3. Сенсорно-перцептивний розвиток дитини від 3 до 7 р. 3.1. Формування сенсорних еталонів у процесі орієнтувальних дій : Дитяча психологія : B-ko.com : Книги для студентів

3. Сенсорно-перцептивний розвиток дитини від 3 до 7 р. 3.1. Формування сенсорних еталонів у процесі орієнтувальних дій

Сенсорно-перцептивні процеси інтенсивно розвиваються у дитини віком від 3 до 7 років, набуваючи якісно нових властивостей. Сприй­няття набуває цілеспрямованого, організованого, довільного характе­ру, тобто в дитини формується перцептивна діяльність. Головним її еле­ментом виступають обстежувальні дії, що зароджуються ще у ранньо­му віці, а у дошкільника набувають послідовного та опосередкованого характеру, здійснюються за допомогою спеціальних засобів - сенсор­них еталонів. Це поняття запропонував відомий дослідник психології дошкільника О.В.Запорожець на початку 60-х рр. ХХ століття [120, с. 18].

Основне місце в сенсорному розвитку дитини починаючи з 3 років займає оволодіння сенсорними еталонами кольору, форми, величини. Сенсорні еталони - це психічні образи, що містять уявлення про чут­тєво сприймані властивості об'єктів. Властивості сенсорних еталонів:

•         узагальненість (у них закріплені найістотніші, головні якості);

•                     усвідомлюваність (за образом-еталоном закріплено назву - слово);

•                     системність (фонеми рідної мови, спектр кольорів, шкала му­зичних звуків, система геометричних форм і ін.) (О. В. Запо­рожець).

Етапи засвоєння сенсорних еталонів (за Л. А. Венгером).

1.    До 1 року виникають «сенсомоторні передеталони», що явля­ють собою неусвідомлювані способи виділення просторових власти­востей предметів за допомогою рухів тіла, руки, спочатку з реальним предметом, а потім з уявним;

2.    Протягом 2-3 р. виникають «предметні передеталони», якими виступають конкретні предмети-мірки, використовувані у ході прак­тичного співвіднесення предметів за певними ознаками (передовсім, за формою й величиною). Уявлення про окремі знайомі предмети ста­ють своєрідними мірками при визначенні властивостей інших пред­метів.

3.     Після 3 років у ході продуктивних видів діяльності (гри, ма­лювання, конструювання, ліплення) з'являються власне сенсор­ні еталони. Згадані види діяльності дитини спираються, на відміну від предметної діяльності, на систему образів, передбачають задум, а тому сприяють розвиткові еталонів як психічних образів певних властивостей предметів. Як встановив відомий дослідник сенсорно- перцептивного розвитку дошкільника Л. А. Венгер, протягом до­шкільного віку практична дія з матеріальним об'єктом «розщеплю­ється» на орієнтувальну і виконавську частини. Орієнтувальна час­тина спочатку здійснюється у формі фізичних рухів, які при цьому отримують нову функцію - виділення властивостей предметів і пе­редбачення подальших виконавських дій. Поступово орієнтувальна дія стає самостійною і переходить у розумовий план. Завдяки цьому змінюється характер орієнтувально-дослідницької діяльності дити­ни: вона переходить від фізичних дій з предметами до ознайомлення і ним за допомогою зору й дотику. Співвідношення між зором та до­тиком спочатку майже рівнозначне, згодом зростає роль зору, який управляє дотиковими обстежувальними діями. Зір дозволяє одночас­но втримувати у полі сприймання різні частини предмету, бачити їх взаємозв'язки та співвідношення. Завдяки цьому обстеження пред­метів стає послідовним, всеохоплюючим. На основі орієнтувальної складової ігрового маніпулювання предметами виникають власне об- стежувальні дії, спеціально спрямовані на з'ясування призначення частин предмету, їх рухливості та зв'язку між собою (З. М. Богуслав- ська). До старшого дошкільного віку обстеження набуває характеру експериментування, дослідницьких дій, порядок яких визначається уявленнями дитини про предмет та його властивості. Експерименту­вання дошкільників тісно пов'язане із вирішенням тісно пов'язаних ігрових та пізнавальних задач. Наприклад, ігрова мета полягає в про­кладенні дорогі, яка по схилах пісочної гори веде до міста на вершині. Під час будівництва утворюються обвали — діти перекидають через них містки за допомогою дерев'яних паличок. Щоб скоротити шлях, гравці прокладають тунель. Виявляючи при цьому осипання піску, експериментують з різними матеріалами, щоб усунути осипання: змо­чують пісок, викладають тунель кубика, нарешті приймають рішення використати порожнисту трубку від зіпсованого калейдоскопа.

Провідним різновидом обстежувальної дії дошкільника на осно­ві зорового аналізатора є акт роздивляння, який набуває самостій­ного значення, бо не пов'язаний із предметними діями. У старшого дошкільника з'являється систематичне роздивляння, рухи погляду відзначаються послідовністю, всебічністю. Тривалість роздивляння простої за змістом картинки зростає: у 3-4 роки становить 6 хв. 8 сек., у 5 років - 7 хв. 6 сек., а у 6 років - 10 хв. 3 сек. (Н. Г. Агеносова).

