1. Види уваги у дошкільному дитинстві

магниевый скраб beletage

За допомогою пізнавальних психічних процесів людина отримує, осмислює, зберігає інформацію про дійсність. У пізнавальній діяльності і сприймання, і пам'ять, і мислення, і уява виступають у єдності. Лише в окремих ситуаціях переважає певний пізнавальний процес. Оточуюча людину дійсність безмежна, тому людина пізнає її крок за кроком, а її пізнавальна діяльність носить організований та спрямований характер. Людина сприймає зовсім не всю інформацію, що надходить з оточуючо­го, а лише найбільш значущу для її життєдіяльності. Отже, інформація на шляху до людської свідомості дозується і фільтрується. Цю функцію виконує увага, яка й організовує наше пізнання.

Увага — це спрямованість і зосередженість свідомості, які перед­бачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової ак­тивності індивіда.

Дитина з'являється на світ із вродженими передумовами уваги, а протягом дошкільного дитинства вони зумовлюють послідовний роз­виток основних її видів, що потім становлять основу уваги дорослого.

Розвиток видів уваги в дошкільному дитинстві відбувається у та­ких напрямах:

•        Від природної до соціально зумовленої;

•        Від безпосередньої до опосередкованої;

•        Від мимовільної до довільної;

•        Від чуттєвої до інтелектуальної.

За походженням вирізняється природна й соціальна увага.

Природна увага - це вроджена здатність реагувати на подразники з певними властивостями. Зокрема, на ті, що відзначаються новиз­ною, досить великою силою, раптовістю появи тощо.

Соціальна увага зумовлюється впливами соціального середовища (насамперед, виховання і навчання), тому виробляється за життя ди­тини.

За характером стимулів, що викликають увагу, її поділяють на безпосередню та опосередковану.

Безпосередня увага виникає, коли подразником виступає певний об'єкт, на який вона спрямована і який відповідає актуальним інтер­есам і потребам людини.

Опосередковану увагу викликають не самі по собі об'єкти, а по­дразники, які сигналізують про ці об'єкти (жести, слова, дорожні знаки тощо).

За участю волі увага буває мимовільна і довільна.

Мимовільна увага не пов'язана з участю волі, а довільна передба­чає вольову регуляцію. Мимовільна увага не вимагає зусиль для того, щоб утримувати і протягом певного часу зосереджувати на чомусь увагу, а довільна - навпаки.

За зв'язком з психічними процесами вирізняють чуттєву й інте­лектуальну увагу. Перша переважно пов'язана з емоціями і вибірко­вою роботою органів чуття, а друга — із зосередженістю і спрямова­ністю думки, мислення.