1. Початковий етап у сенсорно-перцептивному розвиткові дитини : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

1. Початковий етап у сенсорно-перцептивному розвиткові дитини

Відчуття та сприймання - початковий момент пізнання, його на­зивають також сенсорно-перцептивною сферою особистості. За допо­могою органів чуттів людина отримує інформацію про оточуюче.

Відчуття - це елементарний психічний процес, що полягає у ві­дображенні окремих властивостей предметів та явищ оточуючо­го, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів.

Найбільш поширена класифікація відчуттів за органами чуттів. запропонована Аристотелем: зір, слух, нюх, смак, дотик. В наш час дотикові поділяють на тактильні (тиску) і температурні. Виділяють проміжні між тактильними і слуховими - вібраційні, що мають міс­це, коли ми розпізнаємо музику, тримаючи руку на гучномовці. За­гальні для всіх аналізаторів - больові, які не мають специфічного ре­цептора.

Сприйняття - це віддзеркалення предметів, явищ, процесів і су­купності їх властивостей в їх цілісності при безпосередній дії цих предметів і явищ на відповідні органи чуття. На відміну від сприй­няття, відчуття дозволяє відображати лише окремі властивості пред­метів і явищ.

Як і відчуття, сприймання виникає лише при безпосередній дії на аналізатори. Перехід від відчуття до сприймання означає більш по­вне і складне відображення предметів.

Образ сприймання вибудовується завдяки активності людини. Неточності і помилки у функціонуванні окремого аналізатору ви­правляються і уточнюються за допомогою злагодженої роботи інших. У результаті людина отримує образ, адекватний дійсності.

Види сприймання розрізняють за: 1) конкретним змістом об'єкту (сприймання тексту, мистецтва, природи, навчального матеріалу); 2) формами існування матерії (часу, простору, руху); 3) провідним аналізатором (зорове, слухове, нюхове, смакове, дотикове, кінесте­тичне або рухове).

Відчуття і сприйняття складають процеси чуттєвого пізнання.

Протягом дошкільного дитинства сенсорно-перцептивний розви­ток дитини проходить важливі етапи, що багато у чому визначають пізнавальну діяльність людини загалом. Низка психологічних та психофізіологічних досліджень (Денісова Н. М., Фігурін Н. Л., Ще- лованов Н. М., Аксаріна Н. М., Голубєва Л. Г., Кістяковська М. Ю. та ін.) розкривають, як відбувається сенсорно-перцептивний розвиток в немовлячому віці.

Для розуміння закономірностей розвитку сенсорно-перцептивної сфери немовляти важливо взяти до уваги, що його моторний розви­ток відстає від розвитку аналізаторів. Обмеженість рухових можли­востей немовляти стримує і розвиток відчуття й сприймання, бо, як зазначалось вище, ці процеси носять активний характер і на основі рухів аналізаторів формується адекватний перцептивний образ. Од­разу після народження дитина здійснює хаотичні, некеровані рухи ручками, ніжками, не може тримати головку, зупиняти погляд тощо.

Перші відчуття тісно пов'язані з емоційною сферою дитини. За ре­акціями новонародженого на різні зорові подразники помітно, що він розрізняє серед них неприємні та приємні. Приємні подразники ви­кликають хоча й нетривале зосередження, дитина ніби «завмирає». Неприємні - породжують неспокій, спроби блокувати надходження сигналів з оточення: заплющує очі при дуже яскравому світлі, від­смикує ручку від холодного, гарячого, починає плакати тощо.

Рухи очей розвиваються поступово, зупинити погляд новонаро­джений не може, лише до кінця першого місяця він може зосередити його на кілька секунд. Краще дитині дається відображення рухомих предметів. Вже в кінці першої декади життя малюк простежує очи­ма рухомий предмет. Поява у 2-3 тижні конвергенції очей дозволяє дитині краще розрізняти предмети на різній відстані від аналізатору. Відстань ця поступово зростає: у 4-5 тижнів становить 2-4 м, в 3 міс. - 4-7 м. З 6-10 тижнів виникають кругові рухи ока, що дозволяють їй простежувати предмет, який рухається по колу.

