протягом малювання дитина перевертає аркуш, виходить за його межі, малюю­чи на столі, на підлозі тощо.

2.    Дитина орієнтується при малюванні на «верх» і «низ». Лист ді­литься на дві частини: небо і землю, а об'єкти розташовуються між ними в межах центральної смуги аркуша. Така композиція найбільш характерна для малюнків дітей дошкільного віку і називається «фри­зовою».

3.    Виділення лівої та правої сторони листа. При цьому дитина вра­ховує також верх і низ листа, вирізняючи центральну ділянку (струк­турний центр) та розміщуючи у ньому головний об'єкт (смисловий центр). Структурний центр малюнка виступає одночасно і смисловим.