Дошкільник в ході роздивляння вирішує різноманітні задачі: пошуку предметів, виділення, визначення їх ознак, частин - спіль­них і відмінних з іншими, ознайомлення з новим предметом. Дитина по-різному обстежує предмет - відповідно до задачі. У цьому вияв­ляється зростання цілеспрямованості й керованості таких дій. Так, при ознайомленні з новими предметами виникає тривала, складна орієнтувально-дослідницька діяльність. Діти беруть предмет в руки, уважно розглядають його, обмацують, куштують на смак, згинають, розтягують, стукають ним, підносять до вуха тощо.

Дотикові обстежувальні дії виступають допоміжними. Їх значен­ня зростає, якщо зір не забезпечує виявлення властивостей предмету (у темряві, для обстеження сторін, недосяжних для зору тощо).

3.2. Розвиток спостереження - цілеспрямованого сприймання

У процесі здійснення дошкільником різних видів діяльності за умови педагогічного керівництва формується спостереження - ці­леспрямоване сприймання, що будується за певними правилами. Поступово педагог учить дитину постановці цілей спостереження і контролю за процесом їх досягнення.

Як зазначає М. М. Подд'яков, вже у середньому дошкільному віці продуктивна діяльність передбачає цілеспрямоване спостереження, яке дорослий організовує у такому порядку:

•         предмет сприймається в цілому;

•                     виділяються його головні частини, визначаються їх власти­вості (форма, величина й ін.);

•                     встановлюються просторові взаємозв'язки частин (вище, ниж­че, справа, зліва);

•                     розрізняються дрібні деталі та визначається їх просторове співвідношення з основними частинами;

•         повторне цілісне сприйняття предмету.

На розвиток спостереження впливає зростання допитливості ди­тини. яку у 4-5 років називають «чомучкою». Увагу дитини привер­тають не тільки оточуючі предмети, але й зображені у дитячих книж­ках пізнавального змісту (дитячих енциклопедіях, оповіданнях про природу, професії, далекі країни). Її пізнання стає позаситуативним. Пізнання не тільки розширюється, але й поглиблюється: дошкільник починає відкривати нове в знайомих об'єктах: квітка не просто черво­на, запашна, а в'яне, якщо її залишити без води; чашка не лише біла, велика, але й розбивається, якщо впаде.

У старшого дошкільника спостереження набуває дослідницької спрямованості, проводиться з метою встановлення чогось для дитини невідомого. Дошкільник може систематично спостерігати за проце­сами у природі: за розвитком рослин, за погодою, за ростом тварин. При цьому він пізнає умови цих процесів: догляд за кроликами від­різняється від того, як бабуся доглядає за курчатами; рибки їдять хлібні крихти, а котик п'є молочко. Постановці та збереженню мети спостереження сприяє формулювання її за допомогою мови. Називан­ня ознак об'єкту допомагає дитині абстрагувати їх від предмету і усві­домити їх як специфічну характеристику дійсності. Вдосконалюєть­ся пояснювальне та описове мовлення. Зростає осмисленість сприй­мання, воно категоризується. Сприймаючи незнайомий предмет діти намагаються назвати його відповідно до свого минулого досвіду, і цим самим відносять його до вже відомої їм категорії схожих об'єктів. За­вдяки мові розширюється об'єм сприймання, яке охоплює цілу систе­му властивостей предмета.

Спостерігаючи за різними предметами, вирізняючи їх ознаки, дитина намагається осмислити їх з позицій свого досвіду. Процес інтерпретації сприйманого набуває варіативності та гіпотетичності. Наприклад, відомий дошкільникові предмет або ситуація знаходять послідовні інтерпретації. Так, іграшковий бегемотик, що ковтає кульки, одержує пояснення: живе в зоопарку й їсть цукерки, які йому принесли відвідувачі; захворів й тому ковтає пігулки, вітаміни; працює жонглером й готує цирковий номер. Зовні іграшка залишаєть­ся незмінною, але сприймане переосмислюються у кількох варіантах, зв'язуючись з різним змістом життєвого досвіду дітей. У цьому випад­ку іграшка слугує опорою в актуалізації уявлень та в їх оригінальній структуризації у зв'язку з даною ситуацією.

ВИСНОВКИ про особливості сенсорно-перцептивного розвитку в дошкільному віці:

-                     успіхи у розвитку сенсорно-перцептивної сфери дошкільника досягаються на основі характерних для віку видів діяльності та форм спілкування;

-                     розвиток сприймання відбувається на основі орієнтувально- обстежувальної діяльності;

-                     провідним різновидом обстежувальної дії дошкільника є акт роздивляння, який набуває самостійності;

-         формуються системи сенсорних еталонів;

-                     сприйняття інтелектуалізується (зростає його диференційова­ність та інтегрованість із мовленням, мисленням, пам'яттю);

-                     зростання загального рівня особистісної довільності проявля­ється як набуття сприйманням цілеспрямованості, керованос­ті, планованості та його перехід до спостереження.