Слуховий аналізатор малюка також від народження повністю го­товий до функціонування. На першому місяці життя малюк зосеред­жується на голосі дорослого, приємних, тихих мелодійних звуках. Новонароджений не любить гучних, різких звуків: здригається, не­покоїться, плаче. Від шуму дитина легко просинається. Перші іграш­ки дитини - звукові, вони приваблюють малюка своєю здатністю видавати звук внаслідок певних дій із ними: потрясти брязкальце. Між зоровим та слуховим аналізаторами поступово встановлюються зв'язки: у 2-4 місяці дитина починає повертати обличчя до джерела звуку (голос дорослого, іграшка).

Розвиток сенсорно-перцептивної сфери не тільки спирається на розвиток моторики дитини, але й сприяє останньому. Прагнення дитини роздивитись, прислухатись розвиває як аналізаторні м'язи, так і рухи всього тіла, до 3-х місяців вони стають краще керовани­ми, плавними, вільними. Інтенсивно розвивається дотиковий аналі­затор, сприяючи появі дії хапання. Спочатку рука дитини випадково наштовхується на предмети, розташовані поряд (кубик, брязкальце, хусточку), захоплює їх, викликаючи радість малюка. З 5 місяців ха­пання стає точнішим, спрямованим на певний предмет. Дитина може вільно дістати, схопити й утримати підвішену іграшку, або взяти її з рук дорослого. Досить часто спостерігаються помилкові рухи, у 8 мі­сяців їх стає менше, у 12 місяців дитина одразу захоплює потрібний предмет, що знаходиться на певній відстані від неї.

Надалі хапання значно вдосконалюється. До 8 місяців дитина втримує предмет, притискаючи його пальцями до долоні. Пальці ще не набули достатньої гнучкості, у рухах дитини виступають як єдине ціле. До кінця 1-го року виникає та вдосконалюється здатність захо­плювати та утримувати предмети пальцями. Роль пальців при цьому диференціюється. Особливо важливим є протиставлення великого пальця іншим. До 10-11 міс. дитина наперед складає пальці відпо­відно до форми й величини предмета, який хоче взяти: для м'ячика розчепірює та заокруглює пальці; для олівця - складає їх пучкою. Щоб пристосувати свою руку до предмета, дитина повинна врахову­вати його форму, що сприймає на зір. Зір при цьому спрямовує рухи дитини, виникають зорово-рухові координації. Розвитку останніх сприяють маніпуляції дитини з предметами.

Вдосконалення хапання предметів з 6-ти місяців призводить до ма­ніпулювань дитини з ними. Втримуючи предмет, дитина повертає його різними сторонами, б'є об підлогу, стискає, кидає, трясе, перекладає. Її зорові аналізатори спрямовані на роздивляння, прислуховування, куштування на смак. При цьому дитина орієнтується у просторі: на­приклад котить м'ячик у ту сторону, де немає перешкод на шляху. У процесі маніпулювань дитина дізнається про різноманітні властивості предметів - форму, величину, гущину, вагу, пружність, температуру, стійкість та ін. Обстеження об'єктів свідчить про зародження інтересу до їх властивостей і про те, що тепер предмети починають виступати як щось постійно існуюче в навколишньому світі, з незмінними власти­востями. У 9-10 місяців дитина шукає зниклі з поля сприймання пред­мети, отже, розуміє, що предмет знаходиться у іншому місці.

Розвиток зорового сприйняття прискорює розуміння мовлення дитиною. Дорослий показує предмет і питає: «де...?» Складається зв'язок між предметом, дією з ним і словом дорослого, який виявля­ється в пошуку малюком предмета у відповідь на прохання дорослого «покажи, де?».

ВИСНОВКИ про особливості сенсорно-перцептивного розвитку в немовлячому віці:

-                      провідну роль у розвитку сенсорно-перцептивної сфери віді­грають зір і слух;

-                     розвиток сенсорно-перцептивної сфери залежить від рівня розвитку моторики дитини та сприяє останньому;

-                     розвиток моторики, зокрема дії хапання, призводить до ін­тенсивного маніпулювання предметами, що стає умовою їх сприймання;

-                      пристосовування руки до захоплювання предмета відповідно до його форми свідчить про виділення дитиною форми й роз­міру предметів;

-                     розвиваються міжаналізаторні зв'язки - зорово-слухові та зо­рово-рухові координації;

-                      починає формуватись перша пізнавальна дія - обстеження предметів.