2. Поняття, що характеризують онтогенез людини (дозрівання, розвиток, формування, становлення, навчання і виховання) : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

2. Поняття, що характеризують онтогенез людини (дозрівання, розвиток, формування, становлення, навчання і виховання)

Розвиток живих істот у процесі індивідуального життя називають онтогенезом. Він полягає у змінах, що носять закономірний, послі­довний, прогресивний характер, як рух від нижчих до вищих рівнів життєдіяльності, її структурне та функціональне вдосконалення. Он­тогенез відбувається у різних напрямах, а саме:

1)  як становлення організму - морфофізіологічний онтогенез;

2) розвиток людини як свідомої суспільної істоти - онтогенез психіки;

3)  розвиток особистості - соціальний онтогенез.

Перший напрямок онтогенезу вивчає біологія. Другий та третій - досліджуються у різних галузях психології (віковій, дитячій, педаго­гічній, соціальній).

Онтогенез людини розкриває низка взаємопов'язаних понять, пе­редусім, поняття «розвитку», яке належить до основних у дитячій пси­хології. Психічний розвиток виступає як послідовний, закономірний процес кількісних та якісних змін психіки, що відбуваються у ході діяльності й спілкування дитини з іншими людьми та знаменують со­бою перехід від нижчих до вищих рівнів життєдіяльності, її струк­турне й функціональне вдосконалення.

Розвиток психіки дитини хоча й зумовлений соціальними умова­ми її життя, але спирається на дозрівання організму. Останнє понят­тя відображає морфофізіологічну лінію онтогенезу.

Під дозріванням розуміють, насамперед, зміни індивіда чи окре­мих його функцій і процесів внаслідок дії внутрішніх вроджених факторів. Так, можна говорити про дозрівання органічних функцій людини чи всього її організму.

Дозрівання - прояв онтогенезу, визначений генотипом, що по­лягає у послідовному становленні всіх систем організму. Дозрівання забезпечує необхідні для психічного розвитку дитини властивості її організму (особливості нервової системи, прямоходіння, органи мов­лення), але не визначає змісту і складу психічного розвитку, які зу­мовлені засвоєнням людського досвіду. Водночас, психічний розви­ток дитини сприяє її дозріванню.

Дозрівання становить фундамент розвитку, але не входить у це поняття як його аспект чи сторона, бо має якісно відмінну природу. Так, ми можемо говорити про виявлення кольору очей дитини на пер­ших місяцях її життя як про прояв дозрівання, а не розвитку, тому що колір очей однозначно визначений наперед генотипом і не зале­жить від умов життя - наприклад, того, на що дивитиметься дитина протягом перших місяців життя. По-іншому детермінована динаміка рис характеру людини, які виникають внаслідок розвитку, а не до­зрівання, оскільки від народження вони наперед не визначені і зале­жать від того, в яких умовах виховувалась дитина, які вимоги до неї висували оточуючі.

Розвиток дитини, як правило, відбувається в умовах суспільства, нерозривно пов'язаний із націленими розвивальними впливами на підростаючу особистість оточуючих людей. Поняття «формування» психічних якостей підростаючої особистості акцентує соціальну зу­мовленість психічного розвитку дитини в умовах суспільства.

У процесі формування можна виділити стихійну компоненту (тоб­то зміни під впливом некерованих, випадкових факторів, наприклад, неформальних підліткових об'єднань, реклами, моди, музики тощо, характер і наслідки дії яких непередбачувані) і цілеспрямований про­цес змін особистості або ж її окремих сторін і якостей внаслідок спеці­ально організованих впливів.

Поняття «становлення» підкреслює процес набуття нових ознак та форм психіки у процесі розвитку дитини. Можна говорити, напри­клад, про становлення характеру дитини, її мислення тощо, тобто це поняття доцільно застосовувати тоді, коли йдеться про розвиток окремої сторони чи якості особистості.

Закономірності психічного розвитку дитини знаходять відобра­ження у педагогічних поняттях виховання, навчання тощо.

Виховання - процес здійснення суспільних впливів, зумовлю­ючих формування особистості, тобто індивіда як члена суспіль­ства, з тими якостями, які дозволяють йому відповідати на вимоги суспільства і дають підстави користуватись правами члена суспіль­ства.

Одним із напрямів виховання є навчання, яке організовується суспільством в освітніх установах з метою озброєння учнів знаннями, вміннями, навичками. Психічний розвиток особистості і навчання тісно взаємопов'язані. Навчання веде за собою розвиток, від особли­востей навчання залежать темпи переходу індивіда від нижчих ступе­нів розумового розвитку до вищих (Л.С.Виготський). Розвиток психі­ки людини в умовах навчання досягає таких успіхів, які неможливі за інших обставин. Зокрема, дослідження показують, що без спеці­альної педагогічної роботи абстрактне мислення не виникає у дити­ни, а відповідно організоване навчання прискорює перехід дітей до абстрактного мислення.

Основні лінії психічного розвитку дітей у процесі навчання і виховання:

•                     ускладнення знань. У сучасному світі знання накопичуються дуже швидкими темпами - набагато швидшими, ніж зміни у навчальних програмах. Внаслідок цього школа не спроможна забезпечити засвоєння учнями повного обсягу знань. Тому не­обхідно, щоб учні засвоювали не тільки знання, а також спосо­би їх здобування. Зміст навчання (види та особливості знань) визначає загальний тип і структуру розумового розвитку;

•                     засвоєння психологічних механізмів застосування способів і знань - спеціальних розумових прийомів і вмінь;

•                     розвиток загальних властивостей особистості: спрямованості, механізмів свідомості, вольових рис тощо.

ВИСНОВКИ про поняття, що характеризують онтогенез людини:

- розвиток живих істот у процесі індивідуального життя нази­вають онтогенезом;

-                      сутність онтогенезу людини у різних своїх аспектах розкрива­ють поняття розвитку, дозрівання, формування, становлення, навчання й розвитку;

-                      психічний розвиток виступає як процес кількісних та якісних змін психіки, що відбуваються у ході діяльності й спілкуван­ня дитини з іншими людьми та знаменують перехід від ниж­чих до вищих рівнів життєдіяльності;

-                     дозрівання - прояв онтогенезу, визначений генотипом, що за­безпечує необхідні для психічного розвитку дитини власти­вості її організму;

-                      соціальну зумовленість онтогенезу людини в умовах сучасного суспільства відображають психологічне поняття формування та педагогічні поняття виховання й навчання.